Ухвала суду № 57372307, 20.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6221/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та представників 3-х осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць Костянтина Вікторовича, Одеського міського управління юстиції та 3-х осіб ОСОБА_5, Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію,-

В С Т А Н О В И В:

20.10.2015р. ОСОБА_6 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора реєстраційної служби Одеського МУЮ Зайця К.В., Одеського міського управління юстиції та 3-х осіб ОСОБА_5 і ГТУ юстиції в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №20795903 від 21.04.2015р. про державну реєстрацію прав щодо реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 311,3 кв.м. та скасувати державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 20.11.2014р. по ц/справі про поділ спільної сумісної власності подружжя (т.б. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5) в якості забезпечення позову серед іншого було накладено арешт на житловий будинок загальною пл.311,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також на все інше нерухоме майно, що знаходиться у цьому будинку, земельні ділянки площами 0,0253 га і 0,0291 га, заборонено будь-яким особам здійснювати дії по відчуженню зазначеного майна. Однак, адресу вказаного вище об'єкта нерухомості, незважаючи на різницю від адреси земельних ділянок, на яких даний будинок знаходиться, 3-ю особою було змінено, після чого, на думку позивача, державним реєстратором було прийнято протиправне рішення про державну реєстрацію з відкриттям розділу №20795903 від 21.04.2015р. та внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про право власності на це нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, як зазначає позивач, згідно інформаційної довідки, датою реєстрації права власності на цей житловий будинок є 16.04.2015р., а підставою є рішення про державну реєстрацію від 21.04.2015р., тобто підстава реєстрації виникла пізніше дати реєстрації.

Після проведення спірної державної реєстрації права власності відповідачем на новостворений об'єкт за новою адресою ОСОБА_5 було видане відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно №3651500 від 21.04.2015р. Отже, як вказує позивач, незаконно проведена відповідачем реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, призвела до того, що цей житловий будинок, який належить подружжю на праві спільної сумісної власності та з приводу якого на сьогоднішній день існує цивільно-правовий спір, фактично звільнився з під арешту та ще й після рішення суду розірвання шлюбу (т.б. 24.12.2014р.).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №20795903 від 21.04.2015р. про державну реєстрацію прав щодо реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 311,3 кв.м. Зобов'язано Державного реєстратора реєстраційної служби Одеського МУЮ Заяць К.В. скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 311,3 кв.м.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 30.12.2015р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р., та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходиться справа №522/25258/14-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10

20.11.2014р. Приморський районний суд м. Одеси своєю ухвалою в якості забезпечення вказаного вище позову, в інтересах позивача, серед іншого наклав арешт на спірний житловий будинок загальною пл.311,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також на все майно, що знаходиться у цьому будинку, земельну ділянку пл.0,0253 га, що розташована за цією ж адресою та заборонив будь-яким особам здійснювати дії по відчуженню зазначеного майна.

16.04.2015р. 3-я особа по даній справі - ОСОБА_5 звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просив зареєструвати на його ім'я спірний житловий будинок загальною пл.311,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

21.04.2015р. державним реєстратором Заяць К.В. за наслідками розгляду заяви ОСОБА_5 та незважаючи на накладений ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 20.11.2014р. арешт (заборону відчуження), було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №20795903 на спірний житловий будинок, що розташований за зміненою адресою - АДРЕСА_2 за ОСОБА_5

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням державного реєстратора, позивачка оскаржила його до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з неправомірності спірного рішення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, державний реєстратор при здійсненні реєстраційних дій керується Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (затв. Постановою КМУ від 17.10.2013р. №868) та «Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (затв. Постановою КМУ від 26.10.2011р. №1141).

Як слідує зі змісту положень ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з приписів ч.1 ст.15 вказаного Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 цієї ж статті 15, в свою чергу, передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

А згідно із п.4 ч.1 ст.24 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії заяви, поданої ОСОБА_5 до державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у рядку - «вид реєстрації» - він зазначив - «виникнення», а в рядку - «місцезнаходження об'єкта нерухомого майна» - вказав адресу майна - АДРЕСА_2.

Судами обох інстанцій по справі встановлено, що разом із вказаною вище заявою ОСОБА_5 були подані наступні документи: ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 20.11.2014р. по справі №522/22134/14-ц; довідка з Адресного реєстру міста Одеси від 08.04.2015р. №362018/1 про резервування адреси; свідоцтва про право власності від 11.03.2015р. та 12.03.2015р.; технічний паспорт на будинок станом на 03.03.2015р.; кваліфікаційний сертифікат від 27.08.2013р.; свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14.01.2010 року, з яких тільки в довідці з Адресного реєстру м. Одеси містяться інша адреса (зарезервована) спірного будинку - АДРЕСА_2.

Згідно ж державних актів на землю серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2, а також свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, цей житловий будинок будувався на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

Пояснити чому саме ОСОБА_5 вирішив зареєструвати спірний будинок за іншою, ніж земельна ділянка (на якій він знаходиться), адресою, представник 3-ї особи в судовому засіданні мотивовано так і не зміг.

Проте, дана процедура надання новозбудованим або реконструйованим об'єктам нерухомого майна у м. Одесі поштових адрес врегульована «Положенням про Адресний реєстр міста Одеси», затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №809 від 28.07.2009 року.

Так, відповідно до п.4.4 цього Положення, на підставі довідки про резервування адреси районні адміністрації, за заявою власника (наймача, балансо-утримувача) об'єкта, видають розпорядження про надання або зміну адреси протягом 10-ти робочих днів після отримання заяви, довідки, документів, що відповідно до законодавства посвідчують майнові права на об'єкт, та документів, які підтверджують особу заявника.

А в п.4.5. даного Положення зазначено, що районні адміністрації протягом 3-х робочих днів після видання розпорядження про надання або зміну адреси надсилають Реєстратору відповідне повідомлення, передбачене п.3.10, разом із копією відповідного розпорядження.

Таким чином, наявність довідки з Адресного реєстру м. Одеси про резервування адреси «АДРЕСА_2» за відсутності відповідного розпорядження районної адміністрації про присвоєння такої адреси, не дає належних підстав державному реєстратору провести реєстрацію права власності за адресою, іншою ніж адреса, за якою будувався житловий будинок та ніж адреса земельної ділянки, на якій він знаходиться.

До того ж, факт того, що Київською районною адміністрацією не видавались будь-які розпорядження щодо надання спірному житловому будинку адреси - «АДРЕСА_2» підтверджується листом в.о. голови Київської РА Одеської міськради вих№2616/01-4 від 06.11.2015р.

Отже, оскільки в наданих 3-ю особою ОСОБА_5 до державного реєстратора документах не містилось відповідного розпорядження районної державної адміністрації про присвоєння адреси будинку іншої ніж адреса земельної ділянки, то, за таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що подані документи не давали змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Окрім того, судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 був прийнятий в експлуатацію ще в 2010 році і житловий будинок по АДРЕСА_2, це один і той самий будинок, та дані обставини також підтверджуються матеріалами реєстраційних справ, наданих до суду КП «БРТІ та РОН» та РС ОМР, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Також, як вже зазначалося вище, судовою колегією встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходиться цивільна справа №522/25258/14-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про поділ спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом останнього. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.11.2014 року в якості забезпечення позову і інтересах позивачки, серед іншого, накладено арешт на цей спірний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на все майно, що в ньому знаходиться, а також на земельну ділянку пл.0,0253 га, що розташована за цією ж адресою та, відповідно, заборонено будь-яким особам здійснювати дії по відчуженню зазначеного майна.

Дана інформація (т.б. ухвала суду) була внесена до Єдиного державного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та була добре відома держаному реєстратору під час винесення оскаржуваного рішення, про що свідчить роздруківка даних пошуку станом на 21.04.2015 року.

Таким чином, не зважаючи на існування ухвали суду про накладення арешту, а також на те, що в усіх документах, окрім довідки про резервування адреси, за об'єктом значилася адреса: АДРЕСА_1, державним реєстратором речових прав на нерухоме майно було неправомірно прийнято рішення від 21.04.2015 року про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5.

Внаслідок цього спірний будинок (який є спільним майном подружжя і є предметом розділу) та розташований за адресою: АДРЕСА_1, після факту розірвання шлюбу, фактично був штучно виведений з-під арешту.

Отже, з вищевикладеного судами беззаперечно встановлено, що державний реєстратор не мав достатніх підстав для реєстрації за ОСОБА_5 права власності на спінрний житловий будинок (пл.311,3 кв.м) за адресою АДРЕСА_2, оскільки державному реєстратору були надані документи, які не підтверджували право цієї 3-ї особи на реєстрацію об'єкта нерухомості саме за цією адресою, а наявні документи свідчили про те, що житловий будинок фактично розташований за іншою адресою - АДРЕСА_1 та знаходиться під арештом.

В зв'язку з вказаними обставинами, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваного рішення державного реєстратора від 21.04.2015 року, яке дійсно підлягає скасуванню.

Як вбачається зі змісту приписів ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», запис про скасування державної реєстрації вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування рішення державної реєстрації прав на підставі рішення суду.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

При цьому, одночасно слід зауважити, що згідно із ч.2 ст.200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко