Ухвала суду № 57372172, 21.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 р.Справа № 577/928/16аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.03.2016р. по справі № 577/928/16а

за позовом ОСОБА_1

до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання відновити виплату призначеної пенсії,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі по тексту - Конотопське об'єднане УПФУ Сумської області, відповідач), в якому просила суд :

1) визнати протиправними дії Конотопського об'єднаного УПФУ Сумської області щодо відмови у відновленні виплати позивачеві з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року раніше призначеної пенсії по інвалідності;

2) зобов'язати Конотопське об'єднане УПФУ Сумської області виплатити за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року ОСОБА_1 раніше призначену пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.03.2016 року по справі № 577/928/16а відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на рахунок Державного бюджету Конотопського району судовий збір в сумі 551,2 грн.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.03.2016 року по справі № 577/928/16а скасувати, прийняти нову постанову, якою зобов'язати Конотопське УПФУ Сумської області виплатити ОСОБА_1 призначену їй як інваліду ІІІ групи пенсію за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що частиною 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, чинній з 01.04.2015 року, передбачено припинення на період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року виплати пенсій, призначених за цим законом, особам, які працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Разом з тим, положеннями п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ визначено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх видів пенсій, у т.ч. спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу». Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у т.ч. й спеціальних, на загальних підставах, не прийнятий, у зв'язку з цим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, і норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення, і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються. З огляду на викладене, стверджує, що з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені частиною 1 статті 47, статтею 54 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії відпали, і з 01.06.2015 року перешкоди для виплати пенсії позивачеві відсутні.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2008 р. по теперішній час працює на посаді головного спеціаліста-економіста відділу статистики у м.Конотоп, управління статистики у Конотопському районі та є державним службовцем (а.с.7-8).

З 06.12.2010 р. позивач перебуває на обліку у Конотопському об'єднаному УПФУ Сумської області та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності від загального захворювання згідно із Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 5-6).

Однак, у період з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р. призначена пенсія позивачеві не виплачувалась (а.с. 9).

Не погодившись з діями відповідача щодо припинення виплати пенсії, ОСОБА_1 звернулась до Конотопського об'єднаного УПФУ Сумської області із заявою щодо поновлення виплати пенсії, однак, листом № 6/П-1 від 17.02.2016 року позивачеві було відмовлено у задоволенні її заяви. В обґрунтування відмови з посиланням на ст.12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зазначено, що з 01.04.2016 року по 31.12.2015 року в період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про державну службу», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Вказано, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911 продовжено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам на період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. З огляду на викладене, повідомлено, що оскільки позивач працює на посаді державного службовця - головного спеціаліста-економіста управління статистики у Конотопському районі, підстави для поновлення пенсії відсутні.

У зв'язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом про оскарження дій відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії, зобов'язання Конотопського об'єднаного УПФУ Сумської області виплатити ОСОБА_1 раніше призначену пенсію по інвалідності за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Так, з 01.04.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ (далі по тексту - Закон № 213-VІІІ).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (із змінами, внесеними відповідно до Закону №213-VШ) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Закону України "Про статус народного депутата України", Закону України "Про державну службу", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пенсії призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Відповідно до п. 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 213-VШ від 02.03.2015 р. порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Вказані норми Закону є діючими, не були визнані неконституційними, іншим законом скасовані не були, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України.

Колегія суддів вважає хибними доводи позивача, про те, що до неї не повинні застосовуватися обмеження щодо виплати пенсії, введені Законом № 213, оскільки своє право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 реалізувала до 01.06.2015 року, тобто, до набрання чинності вищевказаною нормою права, а тому положення Закону № 213 щодо тимчасового обмеження у виплаті пенсії діють відносно ОСОБА_1 упродовж всього періоду, зазначеного у цьому Закону, тобто, починаючи з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Єдиним винятком, про що зазначено у самому Законі № 213, є лише пенсійні виплати інвалідам 1 та 2 груп, інвалідам війни 3 групи та учасникам бойових дій, особам, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак, позивач не належить до жодної з цих категорій.

Передбачене пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 скасування з 01 червня 2015 року норм щодо пенсійного забезпечення за Законом України «Про державну службу» стосується виключно питань призначення цих пенсій та не спростовує умов, порядку та періоду тимчасового обмеження виплати пенсій.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено у рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 21.10.2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

В рішенні від 03 червня 2014 року (Заява N 43331/12, справа "Валентина Ніканорівна Великода проти України") Суд зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення… та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, які є предметом спору, та економічною політикою. Суд не вважає, що таке зменшення є непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011, визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадянина та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2,1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть, бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що застосування до спірних відносин положень абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (із змінами, внесеними відповідно до Закону №213-VШ) в даному випадку не є підставою для визнання дій Конотопського об'єднаного УПФУ Сумської області неправомірними.

Таким чином, оскільки позивач продовжує працювати на посаді головного спеціаліста-економіста відділу статистики у м.Конотоп, управління статистики у Конотопському р-ні та є державним службовцем, у відповідача по справі були відсутні підстави для нарахування та виплати їй пенсії по 3 групі інвалідності від загального захворювання згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зазначений період часу.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи в частині задоволення позову і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що позивачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням позивача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.03.2016 року по справі № 577/928/16а, становить 606,32 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.03.2016р. по справі № 577/928/16а залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (41600, АДРЕСА_1) на користь державного бюджету на реквізити : отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26.04.2016 р.