Постанова № 57371891, 26.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17786/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними дій Відповідача та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2015 року №0001941701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2015 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015 року №0001941701. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що анульована банком Позивачу сума заборгованості за пенею, нарахованою на заборгованість за кредитними договорами, не може вважатися додатковим благом, а відтак не може вважатися об'єктом оподаткування.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наголошуючи на обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у липні 2015 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі на підставі наказу від 16.07.2015 року №1279 (а.с. 68) та у відповідності до пп. пп. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України було проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п. п. 49.1, 49.2 ст. 49, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік та не задекларовано у податковій декларації про майновий стан та доходи на 2014 рік отриману суму додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором на загальну суму 1 585 228,59 грн. та не сплачено (перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб з отриманого додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором у 2014 році, у зв'язку з чим Позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 269 245,26 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 24.07.2015 року №432/1/26-50-17-01-2660305216 (а.с. 61-64). На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 06.08.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001941701 (а.с. 9), яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 404 887,89 грн., у тому числі за основним платежем - 269 245,26 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 135 642,63 грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного акту індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2203847643 від 25.03.2008 року (а.с. 28-32), за умовами якого Позичальнику надано кредит за програмою кредитування «Земельна ділянка в кредит» на суму 178 137,00 доларів США. У даний договір у подальшому додатковими угодами від 22.04.2009 року №1 (а.с. 27), від 14.09.2010 року №2 (а.с. 25-26), від 15.09.2014 року №2203847643/81-1-0-00/7965 (а.с. 23-24), від 04.09.2014 року №2203847643/81-1-0-00/7967 (а.с. 21-22) вносилися зміни в частині графіку погашення заборгованості, розміру процентної ставки тощо.

Пунктом 16.3 кредитного договору від 25.03.2008 року №2203847643 передбачено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі 1% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені здійснюється у порядку та строки, передбачені для здійснення ануїтетних платежів за кредитом або в будь-якій інший день за згодою або на вимогу Кредитора. Сплата пені не звільняє Позивальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Крім того, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/7478/73/63611 від 02.11.2007 року (а.с. 34-36), за умовами якого Позичальнику надано кредит за програмою кредитування «Авто в кредит» на суму 362 000,00 грн. У даний договір у подальшому додатковою угодою від 06.10.2010 року №1 (а.с. 37) були внесені зміни в частині збільшення строку погашення заборгованості.

Пунктом 10.1 вказаного договору передбачено, що за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, Позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Також між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/7478/74/31237 від 06.04.2006 року (а.с. 39-41), за умовами якого Позичальнику надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 100 000,00 доларів США. У даний договір у подальшому додатковою угодою від 02.03.2011 року №1 (а.с. 42) були внесені зміни в частині збільшення строку погашення заборгованості.

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору від 06.04.2006 року №014/7478/74/31237 за порушення строків повернення кредиторської заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобов'язань, зазначеного в цьому договорі.

Листом від 03.09.2014 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомлено Позивача про анулювання (прощення) заборгованості за пенею у розмірі 1 478 537,10 грн. за кредитним договором №2203847643 від 25.03.2008 року, який ОСОБА_2 отримано 04.09.2014 року (а.с. 18).

Крім того, листом від 04.09.2014 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомлено Позивача про анулювання (прощення) заборгованості за пенею у розмірі 85 031,50 грн. за кредитним договором №014/7478/73/63611 від 02.11.2007 року, який ОСОБА_2 отримано 04.09.2014 року (а.с. 33).

Крім іншого, листом від 05.09.2014 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомлено Позивача про анулювання (прощення) заборгованості за пенею у розмірі 21 659,99 грн. за кредитним договором №014/7478/74/31237 від 06.04.2006 року, який ОСОБА_2 отримано 05.09.2014 року (а.с. 38).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 162, 163, 164 ПК України прийшов до висновку, що оскільки анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за процентами, не є фактичним отриманням доходу у розумінні ПК України, останнє не може визначатися як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Приписи абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З наведеного випливає, що сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом такого платника податку (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), яке включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому, вищенаведені положення Податкового кодексу України не визначають форму самостійного рішення кредитора та не диференціюють суму боргу платника податків (божника) перед кредитором, який анулюється останнім, за природою його виникнення, в цілях включення або не включення такої суми боргу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Аналогічна позиція підтримується Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 15.03.2016 року у справі №К/800/50804/14 та від 12.04.2016 року у справі №К/800/64975/14.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

При списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом, що у цілому відповідає економічній сутності доходу.

При цьому відповідно до змісту розглядуваного законодавчого припису сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, а також пеню. Адже в аналізованій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.

Окрім іншого судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що оскільки зміст аналізованої норми не допускає іншого тлумачення, то подальша зміна її редакції згідно Закону України від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 року у справі №К/800/8588/15.

У зв'язку з чим судова колегія вважає помилковим посилання Окружного адміністративного суду м. Києва на те, що анулювання заборгованості зі сплати пені не є доходом у розумінні положень ПК України.

Обов'язок платника податків (боржника) щодо сплати податку з таких доходів та щодо їх відображення у річній податковій декларації на підставі абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 ПК України виникає за сукупності таких умов:

- прощений борг повинен бути анульований кредитором до закінчення строку позовної давності;

- кредитор зобов'язаний повідомити платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу;

- кредитор зобов'язаний суму анульованого (прощеного) боргу включити до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Зі змісту розрахунків заборгованості Позивача, наданих АТ «Райффайзен Банк Аваль» на запит Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2015 року №826/17786/15 (а.с. 123-134), вбачається, що до складу пені, нарахованої станом на 04.09.2014 року та 05.09.2014 року, включено суми розрахованої пені, відображені наростаючим підсумком з урахуванням всіх попередніх розрахунків, погашень та терміну позовної давності. При цьому пеня на загальну суму 1 658 538,36 грн. була нарахована Позивачу за несвоєчасне виконання останнім грошових зобов'язань за кредитними договорами від 25.03.2008 року №2203847643, від 02.11.2007 року №014/7478/73/63611, від 06.04.2006 року №014/7478/74/31237, заборгованість за якими на час

У зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку, що анулювання (прощення) кредитором Позивачу боргу у вигляді пені відбувалося до закінчення строку позовної давності.

Факт належного повідомлення АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_2 про анулювання (прощення) боргу та ознайомлення останнього зі змістом абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України підтверджується наявними у матеріалах справи копіями листів від 04.09.2014 року (а.с. 18, 33) та від 05.09.2014 року (а.с. 38), в яких міститься підпис Позивача. Крім того, вказаними листами було повідомлено ОСОБА_2 про те, що суми анульованого боргового зобов'язання будуть включені АТ «Райффайзен Банк Аваль» до податкового розрахунку доходу, нарахованого на користь Позивача як позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому боргове зобов'язання було анульовано.

При цьому на запит ДПІ у Голосіївському районі від 07.05.2015 року №8151/10/26-50-17-04-11 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» листом від 04.06.2015 року №04-2-0/1077 повідомив Відповідача про нарахування Позивачу доходу у вигляді анулювання (прошення) заборгованості за кредитом (а.с. 75).

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про наявність всіх передбачених законом правових підстав для виникнення у Позивача оподаткованого доходу у вигляді анульованої (прошеної) заборгованості за кредитом в сумі 1 585 128,59 грн. За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015 року №0001941701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 269 245,26 грн. основного платежу та 135 642,63 (269 245,26 грн. х 50% + 1 020,00 грн.) штрафних (фінансових) санкцій, оскільки згідно розрахунку фінансових (штрафних) санкцій (а.с. 65) Позивачу згідно податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000181701 донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15 811,83 грн., є правомірним та прийнятим на підставі норм Податкового кодексу України.

Твердження суду першої інстанції про наявність розбіжності у сумах анульованої (прощеної) заборгованості за кредитним договором №014/7478/74/31237 від 06.04.2006 року судова колегія вважає помилковим, оскільки лист про анулювання суми пені у розмірі 21 559,99 грн. датований 04.09.2014 року (а.с. 121), лист про анулювання суми пені у розмірі 21 659,99 грн. датований 05.09.2014 року (а.с. 38), а зі змісту розрахунку операцій за даним кредитним договором (а.с. 99-102) вбачається, що коригування заборгованості відбувалося саме 05.09.2014 року.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що посилання суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог є передчасним, оскільки останнім не вірно визначено правову природу додаткового блага у співвідношення до доходу.

Що ж стосується твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність підстав для визнання протиправними дій Відповідача, судова колегія вважає його обґрунтованим, оскільки в силу п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Тобто чинним законодавством наділено органи ДФС приймати податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати в частині.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 року було задоволено клопотання Апелянта та відстрочено сплату судового збору в сумі 5 359,20 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Таким чином, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, а сплата судового збору Відповідачу була відстрочена до ухвалення рішення у даній справі, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Апелянта відстроченої до ухвалення рішення у справі суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 вересня 2015 року №0001941701 та ухвалити у вказаній частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.