Ухвала суду № 57371890, 19.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

з питань залишення позовної заяви без розгляду

19 квітня 2016 року № 813/811/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Зубач С.А.

за участю:

представника позивача - Дудяка Р.А.

представника відповідача - Іванейко Я.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім-Львів» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім-Львів» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій.

Ухвалою суду від 10.03.2016 відкрито провадження по даній справі.

У судовому засіданні, яке відбулося 12 квітня 2016, представник відповідача заявила клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім-Львів» в частині скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0022091701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.12.2015 року на суму 130 457,73 грн.

Вказане клопотання мотивоване тим, що абз. 2 ч. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

В судовому засіданні представник відповідача вказане клопотання підтримала, просила його задовольнити.

Представник позивача проти вказаного клопотання заперечив з мотивів, вказаних в запереченні на клопотання. Заперечення мотивує тим, що позивач оскаржував рішення №0022091701 про застосування штрафних санкцій в порядку адміністративного оскарження, а тому вважає, що строки пред'явлення даного позову регламентовані ч.4 ст. 99 КАС України, згідно з якою, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Вважає, що ним не пропущено місяний строк звернення до суду, оскільки про рішення ДФС України про результати розгляду скарги дізнався 09 лютого 2016, а позов до суду пожаний 09 березня 2016, що в межах місячного строку.

Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з такого.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але така позовна заява може бути залишена без розгляду на тій підставі, що пропущено строк звернення.

Згідно ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.4 ст. 99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Як видно з матеріалів справи позивач оскаржував в порядку адміністративного оскарження рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 07.12.2015 року №0022091701 про застосування штрафних санкцій до Головного управління ДФС у Львівській області та ДФС України. Зокрема, рішенням ДФС України від 04.02.2016 №2296/6/99-99-10-02-07-25 про результати розгляду скарги повторну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім-Львів» залишено без задоволення.

Судом встановлено, що вказане рішення позивач отримав 09 лютого 2016, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні: поштовий конверт, в якому отримано рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 04.02.2016 року №2296/6/99-99-10-02-07-25; довідку з поштового відділення №37 від 08.02.2016 року про досилання поштового відправлення на адресу: 79060, м.Львів, вул. Наукова, 5а/318; витяг з веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про отримання представником ТОВ «Стрім-Львів» 09 лютого 2016 року поштового конверта з рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 04.02.2016 №2296/6/99-99-10-02-07-25.

Відтак, оскільки про наявність рішення ДФС України від 04.02.2016 №2296/6/99-99-10-02-07-25 про результати розгляду скарги позивачу стало відомо 09.02.2016, позивач мав право, відповідно до п. 4 ст. 99 КАС України, звернутись з даним адміністративним позовом на протязі місяця, а адміністративний позов надійшов до Львівського окружного адміністративного суду 09.03.2016, за таких обставин суд вважає, що позивачем адміністративний позов подано в межах строків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

У справі Bellet v. Fгаnсе суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд відзначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з пунктом 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі "Балацький проти України", неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного буде остаточно вирішено.

Відповідно пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення * відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем подано позов з дотриманням встановленого ч. 4 ст. 99 КАС України місячного строку з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги - рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 04.02.2016 року №2296/6/99-99-10-02-07-25, а тому клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині скасування рішення від 07.12.2015 №0022091701 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 155, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім-Львів» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій в частині скасування рішення від 07.12.2015 №0022091701 без розгляду відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський