Постанова № 57371656, 19.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 р. Справа №805/302/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Химич М.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» м. Краматорськ

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2016 року №0000022203/1134 на суму 32593,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Краматорське автотранспортне підприємство 11410», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2016 року №0000022203/1134 на суму 32593,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» з питань підтвердження фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДІНГ» за період з 01.06.2015 року по 31.07.2015 рік, за результатами чого складено акт від 12.01.2016 року за №5/05-15-22-03-03113905, яким встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ яка підлягає сплаті до бюджету на суму 313603,45 грн. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 року №0000022203/1134, яким збільшено суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 26075 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6518,75 грн. Позивач вважає, винесене податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 року №0000022203/1134 таким, що не відповідає податковому законодавствую. Просив суд визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 року №0000022203/1134.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав через канцелярію суду заперечення до позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 03113905, є платником податку на додану вартість.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову перевірку невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» з питань підтвердження фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДІНГ» за період з 01.06.2015 року по 31.07.2015 рік, за результатами чого складено акт від 12.01.2016 року за №5/05-15-22-03-03113905.

Згідно висновків ату перевірки, позивачем на порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.188, пп.185.1 ст. 185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, завищено суму податкового кредиту з ПДВ яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 313603,45 грн., в тому числі за червень 2015 року на суму 19085,45 грн., за липень 2015 року на суму 12275 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки подав до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області заперечення (зауваження) до акту разом із додатковими документами на підтвердження зміни майнового стану в рамках господарських операцій з ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ».

За результатами розгляду заперечень, відповідачем підтверджено правомірність висновків акту перевірки а тому вони залишені без змін (лист про надання відповіді від 21.01.2016 року №948/10/05-15-22-03).

За результатами висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 року №0000022203/1134, про збільшення суми податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 26075 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6518,75 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що, «…операції ПРАТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні Податкового кодексу України. Відповідно до баз даних ГУ ДФС України, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту. Угоди не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення податкового кредиту. До перевірки не були надані заявки на перевезення товару та довіреність від 02.06.2015 року №404 на отримання товару. Було встановлено відсутність транспортного документу відповідного транспорту та відсутність договору перевезення товару. З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПРАТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ» не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє права ПРАТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток та як наслідок цього є безпідставне формування податкових зобов'язань та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток…».

Як встановлено судом під час розгляду справи та підтверджено доказами, 01 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛХОЛДІНГ» (постачальником) та позивачем Приватним акціонерним товариством «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» (покупцем) було укладено договір поставки запасних частин, експлуатаційного матеріалу до автотранспортної техніки №339, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар в асортименті, якості та за ціною згідно заявці покупця, узгодженою сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або у встановленій формі, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Відповідачем було направлено до позивача запит від 23 вересня 2015 року №2919/10/05-15-22-04 про надання інформації та на її документальне підтвердження копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювались, для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результаті операцій по господарських відносинах із ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА», ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ» у період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 рік.

На виконання вказаного запиту позивачем було надано договір поставки від 01.04.2015 року №339, накладні та платіжні доручення.

З наданих позивачем пояснень по справі, вбачається що ПРаТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» здійснює діяльність на ринку автотранспортних перевезень і як наслідок має декілька постачальників запасних частин, вузлів, комплектуючих та інше із різних міст України. Доставку цих товарів, у тому числі, здійснює по окремому договору підприємство-перевізник ТОВ «Транспортна компанія» «САТ». Відповідні накладні на вантаж одержувача (ТТН), зберігаються разом з актами здачі-прийнятті робіт (надання послуг).

Відповідачем проводилась перевірка з питань підтвердження фінансово-господарських відносин ПРАТ «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» з ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДІНГ», та як слідує з запиту, документи перевіряючими, щодо ТОВ «ТК «САТ» не запитувались.

Так, позивачем, після отримання висновків акту перевірки разом з запереченнями до акту, було надано податковій інспекції на підтвердження фактичного відвантаження товару та його реального транспортування товарно-транспортні накладні, однак відповідач проігнорував наданні документи та знов підтвердив обґрунтованість висновків акту перевірки за результатами чого виніс спірне податкове повідомлення-рішення.

З наданих з цього приводу пояснень, відповідач зазначив, що; «…оскільки згідно переліку не наданих до перевірки документів, ці копії документів надані не в повному обсязі, тому при винесені повідомлення-рішення від 26.01.2016 року №0000022203/1134 копії документів надані з запереченнями не були враховані».

Суд не погоджується з висновками Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області викладеними у акті позапланової виїзної документальної перевірки з огляду на наступне.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченим пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору постачання від 01.04.2015 року №339 ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ» передано у власність позивача товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними №180101 та №180102 від 05.06.2015 року, №180225 від 11.06.2015 року, №180603 та №180604 від 26.06.2015 року, №190602 від 27.07.2015 року, №190603 від 27.07.2015 року, №190604 від 27.07.2015 року, №190625 від 28.07.2015 року, накладними на вантаж одержувача №071002449, №071003016, №071003333, №071003814, №071004057, №071004204, №071004204 підприємства перевізника САТ та актами здачі-прийнятті робіт №054001154 від 05.06.2015 року, №054001286 від 22.06.2015 року, № 054001377 від 03.07.2015 року, №054001495 від 15.07.2015 року, № 054001470 від 23.07.2015 року, №054001593 від 24.07.2015 року .

На підтвердження оплати товару, позивачем надано платіжні дорученнями №7371 від 12.06.2015 року, №7489 від 23.06.2015 року, №7528 від 25.060.2015 року, №7557 від 26.06.2015 року, №7703 від 07.07.2015 року, №7843 від 17.07.2015 року, №7867 від 20.07.2015 року та рахунки на оплату товару №631 від 05.06.2015 року, №633 від 05.06.2015 року, №656 від 11.06.2015 року, №707 від 18.06.2015 року, №706 від 18.06.2015 року, №820 від 27.07.2015 року, №821 від 27.07.2015 року, №822 від 27.07.2015 року, №830 від 28.07.2015 року.

Отримані від ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДІНГ» товарно-матеріальні цінності були частково

використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується журналом-ордером по рахунку 631 «Рахунки з вітчизняними постачальниками» за 01.06.2015 року по 31.07.2015 рік, та з 01.01.2016 року по 12.01.2016 рік та частково направлені на реалізацію.

Отримання ТМЦ в рамках договору поставки здійснювалось за довіреністю від 02.06.2015 року, що знаходиться у постачальника.

На вартість поставленої продукції позивачем отримано податкові накладні №101 від 05.06.2015 року, №225 від 11.06.2015 року, №102 від 05.06.2015 року, №604 від 26.06.2015 року, №603 від 26.06.2015 року, №602 від 27.07.2015 року , №603 від 27.07.2015 року, №604 від 27.07.2015 року, №625 від 28.07.2015 року.

Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних було включено позивачем до складу податкового кредиту у липні 2015 року.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо фактичного не здійснення позивачем фінансово - господарських операцій з ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ», оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, та не підтверджуються належними доказами.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку що укладений між позивачем та ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ» правочин в межах спірних правовідносин, є такими, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Щодо посилання відповідача, на те, що позивачем до перевірки не надано товарно - транспортних накладних, що свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів, реального транспортування та зберігання, суд зазначає наступне.

Товарно-транспортна документація в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» є доказом надання послуг з перевезення вантажів, а не постачання товару, а тому за наявності доказів фактичного отримання товару та його використання в господарській діяльності, відсутність у платника податку товарно-транспортних накладних не може позбавляти такого платника права на формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями, оскільки податкове законодавство не пов'язує таке право з наявністю у платника податку товарно-транспортних накладних.

Так, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства, а отже таке посилання відповідача не приймаються до уваги, оскільки це не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування товару згідно договору постачання здійснювалось перевізником ТОВ «САТ», на підтвердження чого позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ».

Крім того, суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд бере до уваги те, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджують факт здійснення позивачем спірної господарської операції.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12 серпня 2015 року №0001141501 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З огляду на вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2016 року №0000022203/1134 на суму 32593,75 грн. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 26.01.2016 року №0000022203/1134 на суму 32593,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Приватного акціонерного товариства «Краматорське автотранспортне підприємство 11410» (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 6, код ЄДРПОУ 03113905) судовий збір у розмірі 2756 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень).

Повний текст постанови складено та підписано 25 квітня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.