Постанова № 57371619, 21.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Справа № 876/1128/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2013 року № 0006561702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 91420,83 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 73136,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18284,17 грн. та № 0006551702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 30612,50 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 24490,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6122,50 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить Львівський апеляційний адміністративний суд скасувати постанову й постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Мотивуючи свою незгоду із постановою суду, апелянт зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 20.06.2013 року щодо фіктивності укладених ним угод про купівлю масла вершкового є безпідставними, оскільки, всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки. Доведеним є факт використання придбаного товару у подальшій господарській дільності. Відтак, апелянт вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесені оскаржувані податкові повідомлення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення аналогічні викладеним у ній доводам. Зауважив, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що придбаний підприємцем товар був у подальшому проданий, що підтверджено даними бухгалтерського обліку і первинними документами.

Представник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що оскаржувана постанова є законною і обгрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.05.2013 року по 13.06.2013 року Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 20.06.2013 року № 3319/17-2/НОМЕР_3, яким встановлено порушення:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 24490,00 грн., у тому числі за січень 2011 року на суму 6667,00 та вересень 2011 року - 17823,00 грн.

- п. 138.1 ст. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України в результаті чого підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік у сумі 73136,66 грн.

На підставі акту перевірки 06 серпня 2013 року Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення № 0006561702, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 91420,83 грн. у тому числі за основним платежем - 73136,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18284,17 грн. та № 0006551702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 30612,50 грн. у тому числі за основним платежем - 24490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6122,50 грн.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про законність цих рішень з таких підстав.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест» 06 вересня 2011 року було укладено договір поставки оптової партії товару з відстрочкою платежу № 18. Відповідно до умов договору позивачу було передано товар - масло вершкове, вартістю 106935 грн. Факт передачі товару підтверджено видатковою накладною № РН-8/9 від 06.09.2011 року. ТзОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест» було видано позивачу податкову накладну № 14. Факт оплати підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 10 від 25.10.2011 року, № 11 від 26.10.2011 року, № 12 від 27.10.2011 року, № 17 від 03.11.2011 року, № 18 від 04.11.2011 року, № 20 від 07.11.2011 року, № 21 від 08.11.2011 року.

01 березня 2011 року приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено з ТОВ «Авитек груп ЛТД» договір № 01/05-3 від 01.03.2011 року, згідно якого ТзОВ «Авитек груп ЛТД» зобов'язалося передати у власність позивачу товар - масло вершкове, вартістю 500000 грн., а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар. На виконання умов договору ТзОВ «Авитек груп ЛТД» передало позивачу товар, що підтверджено видатковими накладними № АГ-0000739 від 01.03.2011 року та № АГ-0002181 від 01.05.2011 року, а ФОП ОСОБА_1 було здійснено оплату за отриманий товар у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 235 від 25.06.2011року, № 219 від 19.05.2011року.

Також між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Елаком інвест» було укладено договір № 065/11 від 29.11.2010 року, згідно якого ТзОВ «Елаком інвест» зобов'язалося передати у власність позивачу товар - масло вершкове, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар. На виконання умов договору ТзОВ «Елаком інвест» було передано товар, що підтверджено видатковою накладною № ЕІ-0000259 від 14.01.2011 року. Контрагентом позивача було видано податкову накладну № 325 від 14.01.2011 року.

Також позивачем було надано копії квитанцій до прибутково касових ордерів №6 від 17 січня 2011 року, № 8 від 18 січня 2011 року, № 14 від 19 січня 2011 року, № 17 від 20 січня 2011 року про оплату товару (т. 1 а.с. 218).

Здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи: договорами, податковими накладними та реєстром податкових накладних; видатковими накладними; посвідченнями про якість придбаного вершкового масла, а також, документами про оплату придбаного товару.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит. Це відповідає самому змісту норми п. 198.3 ст. 198 ПК України, яка надає платнику податку право зменшити податкові зобов'язання на суму податку, сплаченого ним у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презумує здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини для понесення певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності. Разом з тим, збитковість господарської операції, в тому числі і завідома, може бути обумовлена об'єктивними причинами, через які така операція є виправданою і в цілому відповідає загальновизнаним правилам ведення господарської діяльності.

ФОП ОСОБА_2 підтверджено подальше використання придбаного масла солодковершкового для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку, а саме підтверджено факт продажу цього товару іншим суб'єктам підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Луцьккондитер», СВК «Дружба», тощо за ціною вище придбання. Факт подальшої поставки цього товару покупцям підтверджено також товаро-транспортними накладними, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Отже, встановлено рух активів при здійсненні торгових операцій між позивачем й ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інвест», ТОВ «Елаком інвест», ТОВ «Авиатек груп ЛТД».

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не були надані податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями Закону, а також в акті відсутні зауваження з приводу наданих доказів та первинних документів.

Контрагенти підприємця ОСОБА_1 на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи, платники податку на додану вартість.

Слід зазначити, що фіктивними підприємства - контрагенти позивача визнані не були. При цьому, згідно акту перевірки посадові особи вищевказаних підприємств не заперечували факту здійснення господарської діяльності та торгових операцій.

Неоформлення актів прийому-предачі товару не свідчить про відсутність реального виконання договорів, адже згідно укладених угод передбачено оформлення видаткових накладних на підтвердження факту отримання покупцем товару, а акт прийому-передачі не є обов'язковим документом обліку.

Також, сама відсутність у позивача документів, що посвідчують транспортування, не свідчить про відсутність поставки, так як згідно договорів поставка здійснювалася контрагентами, а отже у позивача, який не оплачував витрати на доставку товару, відсутній обов'язок зберігання товаро-транспортних накладних.

Позивачем були надані всі первинні документи на підтвердження належного виконання сторонами умов договорів, тому відсутні підстави для позбавлення його права на нарахування та віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та витрат.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і їх скасування.

Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, прийнявши нову про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити, скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі № 803/2409/13-а.

Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №№ 0006551702; 0006561702 від 06 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 25 квітня 2016 року.