Ухвала суду № 57370786, 19.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 р.Справа № 820/11959/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2016р. по справі № 820/11959/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ"

до Харківської митниці ДФС

про скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ"( далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС ( далі - відповідач) у якому просить суд скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості №807000011/2015/001295/1 від 27.07.2015 року; скасувати картку відмови Харківської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2015/00727 від 27.07.2015 року; скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості № 807000011/2015/001852/2 від 28.09.2015 року та скасувати картку відмови Харківської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2015/00996 від 28.09.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ" до Харківської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови - задоволено.

Скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/001295/1 від 27 липня 2015 року та №807000011/2015/001852/2.

Скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС № 807100000/2015/00727 від 27.07.2015 року та № 807100000/2015/00996 від 28.09.2015 року.

Стягнено з Харківської митниці ДФС (код 39534151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ" (код 38771987) сплачений судовий збір в сумі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до контракту саме інвойс відображає фактичну поставку та її умови та саме інвойс передбачено як обов'язків документ до контракту та для митного оформлення товару, тому позивачем саме інвойс було надано відповідачу разом з митною декларацією та іншими обов'язковими документами відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Крім цього судом першої інстанції зазначено, що посилання відповідача на різні суми зазначені у платіжних дорученнях на оплату товару та суми в інвойсах як "розбіжності" та підставу у сумніву задекларованої митної вартості, не стосуються ціни товару, як складової частини митної вартості, вони можливі та мають місце виходячи з умов наведених торгівельних операцій та виникли за процедурою узгодження кількості одиниць виду товару можливого до постачання, зазначене питання у відповідача не виникало, ані під час митних консультацій ані у рішенні про коригування митної вартості відповідачем.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 10 січня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ" (Україна) та компанією Westfleisch eG (Німеччина), було укладено контракт № 7, відповідно до якого компанія зобов'язалась поставити, а позивач оплатити та прийняти продукти тваринного походження на умовах та за ціною зазначених в інвойсах на кожну окрему партію товару (пункти 3.1, 4.1. контракту).

На виконання умов укладеного контракту, згідно комерційного інвойсу 012683 від 13.07.2015 року на умовах FCA (Lohne, Німеччина) на адресу позивача було поставлено товар: "м'ясо куряче механічної обвалки, дрібного помолу,1мм, морожене", вагою20913,5 кг. за ціною 0,30 євро за 1 кг. Загальною вартістю 6274,05 євро.

Так, 27.07.2015 року позивачем до митного поста "Харків - центральний" Харківської митниці Державної фіскальної служби (надалі - митний орган, відповідач) була подана митна декларація IM 40 ДЕ № 807100000/2015/025312, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі 012683 від 13.07.2015 року з додаванням витрат на транспортування.

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Як встановлено судом, для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані наступні документи: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № 7 від 06.05.2015 року; комерційний інвойс 012683 від 13.07.2015 року; комерційна пропозиція б/н від 13.07.2015 року; прейскурант (прайс-лист) компанії Westfleisch б/н від 13.07.2015 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті № 11 від 07.07.2015 року та № 12 від 09.07.2015 року; міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 13.07.2015 року; книжка МДП (Carnet TIR) JX.75599005 від 19/07.2015 року; договір про надання послуг митного брокера №116 від 20.11.2013 року; договір про перевезення № 10 від 08.07.2015 року; сертіфікат якості від 13.07.2015 року; міжнародний ветеринарний сертіфікат DE144303-190284 15 від 13.07.2015 року; ветеринарне свідоцтво ДРД-00 №939295 від 27.07.2015 року; лист виробника від 21.05.2015 року; лист декларанта №15 від 23.05.2015 року про відсутність взаємозалежності та лист декларанта №270715 від 27.07.2015 року щодо прийняття рішення по ціні інвойсу та випуску у вільний обіг; копія митної декларації країни відправлення №MRN15DE53521197261EO від 13.07.2015 року.

27.07.2015 року відповідачем було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, що "в зв'язку з надходженням до ВКПВМВТ запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1,2 в зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів у відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів. На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовішекспертиза).

В зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР "Інспектор2006" необхідно надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. З метою обміну наявної в митному органі інформації, повідомляю, що згідно програмного комплексу ПІК Інспектор 2006, мінімальна митна вартість згідно інформації що наявна в митниці складає: 0,60 дол.США/кг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначив підстави сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару та витребування додаткових документів, зокрема: недостатність документів для визначення складових митної вартості товарів; надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; спрацювання ризику, згенерованого автоматизованою системою аналізу управління ризиками (АСАУР).

Таким чином, відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації IM 40 ДЕ №807100000/2015/025312 від 27.07.2015 року та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, відповідно до ст.64 Митного кодексу України, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2015/00727 від 27.07.2015 року та було прийнято рішення про коригування митної вартості № 807000011/2015/001295/1 від 27.07.2015 року, відповідно до якого митна вартість товару склала: "м'ясо куряче механічної обвалки, подрібнене, перемелене, 1мм, (фарш)", 11470,90 євро із розрахунку 0,5485 євро за 1 кг.

В графі 33 оскаржуваного рішення відповідач зазначив, "обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 58, 59, 60-63 Митного кодексу України, митний орган послався на наступне: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, та вимогою декларанта видати рішення про коригування митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

В рамках укладеного контракту, згідно комерційного інвойсу 002479 від 23.09.2015 року на умовах FCA (Lohne, Німеччина) на адресу позивача було поставлено товар: "мясо куряче механічної обвалки, дрібного помолу, 1мм, морожене", вагою 20985,5 кг. за ціною 0,30 євро за 1 кг. Загальною вартістю 6295,65 євро.

28.09.2015 року позивачем до митного поста "Харків - центральний" Харківської митниці Державної фіскальної служби (надалі - митний орган, відповідач) була подана митна декларація IM 40 ДЕ № 807100000/2015/034124, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі 002479 від 23.09.2015 року з додаванням витрат на транспортування.

Як встановлено судом, разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Так, для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані наступні документи: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № 7 від 06.05.2015 року; інвойс № 002479 від 23.09.2015 року; прейскурант (прайс-лист) виробника б/н від 23.09.2015 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті № 15 від 03.09.2015 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті № 16 від 15.09.2015 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті № 17 від 16.09.2015 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати № 189 від 24.09.2015 року); міжнародна автомобільна накладна (СМR) № AU15-002479-052000 від 23.09.2015 року; книжка МДП (Саrnet ТІR) № ХК.76530123 від 24.09.2015 року; договір про надання послуг митного брокера № 116 від 20.11.2013 року; договір про перевезення № 1 від 03.10.2014 року; сертифікат якості б/н від 23.09.2015 року; сертифікат походження товару А15729260 від 23.09.2015 року; міжнародний ветеринарний сертифікат DЕ0144303-19 0506 15 від 23.09.2015 року; ветеринарне свідоцтво ДРД-00 № 939445 від 28.09.2015 року; лист виробника б/н від 21.05.2015 року; лист декларанта № 15 від 23.05.2015 року про відсутність взаємозалежності; лист декларанта № 280915 від 28.09.2015 року щодо прийняття рішення за ціною інвойсу та випуску товару у вільний обіг; копія митної декларації країни відправлення MRN 15DЕ535525343407Е2 від 26.09.2015 року.

27.09.2015 року відповідачем було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, що "в зв'язку з надходженням до ВКПВМВТ запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1,2 в зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів у відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач зазначив підстави сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару та витребування додаткових документів, зокрема: недостатність документів для визначення складових митної вартості товарів; надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; спрацювання ризику, згенерованого автоматизованою системою аналізу управління ризиками (АСАУР).

Таким чином, відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації IM 40 ДЕ № 807100000/2015/034124 від 28.09.2015 року та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, відповідно до ст.64 Митного кодексу України, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2015/00996 від 28.09.2015 року та було прийнято рішення про коригування митної вартості № 807000011/2015/001852/2 від 28.09.2015 року, відповідно до якого митна вартість товару склала: "м'ясо куряче механічної обвалки, подрібнене, перемелене, 1мм, (фарш)", 11292,30 євро із розрахунку 0,5381 євро за 1 кг.

В графі 33 оскаржуваного рішення відповідач зазначив, "обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 58, 59, 60-63 Митного кодексу України, митний орган послався на наступне: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, та вимогою декларанта видати рішення про коригування митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вище зазначених оскаржених рішень відповідача є його посилання на наявну у митного органу цінову інформацію наведена додатку 2 від 23.02.2015 до Меморандуму про взаєморозуміння та співробітництво між Асоціацією "Всеукраїнська асоціація імпортерів м'яса та мя'сопродукції" та Державною фіскальною службою України від 25.09.2014. При прийнятті даного Рішення застосовані методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 13.07.12 № 362.

Колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом доведено декларанту в електронному повідомленні ".

Відповідно до ст. 58 глави 9 Митного кодексу України передбачені обмеження на застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У ч. 2 ст. 53 МК, наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК, обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У ч. 4 ст. 53 МК встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у "випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу, псування товару) звернувся до відповідача з проханням випустити у вільний обіг товарів за умови сплати до бюджету митних платежів, згідно з митною вартістю товарів визначеною позивачем, та під гарантію сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів визначеною позивачем та сумою митних платежів обчисленою згідно з митною вартістю товарів визначеною митним органом.

Таким чином колегія суддів зазначає, що у позивача були відсутні обмеження на використання придбаного товару, були відсутні умови або застереження, які перешкоджали визначенню митної вартості, а також умовами укладеного контракту не передбачено сплати роялті або ліцензійних платежів, не передбачено додаткових прямих або опосередкованих виплат постачальнику товару (компанії), про що позивач листом № 3 від 23.01.2015 року наданим разом з митними деклараціями повідомив відповідача про відсутність застережень передбачених ст.58 Митного кодексу України та про відсутність взаємопов'язаності між сторонами контракту.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачам документальні відомості у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.

Так, відповідач в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості (графа 33) не зазначив жодних зауважень до поданих декларантом документів, не вказав конкретні факти (докази) або обставини, які об'єктивно свідчили про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари і такі розбіжності впливають саме на числове значення складових митної вартості, вказування яких у свою чергу, надало би підставу для твердження щодо неповноти наданих документів позивачем або їх невірогідності та можливості подальшого уточнення відомостей шляхом витребування у декларанта додаткових документів.

Як вбачається з матеріалів справи, в електронних повідомленнях декларанту, було викладено запит відповідача про надання додаткових документів, при цьому в повідомленні відповідач продублював зміст ч.3 ст.53 Митного кодексу України та витребував всі документи передбачені цією частиною без конкретизації які саме документи вимагаються та які саме відомості щодо складових частин митної вартості або інших обставин вони повинні підтвердити.

З викладеного свідчить, що відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив у спірних рішеннях докладної інформації, яка використовувалась митним органом при її визначенні, а саме відповідачем не було зазначено митна вартість якого саме товару бралася за основу, метод визначення митної вартості, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не обґрунтував неможливість застосування попередніх методів, а тому підстав для застосування резервного методу немає.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача на розбіжність у платіжних дорученнях та інвойсах позивача, то зазначене посилання колегія суддів вважає безпідставним, оскільки як було встановлено судом та не заперечувалось позивачем зазначені "розбіжності" мали місце, але вони не стосувались ціни товару, що постачався, а виникли лише через узгодження сторонами кількості продукції яка оплачувалась покупцем за проформою-інвойсом (рахунок на попередню оплату) та кількістю товару який фактично можливо було поставити виробником - контрагентом позивача (зазначено в інвойсі), а саме: різниця в кількості товару який оплачено покупцем та який фактично поставлено виникає враховуючи складність технологічних процесів виробництва м'ясної продукції постачальником за контрактом - компанією Westfleisch eG.

Позивач був повідомлений про особливості технологічного процесу виробництва постачальника та враховуючи тривалі ділові партнерські стосунки, не заперечував проти коригування кількості одиниць виду товару, який фактично відвантажується до поставки в межах загальної кількості всього товару за поставкою, за зафіксованою ціною та визначеною якістю.

Щодо зазначення в платіжних доручення, що стосуються оплати товару, як одну із підставу платежу - проформу-інвойс, то колегія суддів зазначає, що як було встановлено судом сторони перед взяттям не себе зобов'язань за укладеним контрактом та перед поставкою товару, шляхом листування попередньо узгоджують та фіксують вид товару, який необхідно поставити, його ціну та загальну кількість.

Так, підписання сторонами проформи-інвойсу не суперечить вимогам укладеного контракту, пунктами 1.1, 2.1, 4.1 якого передбачено попереднє узгодження інвойсів, в яких зазначаються ціни, вид, загальна кількість товару, який постачається за контрактом.

Колегія суддів зазначає, саме в інвойсах продубльовані види товару та зафіксовані ціни, які зазначені у проформах-інвойсах та коригування кількості виду товару, який відвантажуються в рамках однієї поставки, відбувалось в межах загальної кількості товару за поставкою зазначеної у проформі-інвойсі.

Враховуючи, що відповідно до контракту саме інвойс відображає фактичну поставку та її умови та саме інвойс передбачено як обов'язків документ до контракту та для митного оформлення товару, тому позивачем саме інвойс було надано відповідачу разом з митною декларацією та іншими обов'язковими документами відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на різні суми зазначені у платіжних дорученнях на оплату товару та суми в інвойсах як "розбіжності" та підставу у сумніву задекларованої митної вартості, не стосуються ціни товару, як складової частини митної вартості, вони можливі та мають місце виходячи з умов наведених торгівельних операцій та виникли за процедурою узгодження кількості одиниць виду товару можливого до постачання, зазначене питання у відповідача не виникало, ані під час митних консультацій ані у рішенні про коригування митної вартості відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивачем були подані до відповідача всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів які імпортуються, належними документами, наявними в матеріалах справи, підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 26.01.2015 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2016р. по справі № 820/11959/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 25.04.2016 р.