Ухвала суду № 57369534, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/50161/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року

у справі № 826/20668/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» (надалі - ТОВ «КУА «АОЛА»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У грудні 2013 року ТОВ «КУА «АОЛА» звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому просило визнати противними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 07.08.2013 року № 0003262250, від 07.08.2013 року № 0063252250, від 07.08.2013 року № 0003242250 та від 07.08.2013 року № 0003232250.

На обґрунтування касаційних вимог позивач зазначає, що: податковим органом помилково виключено з активів ІСІ цінні папери, які неоплачені ТОВ «КУА «АОЛА» на момент їх продажу; позивачем правомірно враховано при складенні податкової звітності з податку на прибуток у І кварталі 2011 року 80% від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік, що не підлягало включенню до валових витрат у 2010 році; сума задекларованого платником податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ підтверджується належними первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення зі спору мотивовані тим, що: придбані цінні папери та корпоративні права не були попередньо оплачені пайовими венчурними інвестиційними фондами, в інтересах яких ці активи відчужувалися ТОВ «КУА «АОЛА»; платник не підтвердив необхідними первинними документами (у тому числі податковими накладними) сформовані у податковому обліку збитки та податковий кредит.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову.

Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає про відокремленість власних активів ТОВ «КУА «АОЛА» та активів ІСІ, що перебувають в його управлінні, наголошує, що кошти від продажу цінних паперів та корпоративних прав надходили безпосередньо на рахунки пайових венчурних інвестиційних фондів, що також виключає можливість віднесення цих коштів до доходу позивача та стверджує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що ТОВ «КУА «АОЛА» здійснює професійну діяльність з управління активами пайових венчурних інвестиційних фондів (ПВІФ) «Венчурний капіталіст», «Основа», «Солідарні активи».

Контролюючим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «АОЛА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за той самий період.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 15.07.2013 року № 372/2250/32985411 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 07.08.2013 року № 0003262250, за яким ТОВ «КУА «АОЛА» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 4467510 грн. за основним платежем та на 1082223,75 грн. за штрафними санкціями;

від 07.08.2013 року № 0063252250, відповідно до якого платникові зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 116951 грн.

від 07.08.2013 року № 0003242250, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за перевірені звітні періоди в загальному розмірі 178308 грн.;

від 07.08.2013 року № 0003232250 про визначення платникові суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 57429 грн.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень слугували висновки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про:

заниження платником оподатковуваного доходу у І кварталі 2010 року на 17305420,75грн. за операціями з подальшого продажу векселів та корпоративних прав, які були здійснені ТОВ «КУА «АОЛА» від імені та в інтересах ПВІФ «Основа», ПВФІ «Солідарні активи», однак без залучення коштів цих інвестиційних фондів. Наведене, на думку відповідача, виключає можливість кваліфікувати розглядувані операції як операції з активами ІСІ, що, в свою чергу, зумовлює обов'язок позивача збільшити валовий дохід на суму одержаних від цих операцій коштів;

завищення платником валових витрат на 4237015 грн. шляхом включення до їх складу від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток без підтверджувальних документів;

відсутність у ТОВ «КУА «АОЛА» на момент проведення податкової перевірки податкових накладних на підтвердження сформованого податкового кредиту з ПДВ, що також вплинуло на правильність здійсненого платником розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (який за змістом відповідає положенням підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011 року) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податковими накладними виключає правомірність формування податкового кредиту у відповідній сумі та є підставою для відповідальності такого платника.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, під час податкової перевірки ТОВ «КУА «АОЛА» не подано контролюючому органові податкових накладних на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту з ПДВ, які були включені до розрахунку оспорюваної суми бюджетного відшкодування, без пояснення причин їх відсутності. У зв'язку з цим суди цілком об'єктивно відмовили платникові у визнанні податкової вигоди, на яку претендує позивач, у вигляді податкового кредиту з ПДВ та бюджетного відшкодування.

А відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013 року № 0063252250 та від 07.08.2013 року № 0003242250.

Водночас касаційний суд вважає передчасною надану судами попередніх інстанцій правову оцінку обставинам даної справи по епізоду за операціями з придбання та подальшого продажу ТОВ «КУА «АОЛА» корпоративних прав та цінних паперів (простих векселів).

Так, по цьому епізоду суди встановили, що за договором купівлі-продажу цінних паперів від 27.01.2010 року № 031-10-Б позивач, діючи в інтересах ПВІФ «Основа», продав покупцеві - Закритому акціонерному товариству «Зайтек» цінні папери (прості векселі, емітовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинговий центр»); оплата за ці векселі у загальній сумі 10000000 грн. надійшла на рахунок ТОВ «КУА «АОЛА», відкритий у ПАТ «Індекс-Банк», 29.01.2010 року, 03.02.2010 року та 08.02.2010 року.

Зазначені векселі були придбані позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс» за договором купівлі-продажу цінних паперів від 26.01.2010 року № 040-10-Б та були оплачені ТОВ «КУА «АОЛА» лише після їх продажу.

Аналогічні обставини були встановлені за операціями з придбання позивачем частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Капітал» за договором купівлі-продажу від 04.12.2009 року № 04/12/09-КП в інтересах ПВІФ «Солідарні активи» та з подальшого продажу ТОВ «КУА «АОЛА» цих корпоративних прав на підставі договору від 09.12.2014 року № 09/12/09-КП.

Як зафіксовано в акті перевірки та відтворено в оскаржуваних судових рішеннях, оскільки на момент відчуження зазначені цінні папери та корпоративні права не були оплачені ПВІФ «Основа» та ПВІФ «Солідарні активи», вони не є активами ІСІ у розумінні пункту 1 статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»; у зв'язку з цим розглядувані операції не підпадають під дію підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якого не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Згідно з пунктами 1, 9 частини першої статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування» активи інституту спільного інвестування - це сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування; кошти спільного інвестування - це кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо).

Відповідно до статті 22 цього Закону пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Послідовність дій у процедурі створення пайового інвестиційного фонду та провадження діяльності з управління пайовим інвестиційним фондом, визначена у статті 23 названого Закону, передбачає обов'язковою передумовою створення такого фонду розміщення компанією з управління активами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування» бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні.

Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

Аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що залучені від інвесторів кошти у процедурі розміщення компанією з управління активами інвестиційних сертифікатів є активами ІСІ, так само як і доход, одержаний від операцій з такими активами, незалежно від порядку здійснення розрахунків за операціями з купівлі-продажу цих активів.

Наведене у світлі обставин розглядуваної справи означає, що сама по собі відсутність оплати придбаного активу у рамках провадження позивачем діяльності зі спільного інвестування не є підставою для виключення такого активу з активів ІСІ.

Не можна погодитися й з обґрунтованістю посилань судів на відсутність у бухгалтерському обліку ПВІФ «Солідарні активи» інвестицій за контрагентом ТОВ «Старт Капітал». Адже фінансування інвесторами кожної окремої операції з відображенням її у бухгалтерському обліку не вимагається.

У даному разі для правильного визначення правової природи спірних активів (векселів, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинговий центр», та корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Капітал») слід перевірити, чи перебували на момент здійснення операцій з купівлі-продажу зазначених об'єктів в управлінні ТОВ «КУА «АОЛА» активи ПВІФ «Основа» та ПВІФ «Солідарні активи», хто виступав інвесторами зазначених пайових інвестиційних фондів, чи були придбані відповідними інвесторами інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «АОЛА» та на яку суму. Також дослідженню підлягає порядок відображення відповідних активів у податковому та бухгалтерському обліку позивача з урахуванням правил частини шостої статті 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування».

Лише за наслідками встановлення цих обставин суди могли надати правильну податкову кваліфікацію коштам, отриманим від продажу зазначених активів, та встановити порядок їх оподаткування.

Колегія суддів також не погоджується й з висновками судів по епізоду, пов'язаному з непідтвердженістю сформованих платником валових витрат, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 4237015 грн.

На спростування цього висновку податкової інспекції позивачем подано первинні документи - акти виконаних робіт, рахунки-фактури, на підставі яких, за твердженням Товариства, формувалися валові витрати у перевіреному періоді.

Втім зазначені докази не були оцінені судами за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання судів на те, що представлені платником первинні документи надані не в повному обсязі та не за весь перевірений період, не можна визнати належним обґрунтуванням причин відхилення цих доказів, оскільки у такому разі суди повинні були встановити, які саме витрати, за які періоди та в якій сумі підтверджуються цими документами та визначити суму завищення ТОВ «КУА «АОЛА» витрат (від'ємного значення об'єкта оподаткування ПДВ) з урахуванням цих документів.

Оскільки прийняття рішення з даного спору вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині. Під час нового розгляду суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, ретельно дослідити подані сторонами докази, надати правову оцінку доводам сторін, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АОЛА» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013 року № 0003262250 та від 07.08.2013 року № 0003232250.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Ю.І. Цвіркун