Ухвала суду № 57369487, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/53394/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного творчого центру «Алекс»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року

по справі №818/3065/15

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах)

до Приватного творчого центру «Алекс» (далі - ПТЦ «Алекс»)

про припинення юридичної особи, -

встановив:

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про припинення юридичної особи ПТЦ «Алекс».

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2015 року, адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про закриття провадження у справі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПТЦ «Алекс» зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка ДПІ в м. Сумах, відповідно до якої відповідач не звітує до податкової інспекції з лютого 2013 poкy, заборгованості перед бюджетом не має.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач більше року не подає контролюючим органам податкових декларацій, документів фінансової звітності, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.

Так, пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.67.2 ст.67 Податкового кодексу України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Відповідно п 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Обґрунтовуючи подання позову на реалізацію своєї власної компетенції, податковий орган посилався на факт неподання звітності ПТЦ «Алекс», що підтверджується довідкою ДПІ у м. Сумах.

Суди попередніх інстанцій не досліджували обставин щодо додержання відповідачем податкового законодавства, зокрема щодо звітування та нарахування і повноти сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Відповідач в касаційній скарзі посилався на те, що згідно Наказу Мінфіну України № 10588 від 09.12.2011 року та листа ДПА України про роз'яснення застосування даного Наказу ПТЦ «Алекс», як тимчасово не працююче підприємство, не зобов'язаний був подавати податкову звітність за період, вказаний в довідці від 07.07.2015 року №31389/8/1819-15-03, вернувшись у квітні 2013 року здо податкового інспектора з відповідною заявою.

При цьому, відповідач зазначає, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції ПТЦ «Алекс» не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надійшло з поштового відділення № 5, не може бути доказом підтвердження відповідача про час та місце розгляду справи, оскільки поштове відділення № 5 не функціонує, що підтверджується довідкою Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Відтак, ПТЦ «Алекс» не міг надати жодних доказів по справі, що мали б значення для правильного вирішення спору.

У зв'язку з чим слід зазначити що, доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази (ч.3 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частина 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

Крім того, слід зазначити те, що при обмеженні доступу до суду порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950р., яка ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного творчого центру «Алекс» - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун