Ухвала суду № 57369478, 25.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 квітня 2016 року м. Київ К/800/6834/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є. перевіривши відповідність вимогам ст. 213 КАС України касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №808/7469/15 за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності,-

встановив:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №808/7469/15.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2016 року касаційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області була залишена без руху у зв'язку з встановленням недоліків у касаційній скарзі, а саме: скаржнику необхідно було надати суду документ про сплату судового збору у розмірі та в порядку, встановленому законом та копію ухвали суду апеляційної інстанції від 26 листопада 2015 року.

На виконання вимог ухвали суду скаржник надіслав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що оскільки на момент звернення до суду з даним позовом державні органи були звільнені від сплати судового збору, то розмір ставки судового збору для звернення органів ДФС із апеляційними та касаційними скаргами, заявами до Верховного Суду України щодо перегляду рішень за такими справами має дорівнювати нулю, тобто судовий збір в таких випадках сплаті не підлягає.

Розглянувши заявлене клопотання, суддя-доповідач дійшов висновку, що в його задоволенні слід відмовити, оскільки доводи скаржника не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», чинного на час вчинення процесуальної дії, передбачено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, ставка судового збору встановлена у такому розмірі: 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів. які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від 23 січня 2015 року № 2 судам роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Та обставина, що податковий орган до 01 вересня 2015 року було звільнено від сплати судового збору, не усуває його з числа платників цього збору при поданні касаційної скарги.

З огляду на викладене, касаційну скаргу слід повернути особі, що її подала, з підстав не виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2016 року.

Згідно до ч. 3 ст. 214 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

При цьому, повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права повторного звернення до суду касаційної інстанції в установленому законом порядку.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 88, 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №808/7469/15 за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності - повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановления та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого

адміністративного Н.Є. Маринчак

суду України