Ухвала суду № 57369474, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2016 р. м. Київ К/800/45914/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року

у справі №2а-1674/10/0370 (826/2770/15)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.)

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ)

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2010 року позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 11.09.2009р. №0002761701/0, №0002771701/0 та №0002781701/0.

Справа судами розглядалась неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.10.2014 року судові рішення попередніх інстанцій у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2009р. №0002771701/0 та №0002781701/0 скасовано та направлено справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

За наслідками останнього перегляду, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства та валютного законодавства при здійсненні підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року, за наслідками якої складено акт від 05.08.2009 року № 2774/17-НОМЕР_1.

За наслідками проведеної перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, ст.ст. 13, 14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 11.09.2009 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002771701/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 344325,94 грн., та №0002781701/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 18364050 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 року судам необхідно було з'ясувати валовий доход (виручки у грошовій та натуральній формі), а також витрати, які безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу та підтверджені документально (первинними бухгалтерськими документами) протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності, а також дослідити строки застосування податковим органом штрафних санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом в супереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування податку з доходів фізичних осіб, а застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки відбулося без урахування строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 28.10.2015 року, виконані не в повному обсязі, а тому справа підлягає повторному направленню на новий розгляд з огляду на наступне.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази (ч. 3 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду, серед інших вимог Закону, повинна бути мотивована із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів.

Так, судами попередніх інстанції встановлено, що 20.05.2008 року між ПП «Фобос-ПОЛ» (Постачальник) та підприємцем ФОП ОСОБА_1 (Дилер) був укладений Дилерський договір №6, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти Дилеру автомобілі, а Дилер зобов'язується прийняти автомобілі для подальшої роздрібної реалізації третім особам від свого імені і оплатити автомобілі на умовах, вказаних в даному Договорі. Пунктом 1.3 Договору передбачено, що Постачальник зберігає право власності на передані Дилеру автомобілі до дати їх оплати Дилером або третіми особами кінцевими покупцями, яким Дилер має право перепродавати автомобілі у відповідності з умовами даного договору.

Крім того, підприємець ФОП ОСОБА_1, маючи відповідний дозвіл, безпосередньо здійснював реалізацію транспортних засобів та видавав на підтвердження проведеної реалізації довідки-рахунки, за що отримував готівкові кошти, а відтак останній повинен був при здійсненні таких операцій використовувати реєстратор розрахункових операцій та видавати відповідний розрахунковий документ.

Разом з тим, суди не дослідили ту обставину, що в акті перевірки та в додатку 1 податковий орган в підтвердження того, що позивачем було отримано виручку від реалізації автомобілів та кузовів до автомобілів на загальну суму 3672810,00грн. посилається на довідки - рахунки за 2008 рік, частина яких була датована раніше ніж був підписаний Дилерський договір №6 від 20.05.2008 рік (т.1 а.с.11-12, 56).

Крім того, згідно п.1.3 Дилерського договору №6 від 20.05.2008 року автомобілі Дилеру поставляються партіями. На кожну поставлену партію автомобілів сторонами складаються додаткові угоди до цього договору, в яких зазначаються терміни оплати автомобілів, ціни Постачальника в гривнях, асортимент і кількості автомобілів. Відповідно до п.3.2 вказаного Договору датою будь-якого платежу по додатковим угодам вважається дата списання грошові кошти з рахунку Дилера.

Наведені умови договору судами попередніх інстанції не досліджено.

Також, судами попередніх інстанцій не враховано позицію позивача, відповідно до якої він протягом 2008 року реалізовував отримані від ПП «Фобос-ПОЛ» автомобілі фізичним особам, видавав останнім довідки-рахунки для проведення подальшої державної реєстрації транспортних засобів, однак готівкових коштів при реалізації автомобілів не отримував.

Тобто, оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає не вся сума коштів, сплачена покупцями, а лише винагороду за надані послуги.

До того ж, в акті від 05.08.2009 року № 2774/17-НОМЕР_1 зазначено, що підприємцем не подано декларацію про доходи за 2008 рік (т. 1, а.с. 103), проте, відповідно до цього ж акту, позивачем фактично сплачено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 1376,25 грн. (т. 1, а.с. 102).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не були надані документи на підтвердження витрат, які пов'язані з отриманням доходів. В обґрунтування даної обставини позивач посилається на те, що він фізично не міг надати всі необхідні документи, оскільки вони були вилучені правоохоронними органами під час обшуку, про що було складено протокол обшуку (т. 1 а.с. 119-121). При цьому, даний протокол обшуку поганої якості, який є нечитабельним, відповідно невідомо, що саме вилучалось у позивача під час обшуку.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості, що судом вжито передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає, відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо розміру нарахованих штрафних (фінансових) санкцій слід зазначити, що розрахунок штрафних санкцій підписаний Т.В. Ярошик, проте не завірений належним чином ( т.2 а.с.115). Однак, як вбачається з акту перевірки зазначена особа не здійснювала перевірку позивача, за наслідками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення осіб з приводу придбання автомобілів (т. 2, а.с. 79-82).

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.1 ст.65 Кодексу адміністративного судочинства України як свідок в адміністративній справі може бути викликаний судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати судом у справі.

Між тим, особи, що надавали письмові пояснення щодо придбання автомобілів, не допитувалися в судовому засіданні під час розгляду справи. Тільки після дотримання норм процесуального права, а саме приведення до присяги свідчень таких осіб можуть бути доказами по справі.

Порядок допиту свідків передбачено ст.141 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з положень ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, ч.4 та ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Стягнути з Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в сумі 4,08 (чотири грн. 08 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун