Ухвала суду № 57369435, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/3212/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області про визнання дій протиправними, стягнення посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років, надбавки за вислугу років та середнього заробітку,

встановила:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області, у якому з урахуванням збільшених позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо недонарахування та невиплати йому при звільненні посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років; стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції суму у розмірі 25093 грн 40 коп., з яких: недонараховані та невиплачені при звільненні: посадовий оклад у сумі 180 грн 17 коп., надбавка за спеціальне звання у сумі 18 грн 38 коп., винагорода за вислугу років в сумі 62 грн 81 коп. та надбавка за вислугу років у сумі 14206 грн 96 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06 травня 2015 року (з наступного після пред'явлення до відповідача вимоги про розрахунок) до 16 вересня 2015 року (до постановлення рішення у даній справі) у сумі 10625 грн 08 коп.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року скасувати, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у період з 25 лютого 1992 року до 07 квітня 1997 року та з 17 травня 2008 року до 05 березня 2012 року працював на різних посадах у податковій інспекції (адміністрації), правонаступником якої є Овруцька об'єднана державна податкова інспекція.

Наказом податкової інспекції від 01 квітня 1993 року №6 позивачу присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби ІІІ рангу» відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ, а наказом №15-о від 20 травня 1996 року йому було присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби ІІ рангу».

07 квітня 1997 року ОСОБА_2 був звільнений у зв'язку з переводом в Державну податкову адміністрацію в Житомирській області за згодою між керівниками відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України.

22 травня 2000 року позивачу присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби І-го рангу», а 01 червня 2004 року - спеціальне звання «Радник податкової служби ІІІ рангу».

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що наказом Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 17 травня 2008 року №36-о ОСОБА_2 призначено на посаду старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування фізичних осіб з підтвердженням раніше присвоєного спеціального звання.

05 березня 2012 року позивач відповідно до наказу №11-о від 5 березня 2012 року був звільнений з посади завідувача сектору погашення прострочених податкових зобов'язань Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Оскільки, на думку ОСОБА_2, у день звільнення з роботи Овруцькою об'єднаною державною податковою інспекцією йому не було виплачено усі суми, що належать до сплати, він звернувся до суду за захистом порушених прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплати одночасно двох надбавок за вислугу років, передбачених Законом України «Про державну службу» і постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013. Також суд першої інстанції вважав доведеним, що при здійсненні розрахунку відповідачем внаслідок арифметичних помилок позивачу не донараховано та не виплачено посадового окладу та надбавки за спеціальне звання за спірний період згідно Закону України «Про державну службу».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у ОСОБА_2 відсутнє право на одночасне отримання двох різновидів доплат до заробітної плати у вигляді надбавки за вислугу років за період перебування на посаді головного державного податкового інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань,

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частин другої - сьомої статті 33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям виплачується щомісячно надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон України «Про державну службу» застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Законом «країни «Про державну податкову службу в Україні», а в частині, що не врегульована ним - Законом України «Про державну службу». Відтак, спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Статтею 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання. В розумінні вимог статті 24 Закону України «Про державну службу» прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

Щодо державних службовців то класифікація їх посад та категорії визначені правовими нормами статті 25 Закону «Про державну службу». Частина четверта вказаної статті прямо зазначає, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Зазначене свідчить про чітке законодавче розмежування на працівників державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання в силу вимог статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та працівників, посади яких віднесені до відповідної категорії державних службовців із присвоєнням відповідного рангу державного службовця.

Посади усіх інших працівників, які не мають спеціальних звань, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Таким державним службовцям присвоюються ранги державних службовців відповідно до статті 26 Закону «Про державну службу».

Згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року №1336) посади працівників державних податкових інспекцій, які не мають спеціальних звань, віднесені від четвертої до сьомої категорій посад державних службовців.

Також, вказане розмежування в статусі працівників податкової служби відображено в постанові Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року №268.

В додатку №29 до зазначеної постанови наведена схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів державних податкових інспекцій, які мають ранг державного службовця, а в додатку №30 - схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів державних податкових інспекцій, які мають спеціальні звання. Посадові оклади, які визначені цими додатками, є різними.

У межах своїх повноважень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» від 12 вересня 1997 року №1013 (далі - Порядок №1013).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1013 до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи в органах державної податкової служби. За пунктом 2 - винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.

Частинами першою - третьою пункту 3 Порядку №1013 передбачено, що розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці.

Судами встановлено, що позивач під час перебування на посаді в податкових органах мав спеціальне звання у 1993 році - «Інспектор податкової служби ІІІ рангу», у 2004 році йому було присвоєно персональне звання - «Радник податкової служби ІІІ рангу». Крім того, під час перебування на посаді завідувача сектору погашення прострочених податкових зобов'язань Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_2 мав спеціальне звання - «Радник податкової служби ІІІ рангу».

Необхідно зазначити, що посади, на яких перебував позивач в період з 25 лютого 1992 року до 07 квітня 1997 року та з 17 травня 2008 року до 05 березня 2012 року, ні положеннями статті 25 Закону України «Про державну службу», ні положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №503-р, до жодної категорії державних службовців не відносились, а тому йому правомірно жодний ранг державного службовця на час перебування на вказаній посаді не присвоювався. Відповідно, відсутні підстави для додаткової виплати надбавки за вислугу років державної служби.

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач отримував надбавку за вислугу років, передбачену для осіб, що мають спеціальні звання, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013. Розмір надбавки за вислугу років, яку отримував ОСОБА_2 як посадова особа органів державної податкової служби, що має спеціальне звання, передбаченої постановою №1013, є значно вищим від розміру надбавки, передбаченої статтею 33 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з доводами апеляційного суду про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що позивач мав право на отримання одночасно двох видів надбавок за вислугу років. А різне визначення складових заробітної плати та різні механізми їх нарахування не дають права позивачу як працівнику (посадовій особі) податкового органу на одночасне отримання і посадових окладів, і доплат за звання (ранг), і доплат за вислугу років.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо помилок відповідача у нарахуванні винагороди за вислугу років через невірний обрахунок кількості робочих, вихідних та святкових днів.

Апеляційний суд правомірно не погодився з такою позицією суду першої інстанції, оскільки вона судом не була вмотивована, а позивачем не наведено доказів щодо неправильного обрахунку роботодавцем кількості робочих, вихідних та святкових днів.

Водночас, приймаючи рішення у справі судом першої інстанції не враховано, що прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства і норму тривалості робочого часу у місяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днів. Проте, зазначене рішення не спричиняє зменшення тривалості робочого часу впродовж року фонду оплати праці, обсягів виробництва, надходжень бюджетних коштів тощо. В свою чергу, норми тривалості робочого часу на кожен рік встановлюються Міністерством праці та соціальної політики України.

Крім того, розмір посадового окладу та надбавка за спеціальне звання встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» в твердій грошовій сумі.

Отже, ОСОБА_2 за період роботи на різних посадах в Овруцькій об'єднаній державній податковій інспекції отримав в повному обсязі доплату за вислугу років як особа, що має спеціальне звання, а тому його право на отримання заробітної плати в повному обсязі не порушено і судовому захисту не підлягає. Проведення з ним розрахунку при звільненні в повному обсязі свідчить також про безпідставність позовних вимог щодо стягнення певних коштів за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Не підлягають також стягненню і понесені позивачем та його представником судові витрати.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника позивача не підлягає задоволенню. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою та постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирської області про визнання дій протиправними, стягнення посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років, надбавки за вислугу років та середнього заробітку - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя М.М. Заїка

судді: А.Ф. Загородній

О.П. Стародуб