Ухвала суду № 57369397, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2016 р. м. Київ К/800/44004/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

за участю:

секретаря Маджар О.М.

представника позивача Стеценко Г.Ф.

представника відповідача неприбуття

представника третьої особи неприбуття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства «Регіон-Банк» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року

у справі №820/4751/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Регіон-Банк»

до державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Коваленка Антона Володимировича, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованої Галини Миколаївни, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алексеєвої Ліани Василівни

треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство «Регіон-Банк» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Коваленка А.В., державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованої Г.М., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алексеєвої Л.В. про:

- визнання неправомірними дій державного реєстратора Коваленка А.В. щодо прийняття ним 19.03.2015 рішення за індексним номером 20129108 по припиненню обтяження із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав;

- скасування рішення державного реєстратора Коваленка А.В. від 19.03.2015 №20129108 щодо припинення обтяження із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав;

- зобов'язання державного реєстратора Коваленка А.В. внести запис про обтяження на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 14.10.2013;

- визнання неправомірними дій державного реєстратора Молдованової Г.М. щодо прийняття 27.03.2015 рішення № 20335196 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_6;

- скасування рішення державного реєстратора Молдованової Г.М. від 27.03.2015 № 20335196 щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_6;

- зобов'язання державного реєстратора Молдованової Г.М. внести запис про скасування державної реєстрації прав щодо права власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_3;

- визнання неправомірними дій приватного нотаріуса Алексєєвої Л.В. (державного реєстратора) щодо прийняття 14.04.2015 рішення № 20678894 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9;

- скасування рішення приватного нотаріуса Алексєєвої Л.В. (державного реєстратора) від 14.04.2015 20678894 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9;

- зобов'язання приватного нотаріуса Алексєєвої Л.В. (державного реєстратора) внести запис про скасування державної реєстрації прав щодо права власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015, позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Коваленко А.В. від 19.03.2015 № 20129108 щодо припинення обтяження із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав. Зобов'язано державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Коваленка А.В. повторно розглянути питання стосовно реєстрації права власності на квартиру на квартиру АДРЕСА_3 з урахуванням висновків суду. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Молдованової Г.М. від 27.03.2015 № 20335196 щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 Зобов'язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Молдованову Г.М. повторно розглянути питання стосовно реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судівпопередніх інстанцій, ПАТ «Регіон-Банк» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову повністю.

Касаційна скарга обґрунтована серед іншого тим, що оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій не захищено право позивача у повній мірі, оскільки право власності на спірну квартиру у ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 виникло внаслідок неправомірних дій та рішень державних реєстраторів.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 у цивільній справі №640/17483/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до публічного акціонерного товариства «Регіон-Банк», ОСОБА_6, Повного товариства «Ломбард Криниця, ОСОБА_9 і компанія», третя особа - ОСОБА_12, про визнання права, встановлена заборона Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 до вирішення справи у суді.

На підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області 16.10.2013 винесено рішення № 68603729, яким зареєстровано обтяження, а саме заборона на нерухоме майно (на спірну квартиру).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2015 у цивільній справі № 640/17483/13-ц скасована ухвала Київського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 про заборону Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1.

На підставі вищезазначеної ухвали Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2015 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в Харківській області звернувся ОСОБА_6 через уповноваженого представника.

За результатом розгляду заяви та доданих до неї документів державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ХМУЮ Коваленком А.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.03.2015№20129108 та проведено реєстрацію припинення обтяження, заборони на нерухоме майно (на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2).

З доданих до заяви документів та облікової справи № 10665925, відкритої 19.03.2015, судами попередніх інстанцій установлено, що третя особа ОСОБА_6 надав державному реєстратору наступні документи: завірену судом копію та ксерокопію № 640/17483/13-ц ухвали Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2015, документи про сплату державного мита, копію паспорта особи, картки платника податків, довіреності уповноваженої особи та копії паспорта уповноваженої особи та картки фізичної особи-платника податків.

Водночас, надана держреєстратору копія ухвали Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2015 містила відтиск печатки та підпис про те, що вона набрала чинності 17.03.2015.

Державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Молдовановою Г.М. 27.03.2015 прийнято рішення №20335196 про реєстрацію права власності ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1, що підтверджено наявним в матеріалах справи витягом з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2015 у цивільній справі № 640/17483/13-ц за наслідками апеляційного перегляду, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.04.2015 була скасована, а вирішення питання щодо скасування обтяження спрямовано на новий судовий розгляд. Після чого, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2015 скасовано заборону Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 спірної квартири.

Водночас, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Алексєєва Л.В. прийняла оспорюване у справі рішення від 14.04.2015 № 20678894 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу та підтвердження права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 відповідно до наданих судових рішень Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2012 у справі № 2018/3153/12/10 2/2018/1541/12/10; Судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 08.11.2012; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.07.2013; Апеляційного суду Харківської області від 04.10.2013; Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.05.2014; Апеляційного суду Харківської області від 10.11.2014; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого ОСОБА_13, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області 27.03.2015 № 35590566, номер запису про право власності 9209338, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 608070363101.

Таким чином, судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2012 у справі № 2018/3153/12/10, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.11.2014, визнано право власності третьої особи ОСОБА_6 на спірну квартиру АДРЕСА_1 та визначено, що відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає скасуванню вчинена на підставі недійсного правочину державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №2-1-:-2-10 в літ. АДРЕСА_2 за ПАТ «Регіон-Банк», чим спростовуються посилання позивача щодо зареєстрованого права власності на приміщення 1-го поверху № 2-1-2-10 в літ. АДРЕСА_2, які є тим самим об'єктом нерухомого майна, що й спірна квартира № 2.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з огляду на наявність судового рішення про скасування певного обтяження з відміткою про набуття законної сили, держреєстратор Реєстраційної служби ХМУЮ Коваленко А.В. мав усі законні підстави для вчинення дій 19.03.2015 щодо припинення обтяження на спірну квартиру. Так само у державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Молдованової Г.М., з огляду на відсутність у державному реєстрі будь-яких обтяжень та подання ОСОБА_6 всіх передбачених законодавством документів, 27.03.2015 не було правових підстав для відмови у проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна - спірну квартиру. Відповідно, за наявності передбачених законодавством документів про перехід права власності на спірну квартиру до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, приватний нотаріус Алексєєва Л.В. (державного реєстратора) прийняв рішення від 14.04.2015 №20678894 правомірно.

На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо правомірності дій відповідачів, оскільки такі ґрунтувалися на виконанні норм діючого законодавства в сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, а про апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2015 під час проведення реєстраційних дій відповідачу - держреєстратору Реєстраційної служби ХМУЮ Коваленко А.В. відомо не було.

Водночас, з огляду на чинність станом на 19.03.2015 та 27.03.2015 ухвали Київського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 про накладення обтяження на спірну квартиру, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність скасування рішень відповідачів від 19.03.2015 № 20129108 та від 27.03.2015 № 20335196.

Задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень частини другоїстатті 11 КАС України і вважав за доцільне зобов'язати державного реєстратора Коваленка А.В. та державного реєстратора Молдованову Г.М. повторно розглянути питання стосовно реєстрації права власності на спірну квартиру з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з викладеними висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до частини другої статті 9 цього Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує у можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 15 постанови Кабінету міністрів України від 17.10.2013 № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок № 868) передбачалось, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до підпункту 10 пункту 37 Порядку № 868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Також, пунктом 75 Порядку № 868 передбачено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі рішень суддів, що набрали законної сили.

Зважаючи на викладені положення норм законодавства та установлені обставини справи, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання протиправними дій державних реєстраторів Коваленка А.В. та Молдованої Г.М. заслуговують на увагу.

Водночас, з огляду на чинність станом на 19.03.2015 та 27.03.2015 ухвали Київського районного суду м. Харкова від 14.10.2013 про накладення обтяження на спірну квартиру, правильним є висновок судів про необхідність скасування рішень відповідачів від 19.03.2015 № 20129108 та від 27.03.2015 №20335196.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення судів попередніх інстанцій названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі у зв'язку з наступним.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктами 6, 8 частини першої статті 3 КАС України передбачено, щоадміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах;позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до змісту частин другої і третьої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно зобов'язав державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Коваленка А.В. повторно розглянути питання стосовно реєстрації права власності на квартиру на квартиру АДРЕСА_1, оскільки вказаний відповідач питання щодо реєстрації права власності на спірну квартиру взагалі не розглядав.

Водночас, застосовуючи положення частини другої статті 11 КАС України суд повинен обґрунтувати доцільність виходу за межі позовних вимог, та яким чином це захистить порушені, на думку позивача, права.

Крім того, відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Проте, всупереч викладеним вище положенням норм процесуального права, суд першої інстанції у цій справі фактично самостійно обрав інший спосіб захисту прав та інтересів позивача (ніж той, що викладений у позовній заяві).

При цьому вказаний суд усупереч приписам частини першої статті 11 КАС України не з'ясував ставлення позивача до обраного судом способу захисту інтересів товариства та можливі заперечення відповідачів.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що спір, який передано на вирішення суду, є публічно-правовим, а предметом спору у цій справі є правомірність дій і рішень суб'єктів владних повноважень - державних реєстраторів під час прийняття оспорюваних рішень. Водночас, захист речового права особи від порушень з боку третіх осіб, які не здійснюють владних управлінських функцій, на що посилається ПАТ «Регіон-Банк», здійснюється з урахуванням положень цивільного законодавства та знаходиться поза межами компетенції адміністративного суду.

Названі обставини судами попередніх інстанцій не встановлювались, належна правова оцінка їм надана не була.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 231 КАС України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Регіон-Банк» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель