Ухвала суду № 57369211, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/50536/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Маслія В.І.

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

При секретарі Зубенко Д.В.

За участю представника позивача - Цибулька А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ТОВ "Агрофірма Шаргород" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року у адміністративній справі за позовом ТОВ "Агрофірма Шаргород" до Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи: приватна агрофірма "Вікторія", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділ Держгеокадастру у Барському районі Вінницької області, про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаргород" звернулось до суду позовом до Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи: приватна агрофірма "Вікторія", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділ Держгеокадастру у Барському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19614453 від 25.02.2014 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору оренди землі № б/н від 16.12.2014 року, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_4, орендар - приватна агрофірма "Вікторія", код ЄДРПОУ 30870291; визнано протиправними та скасовано рішення Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19599935 від 25.02.2014 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 на підставі договору оренди землі № б/н від 16.12.2014 року, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_3, орендар - приватна агрофірма "Вікторія", код ЄДРПОУ 30870291; визнано протиправним та скасовано рішення Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19597866 від 25.02.2015 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_3 на підставі договору оренди землі № б/н від 16.12.2014 року, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_2, орендар - приватна агрофірма "Вікторія", код ЄДРПОУ 30870291. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, ТОВ "Агрофірма Шаргород" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у квітні 2009 року між позивачем та орендодавцями, зокрема ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено договори оренди землі, відповідно до яких орендодавці передали позивачу в строкове платне користування земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Вказані договори оренди зареєстровані у Барському районному відділі ВРФ ДЗК, про що у державному реєстрі земель та відповідно в книзі реєстрації договорів оренди землі цього відділу вчинено записи та визначено в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок з метою надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Копайгородської сільської ради Барського району Вінницької області.

Однак, право оренди щодо земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 було пізніше зареєстроване також за приватною агрофірмою "Вікторія" відповідно до:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19614453 від 25.02.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1). Підставою виникнення речового права є договір оренди землі від 16.12.2014 року, укладений між приватною агрофірмою "Вікторія" та ОСОБА_4;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19599935 від 25.02.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2). Підставою виникнення речового права є договір оренди землі від 16.12.2014 року, укладений між приватною агрофірмою "Вікторія" та ОСОБА_3

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19597866 від 25.02.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3). Підставою виникнення речового права є договір оренди землі від 16.12.2014 року, укладений між приватною агрофірмою "Вікторія" та ОСОБА_2

Не погоджуючись з зазначеними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що державним реєстратором неправомірно вчинено подвійну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з приватною агрофірмою "Вікторія", які на момент реєстрації були укладеними з позивачем та були чинними.

В свою чергу, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що приймаючи спірні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор діяв в межах чинного законодавства України та відповідно до наданих йому повноважень.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону, державна реєстрація прав відбувається на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом, поданою разом з оригіналами документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копій, засвідчених в установленому порядку.

Згідно з пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" прийняттю державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації передує з'ясування ним факту відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 8-1 ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Також, відповідно до листа Державної реєстраційної служби України № 2951/05-15-13 від 06 серпня 2013 року «Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами», з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 29 вересня 2015 року у справі за позовом ТОВ «Ободівка-Агро» до Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

ТОВ "Агрофірма Шаргород", звертаючись до суду з вимогами про скасування рішень, зазначило, що здійснивши реєстрацію договорів оренди, відповідач фактично здійснив подвійну реєстрацію договорів оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, проте з різними юридичними особами.

Як встановлено судами, 09.02.2015 року Гайсинське районне управління юстиції Вінницької області зверталось до відділу Держземагентства у Барському районі Вінницької області із запитом про надання інформації про наявність договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

24.02.2015 року відділ Держземагентства у Барському районі Вінницької області надав письмову відповідь про те, що відомості про реєстрацію договорів оренди запитуваних спірних земельних ділянок відсутні.

Зважаючи на викладене, відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень вжив всіх необхідних заходів для встановлення наявності реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки, однак, у зв'язку із неналежним виконанням своїх обов'язків відділом Держземагенства у Барському районі Вінницької області, прийняв оскаржувані рішення.

Таким чином, відповідач при проведенні державної реєстрації речового права за договорами оренди землі, здійснив повторну реєстрацію договорів оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є неприпустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а апеляційний суд помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаргород" - задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: