Ухвала суду № 57369210, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 квітня 2016 року м. Київ К/800/8481/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в :

ПАТ по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" звернулося до суду з позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання дій заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Терещенко А.О., які виявлялись у винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 21267,87 грн. неправомірними, скасування постанови від 30.06.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 21267,87 грн. з виконання ВК №21-4186/10/1470 від 26.05.2015 виданого Миколаївським окружним адміністративним судом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року позов Публічного акціонерного товариство по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" було задоволено частково. Скасовано постанову від 30.06.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 21267,87 грн. з виконання ВК №21-4186/10/1470 від 26.05.2015 виданого Миколаївським окружним адміністративним судом. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України "Про виконавче провадження" надає право на винесення постанови і стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за умови наявності одночасно двох підстав: 1) невиконання рішення суду у строк, установлений для добровільного його виконання, 2) фактичне виконання рішення суду органом ДВС в примусовому порядку з застосуванням заходів примусового впливу до боржника, передбачених Законом України "Про виконавче провадження". Закон не пов'язує, а від так не надає права на винесення органом ДВС постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження з боржника і стягнення з нього лише з тієї підстави, що боржник не виконав рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, а виконав рішення самостійно в повному обсязі з порушенням названого строку.

Фактичного примусового виконання судового рішення не відбулось з огляду на те, що постановою від 27.07.2015 державним виконавцем було повернуто стягувачу виконавчий документ № 2а-4186/10/1470, виданий 26.05.2015 Миколаївським окружним адміністративним судом, у зв'язку із заявою Фонда соціального захисту інвалідів про повернення виконавчого листа з причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Крім того, постанова від 16.06.2015 про відкриття виконавчого провадження (ВП 47856401) з виконання виконавчого листа № 2а-4186/10/1470, в якій було встановлено строк для добровільного виконання рішення до 23.06.2015, була отримана позивачем 23.06.2015, у зв'язку з чим, позивач звернувся до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції із заявою про відкладення провадження виконавчих дій.

Виконавчої службою 24.06.2015 було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 30.06.2015.

Проте, відповідачем не було надано доказів доведення до відома позивача про винесення 24.06.2015 виконавчої службою постанови про відкладення провадження виконавчих дій до 30.06.2015.

Отже, виконавча служба не пересвідчилася чи отримав боржник постанову від 24.06.2015, в якій встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 30.06.2015, що потягнуло за собою порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача в частині добровільного виконання рішення суду у строк для добровільного виконання.

Відповідно до положень пунктів 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Проте, заступником начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Терещенко А.О. було прийнято постанову про стягнення з ПАТ "Миколаївгаз" виконавчого збору 30.06.2015, тобто в останній день для добровільного виконання рішення суду.

У касаційній скарзі Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що виконавчий збір стягується незалезно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Отже, неотримання боржником постанови про відкладення провадження виконавчих дій при тому, що ним отримано постанову про відкриття виконавчого провадження - не є підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання протиправними дій.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка