Ухвала суду № 57369184, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/59587/14 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року

у справі № 810/3825/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія МВМ"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія МВМ" (далі - позивач, Товариство) звернулось в суд адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області (далі - Інспекція), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки позивача, за результатами якої складено акт 229/22-03/36712516 від 27 травня 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Інвестиційна компанія МВМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB «Сібол» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року»;

- визнати протиправними дії відповідача по формуванню в акті 229/22-03/36712516 від 27 травня 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Інвестиційна компанія МВМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB «Сібол» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року», висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із TOB «Сібол» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість Товариства за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року;

- зобов'язати відповідача поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість Товариства за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення перевірки позивача, за результатами якої складено акт №229/22-03/36712516 від 27 травня 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інвестиційна компанія МВМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сібол» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року» та дії щодо складення такого акта. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідачу, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією на підставі наказу від 22 травня 2014 року № 444 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства, за результатами якої 27 травня 2014 року складено акт перевірки №229/22-03/36712516, згідно з яким позивачем порушено вимоги частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, оскільки вчинені правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків, та встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажі товарів (послуг) придбаних у TOB «Сібол».

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо коригування показників податкової звітності з ПДВ позивача, виходили з того, що в позовній заяві відсутні дані щодо конкретної інформаційної бази у складі численних інформаційних аналітичних систем Міністерства доходів і зборів України та обставин, які б вказували на порушення прав чи законних інтересів саме позивача.

Рішення судів попередніх інстанцій в цій частині не оскаржуються, правильність зазначених висновків не ставиться сторонами під сумнів.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач почав перевірку до моменту вручення позивачу наказу про проведення документальної позапланової перевірки, а відтак перевірка була проведена відповідачем протиправно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

За змістом підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що податковий орган може приступити до проведення контрольного заходу в разі не подання платником податків в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків, якщо їх подання передбачено законом, та в разі вручення податковим органом під розписку копії наказу про проведення перевірки.

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, наведених вимог Інспекцією не дотримано, оскільки до початку проведення перевірки (22 травня 2014 року) позивачу не вручено наказ про проведення перевірки від 22 травня 2014 року № 444, а отримано Товариством лише 18 червня 2014 року, тобто після проведення перевірки.

З урахуванням наведеного, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки перевірка позивача проведена без дотримання вимог чинного законодавства, то така перевірка була проведена відповідачем протиправно.

Наведений висновок цілком відповідає правовій позиції, що висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 № 21-425а14 (реєстраційний номер в ЄДРСР 43075087), згідно з якою, нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Водночас, контролюючий орган не позбавлений повноважень провести нову перевірку будь-якого виду (в тому числі ще одну невиїзну перевірку), але вже з дотриманням норм чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

Н.Є. Маринчак