Ухвала суду № 57369124, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/46271/15

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року

у справі №804/5690/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудконструкція» (надалі -

ТОВ «Спецбудконструкція»)

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - Лівобережна ОДПІ м.Дніпропетровська)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У квітні 2015 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 13.01.2015 року №0000242205.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким відмовити в позові.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Спецбудконструкція» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Спецбудконструкція» по взаємовідносинам із ТОВ «Січеслав - Будсервіс» за липень 2014 року, ТОВ «Вермікуліт Трейд», УДП «Укрхімтрансаміак», ТОВ «Черкаси Нафта -2008», ТОВ «Мавекс - Буковина», ТОВ «Ассагай», ТОВ «Альтаір Ужгород», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Плесан» за період серпень 2014 року, їх реальності та відображення в обліку, за результатами якої складений акт №4767/2203/32571045 від 12.12.2014 року.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.98.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні 2014 року на суму 4581,00грн.

На підставі названого акту перевірки Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000242205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6871,50грн., в т.ч. за основним платежем - 4581,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2290,50грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит податкового кредиту з податку на додану вартість є реальне виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами також встановлено, що основним видом діяльності позичва є будівництво житлових та нежитлових приміщень.

Так, між ТОВ «Спецбудконструкція» як генпідрядником та ТОВ «Січеслав-Будсервіс» як субпідрядником було укладено договір підряду №13-241П від 01.11.2013 року.

На підтвердження виконання зазначеної угоди позивачем було надано розрахунок договірної ціни, локальну смету, акти виконаних робіт, а також податкову накладну №21 від 29.07.2014 року на суму 7011,84грн., в т.ч. ПДВ 1168,64грн.

Крім того, між ТОВ «Спецбудконструкція» як покупцем укладено з ТОВ «Січеслав-Будсервіс» як постачальником укладено договір поставки №13-136П/1 від 09.11.2013 року, поставка якого підтверджується податковою накладною №8 від 21.07.2014 року на суму 20474,00грн., в т.ч. ПДВ 3412,40грн., видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Оплата придбаних товарів та послуг з урахуванням сум податку на додану вартість здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджено наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2014 року.

Оприбуткування у бухгалтерському обліку господарської операції з придбання у ТОВ «Січеслав-Будсервіс» послуг за договором № 13-241П підтверджено відомостями рахунку 631 за липень-грудень 2014 року

Оприбуткування в бухгалтерському обліку господарської операції з придбання у ТОВ «Січеслав-Будсервіс» товару за договором № 13-136П/1 підтверджено відомостями рахунку 631 за липень-грудень 2014 року.

На виконання умов додаткової угоди №3 від 12.02.2013 року до договору № 37/08-143П/20-Р від 16.10.2008 року, укладеному між ТОВ «Спецбудконструкція»та ПАТ «Укрнафта», товар, отриманий за договором №13-136П/1 від 09.07.2013 року від ТОВ «Січеслав-Будсервіс» поставлений за актом № 03/07/14 від 16.07.2014 року та за актом № 01/11/14 від 03.11.2014 року при виконанні робіт підряду на реконструкцію АЗС № 19/002, згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року та листопад 2014 року, що підтверджується виданими ТОВ «Спецбудконструкція» податковими накладними.

Послуги, надані ТОВ «Січеслав-Будсервіс» позивачу за договором підряду № 13-241П від 01.11.2013 року в подальшому передані позивачем ВАТ «Укрнафта» згідно з договором №37/09-043П/82-р від 21.10.2008 року та додатковою угодою № 1 до цього договору.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 13.01.2015 року №0000242205.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.12.2015р. відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір в сумі 2192,40 грн. (дві тисячі сто дев'яносто дві грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун