Ухвала суду № 57369072, 31.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2016 р. м. Київ К/800/54073/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року

у справі № 808/3342/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український графіт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, позов Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (далі - ПАТ «Український графіт»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000174610 від 15 травня 2014 року, № 0000184610 від 15 травня 2014 року та № 0000194610 від 15 травня 2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Український графіт» судовий збір у розмірі 4 872,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Український графіт» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах із платниками податків: Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріона-Торг» за період: жовтень, листопад 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега-Люкс» за період: лютий, березень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Строитель» за період: травень 2012 року, Дочірнім підприємством «Торговельний комплекс «К-ПЕМЗ» за період: травень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБК Аквілон» за період: лютий - липень, вересень - грудень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформсистема» за період: січень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромвентиляція» за період: грудень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Інструментальний центр» за період: квітень - липень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопромгрупп» за період: листопад 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дніпро-Південь» за період: жовтень - грудень 2012 року, за результатами якої складено акт № 157/28-04-46-10/00196204 від 29 квітня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000174610 від 15 травня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 270 459,00 грн. (180 306,00 грн. - основний платіж, 90 153,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000194610 від 15 травня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 189 796,00 грн.; № 0000184610 від 15 травня 2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 189 796,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 94 898,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 14.1.18, 14.1.27, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні природного газу в ТОВ «Аріона-Торг» з огляду на непідтвердження реального характеру проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на акт № 100/26-52-22-05/38213308 від 18 лютого 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, в якому зазначено про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Аріона-Торг» господарської діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебування названого суб'єкта господарювання за вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, неорієнтування директора ТОВ «Аріона-торг» ОСОБА_1 щодо фінансово-господарської діяльності очолюваного нею товариства.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент позивача на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; укладений між ПАТ «Український графіт» та ТОВ «Аріона-торг» договір не віднесено законом до нікчемних; відсутні судові рішення про визнання розглядуваного правочину недійсним.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідний товар отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі) як свідків.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість ТОВ «Аріона-торг» виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

При вирішенні даного спору судами не проаналізовано і критерії, якими керувався позивач при виборі названого суб'єкта господарювання як постачальника, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Аріона-торг» контрагентом, не перевірено наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій не оцінено обставини, встановлені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки постачальника ТОВ «ПАТ «Український графіт», в той час як результати заходу податкового контролю, які стосуються одних і тих самих обставин та мають істотне значення для вирішення справи, повинні враховуватись незалежно від того, яким податковим органом вони встановлені, та підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України в рамках даного судового провадження.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.