Постанова № 57368434, 11.07.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2011 року Справа № 1170/2а-1485/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагуна А.В.;

при секретарі Мітіній І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Олександрійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (надалі - Олександрійське УВП УТОС) звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Олександрійська ОДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122330/0 від 30.06.2010 р.

Позов обгрунтовано тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за березень, квітень 2010 року на загальну суму 9 551 грн. з посиланням на неправомірність застосування нульової ставки ПДВ щодо надання послуг по оренді приміщень та автостоянки. Позивач, посилаючись на положення абз. 2 пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість (чинного на час виникнення правовідносин), пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, вважає такий висновок безпідставним, оскільки умови безпосередності виготовлення послуг оренди і автостоянки окремо не визначено, а тому наявна неоднозначність закону має трактуватись на користь платника податків.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представники відповідача неодноразово в судові засідання не зявився. Відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним, причини неявки суду не повідомлені, заперечень на адресу суду не надходило.

Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Судом встановлено, що Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих з 17.02.92 зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради (а.с. 17), перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с. 18, 89).

Позивачем подано до Олександрійської ОДПІ податкові декларацію з податку на додану вартість та розрахунки сум бюджетного відшкодування за березень, квітень 2010 року, згідно з якими сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2010 року складає суму у розмірі 8 588 грн., а за квітень 2010 року 5 384 грн. (а.с. 90-95).

Працівниками Олександрійської ОДПІ у період з 07.06.10 по 11.06.10 на підставі направлення №422/23-50 від 07.06.10 проведено позапланову виїзну перевірку Олександрійського УВП УТОС з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень, травень 2010 року, які виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.03.10 по 30.04.10 , за результатами якої складено акт №284/23-30/03967760 від 16.06.10 (а. с. 23 -33).

Перевіркою встановлені, зокрема, порушення пп.6.2.8 п.6.2, п. 6.1 ст.6, пп. 7.7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин), п.5.11, п.5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 ( в редакції наказу від 15.06.2005 р. №213), внаслідок яких завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в декларації за березень 2010 року на суму 4 663 грн. та за квітень 2010 року на суму 4 888 грн.

На підставі акту перевірки Олександрійською ОДПІ згідно з пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення правовідносин) прийнято податкове повідомлення - рішення №0000122330/0 від 30.06.2010 р., яким позивачеві за вказані порушення зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 9 551 грн. (а.с. 21)

Як слідує з акту перевірки пп.6.2.8 п.6.2, п. 6.1 ст.6, пп. 7.7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин), п.5.11, п.5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (в редакції наказу від 15.06.2005 р. №213) (чинного на час виникнення правовідносин), на думку податкового органу, виявилось у безпідставному оподаткуванню за нульовою ставкою операцій з надання в оренду приміщення та автомобільної стоянки у березні та квітні 2010 р.

Суд не погоджується з такими доводами податкового органу, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали, рік міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. Комісія є спеціально уповноваженим державним органом, створеним з метою визначення доцільності надання державної допомоги підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів у вигляді пільг з оподаткування, поворотної та безповоротної фінансової допомоги (далі - фінансової допомоги), позик, сприяння в наданні пріоритетів при розміщенні державного замовлення, у працевлаштуванні інвалідів та в інших формах, а також здійснення обліку і контролю за використанням такої допомоги.

Статтею 14-2 вищезазначеного Закону передбачено, що рішення про надання дозволу підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів на право користування пільгами з оподаткування, отримання позик, фінансової допомоги, дотацій приймаються Комісією та регіональними комісіями згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виходячи з техніко-економічного та соціального обґрунтування заходів, для здійснення яких використовуватимуться ці кошти.

Комісія приймає рішення, зокрема, щодо надання дозволу підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів на право користування пільгами з оподаткування.

Порядок і критерії надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування, підстави для відмови в наданні такого дозволу та його скасування, а також порядок та умови надання позик, фінансової допомоги, дотацій підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій інвалідів у Кіровоградській області №1 від 26.03.2009 Олександрійському УВП УТОС було надано дозвіл №1 на право користування пільгами з оподаткування згідно з пп.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) (а. с. 97).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, на час проведення перевірок Олександрійською ОДПІ позивач користувався пільгами з оподаткування відповідно до дозволу регіональної комісії з питань діяльності підприємств.

Посилання відповідача на незаконність застосування податкової пільги зі сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з надання в оренду адміністративного приміщення та автомобільної стоянки не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до пп.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Податкова звітність таких підприємств та організацій надається в порядку, встановленому згідно із законодавством.

Згідно з п.2 Порядку надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.07 №1010, (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) дозвіл підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів надається за умови їх відповідності таким критеріям:

1) середньооблікова чисельність інвалідів, що працюють на підприємствах, в організаціях протягом попереднього звітного (податкового) періоду, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу;

2) фонд оплати праці інвалідів, що працюють на підприємстві, в організації, становить протягом попереднього звітного (податкового) періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що належать до валових витрат виробництва;

3) сума витрат підприємства на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектувальних, складових частин, інших покупних товарів, які безпосередньо використовуються для виготовлення таких товарів, становить не менш як 8 відсотків продажної ціни товарів;

4) розмір середньомісячної заробітної плати інвалідів, що працюють на підприємстві, в організації, в еквіваленті повної зайнятості повинен бути не менш як законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

5) виконання підприємством, організацією рішень Комісії та регіональних комісій (крім підприємств, організацій, які звернулися вперше) з питань визначення механізму та порядку отримання пільг з оподаткування.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) визначено поняття "поставка товарів" та "поставка послуг".

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

В абзаці 2 пп. 6.2.8 п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) встановлено обмеження застосування пільгової ставки, які стосуються поставки товарів, а саме умови дотримання розміру витрат на рівні 8% продажної ціни при безпосередньому виготовленні товарів.

Тобто законодавчо встановлено критерій 8% розміру витрат на поставку товарів, а не на поставку послуг.

Пунктом 1.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) визначено, що орендні операції відносяться до поставки послуг.

Що стосується пільгового режиму поставки послуг, то абз.1 пп. 6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) встановлено обмеження для операцій з поставки послуг грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів.

Отже, згідно з вимогами пп.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) підприємства та організації громадських організацій інвалідів при здійсненні господарських операцій з надання в оренду майна мають право на застосування пільгової ставки, при дотриманні наступних умов:

- операції надання в оренду майна здійснюється підприємством громадських організацій інвалідів;

- майно є власністю підприємства громадської організації інвалідів;

- кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу працюючих;

- фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Матеріалами справи підтверджується, що підприємство позивача засновано виключно на власності Українського товариства сліпих, яке відповідно до статуту підприємства є єдиним його засновником та власником, що має 100% статутного фонду (а. с. 9-16).

Майно, яке було предметом оренди (нерухомість, розташована за адресою: м. Олександрія, вул. Пролетарська, 17) належить на праві власності Українському товариству сліпих та передано в оперативне правління Олександрійському УВП УТОС, про що виконавчим комітетом Олександрійської міської ради останньому видано відповідні свідоцтва про право власності (а.с. 96).

Відповідно до ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Наведене свідчить, що, здійснюючи стосовно вказаного майна повноваження власника, позивач мав право на застосування пільги при використанні цього майна у своїй господарській діяльності.

Згідно з даними звіту з праці позивача за березень 2010 року середньооблікова кількість штатних працівників склала 35 осіб, з яких інваліди 18 особа (51, 4%), за квітень 2010 року - відповідно 34 та 18 осіб (або 52, 9%). При цьому, фонд оплати праці інвалідів у вказаний період становив понад 25% суми загальних витрат на оплату праці штатних працівників підприємства (а.с. 98-99).

Таким чином, вимоги вищевказаних Законів щодо умов користування пільгами з оподаткування як підприємства, що належить громадській організації інвалідів, позивачем виконано повністю.

Між тим, відповідач, вважаючи неправомірним обчислення позивачем податку на додану вартість за операціями з надання в оренду приміщення та автомобільної стоянки за нульовою ставкою, як то передбачено пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин), не встановив порушень позивачем вимог щодо власності на майно, кількості інвалідів чи фонду оплати праці, а дійшов висновку, що оскільки такі операції не передбачають для підприємства здійснення витрат, повязаних з переробкою (обробкою чи іншими видами перетворення) майна, тому ці послуги не відповідають критеріям наданих послуг платником безпосередньо і підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%, а орендна плата враховується при визначенні бази оподаткування.

Такого висновку відповідач дійшов, застосувавши до зазначених господарських операцій правила абз.2 пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) та встановивши невиконання позивачем вимог щодо безпосереднього виготовлення послуг, як умови застосування пільгової ставки податку на додану вартість, не врахувавши при цьому, що ця норма стосується лише поставки виготовлених товарів.

Відповідно до пп. 4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення правовідносин) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, виходячи з правила про конфлікт інтересів, відповідно до пп. 4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення правовідносин), суд вважає за доцільне керуватися вимогами норми про застосування нульової ставки як більш вигідної для платника податків.

Крім того, абзацом 4 пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) визначено, що при порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Зі змісту наведеної норми Закону випливає, що податковий орган, встановивши порушення платником податку вимог підпункту 6.2.8, має скасувати його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, що дає підстави перерахувати податкові зобов'язання такого платника податку з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Реєстрації позивача як особи, яка має право на податкову пільгу, скасовано не було, а фінансові санкцій до позивача за порушення правил оподаткування не застосовувалися, що у судовому засіданні підтвердив представник відповідача.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин) (надалі - Закон).

Згідно з п.п. 7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

За наявності у вказаних податкових деклараціях за березень, квітень 2010 року від'ємного значення, визначеного згідно з вимогами пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення правовідносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права відшкодування податку на додану вартість, позивач має право на відшкодування від'ємного значення з бюджету, відображеного ним у вказаних деклараціях.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням принципу законності, визначеного п.1 ч.3 ст.3 КАС України, враховуючи положення ч.2 ст. 11 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторони, про захист яких вона просить та визнає рішення протиправним.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є субєктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути документально підтверджені судові витрати по справі, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 3,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції №0000122330/0 від 30.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму в розмірі 9551 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, впродовж десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі 18.07.2011.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_1