Постанова № 57368305, 19.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2016 р. Справа № 5021/1783/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О. В.

учасники процесу у судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №607С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 26.01.2016р. у справі №5021/1783/12

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", м. Суми

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.01.2016р. у справі №5021/1783/12 (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 02.06.2015 р. про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 16.02.2015 р., укладеного між "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро" - відмовлено.

ОСОБА_1 з вказаною ухвалою не погодився та, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Сумської області від 26.01.2016р. у справі №5021/1783/12 скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 від 02.06.2015 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.02.2015р., укладеного між ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", задовольнити, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.02.2015, укладений між ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли, ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро". В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм ст.ст. 42-44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 17.03.2016р.

16.03.2016р. від ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли електронною поштою (вх. № №463, 464) надійшли відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в яких вони вважають її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (вх. № №2946, 2952).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2016р. відкладено розгляд справи на 05.04.2016р.

21.03.2016р. від ПАТ "Банк Кредит Дніпро" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3096), в якому він вважає її неогрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.04.2016р. у зв'язку з хворобою судді Фоміної В.О. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2016р. відкладено розгляд справи на 19.04.2016р.

18.04.2016р. від ПАТ "Банк Кредит Дніпро" електронною поштою (вх.№616) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання (вх. №4150).

Від ОСОБА_1 електронною поштою (вх.№620) надійшли пояснення до апеляційної скарги (вх.№4165 від 18.04.2016р.).

19.04.2016р. від арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли електронною поштою надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності у зв'язку з хворобою (вх.№624). Також, арбітражний керуючий просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх. №4180).

У судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча були повідомлені судом про час та місце розгляду справи належним чином.

Розглянувши клопотання ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає його необґрунтованим (оскільки банком не надано жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотанні обставин), а тому не вбачає підстав для його задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність обставин, які б перешкоджали розгляду справи, встановлюються господарським судом у кожному випадку окремо.

Враховуючи, що ухвалами Харківського апеляційного господарського суду розгляд справи вже відкладався, в тому числі у зв'язку неявкою у судове засідання представника ПАТ "Банк Кредит Дніпро", а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.11.2012 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" за заявою ФОП ОСОБА_1

Постановою господарського суду Сумської області від 18.12.2012 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Курбанова Н.В.

02.06.2015р. від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив визнати недійсним договір купівлі - продажу від 16.02.2015р., укладений між ТОВ «Сумський м'ясопродуктовий комплекс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Курбанова Н.В.-О., ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро"; застосувати двосторонню реституцію; витребувати у ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" на користь ТОВ «Сумський м'ясопродуктовий комплекс" майно, одержане за договором купівлі - продажу від 16.02.2015р., усього 52 одиниці: тачка «Кітаянка» - 5 шт.; підйомник (подъемник) - 1 шт.; візки (теліжки) - 4 шт.; стіл - 2 шт.; фаршозмішувач - 1 шт.; ємкість для фаршу - 6 шт.; автоклав Б6- КАБ в к-сі 6 од., в комплекті з корзинами - 8 та 17 шт. відповідно; машина для консервування (закаточная) - 1 шт.; транспортна смужка (метал., редуктор тран. секцій корпуса тран - ра) - 2 шт.; електропідйомник (электрорельеф) 0,5 тонн - 2 шт.; лещата (тиски) слесарні - 1 шт.; лещата (тиски) слесарні - 1 шт.; дозатор (дозировка) - 1 шт.; зобов'язати ліквідатора ТОВ «Сумський м'ясопродуктовий комплекс" арбітражного керуючого Курбанова Н.В.-О. повернути ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" 470000,00 грн., сплачених за договором купівлі - продажу від 16.02.2015р.

Обгрунтовуючи вказану заяву ОСОБА_1 зазначає, що при укладені вказаного договору купівлі-продажу від 16.02.2015р. сторонами було порушено вимоги законодавства, а також його права як кредитора банкрута. Так, апелянт вважає, що продаж майна безпосередньо юридичній особі не відповідає ст.44 Закону про банкрутство, оскільки продані ліквідатором активи не входять до переліку того майна, що можна продавати «прямим договором». З метою забезпечення відчуження майна за найвищою ціною, і, як наслідок, для найбільш повного погашення вимог кредиторів ліквідатор мав провести оцінку майна та виставити його на продаж на відкритих тогах (аукціоні). Без проведення аукціону неможливо визначити реальну ринкову вартість майна і той факт, чи залишились би кошти від продажу майна після задоволення вимог банку.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що заявником не доведено порушення ліквідатором вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42-44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Місцевий господарський суд зазначив, що все рухоме майно боржника знаходиться в заставі у ПАТ "Банк Кредит Дніпро", який надав згоду на продаж рухомого майна частинами. Таким чином, ліквідатором було погоджено всі дії, що пов'язані з реалізацією майна боржника з банком ПАТ "Банк Кредит Дніпро", а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі - продажу від 16.02.2015р.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний обсяг визнаних грошових вимог кредиторів боржника становить 24461160,24 грн., з яких грошові вимоги ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_1 у розмірі 8194,00 грн., які визнані постановою господарського суду Сумської області від 18.12.2012р., та визнані ліквідатором вимоги заставного кредитора - ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у розмірі 24452966,24 грн. Грошові вимоги банку забезпечені заставою рухомого майна (копія Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна).

В газеті "Прес біржа" № 1 (1118) - 2 (1119) від 14-28.01.2014 року було опубліковано оголошення про проведення конкурсу на визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута - ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс". За результатами проведеного 25.01.2014р. конкурсу, переможцем визнано СРБ «Нова».

Листом від 01.04.2014р. №6/21-2526 ПАТ "Банк Кредит Дніпро" надав згоду на проведення аукціону з продажу майна ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", яке перебуває у заставі банку у вигляді цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК) за початковою вартістю 24461160,24 грн. (яка визначена за сукупністю визнаних вимог кредиторів).

28.04.20104р. розміщено оголошення про проведення 12.06.2014р аукціону з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, який складається з 39 об'єктів нерухомого майна та 1103 найменувань товарно - матеріальних цінностей, з початковою вартістю 24461160,24 грн. без можливості її зниження.

12.06.2014р. аукціон не відбувся в зв'язку з відсутністю заяв на участь в ньому, про що організатор аукцону також здійснив відповідне повідомлення.

На засіданні комітету по роботі з проблемними активами ПАТ "Банк Кредит Дніпро" 23.06.2014р. прийнято попереднє рішення про продаж майна ТОВ "СМК" частинами (нерухомого майна - по 2-3 обєкти, рухомого по ситуації).

06.11.2014р. ліквідатор листом звернувся до ПАТ "Банк Кредит Дніпро" з проханням прийняти рішення щодо подальших умов продажу майна банкрута частинами: початкова вартість продажу, порядок продажу (аукціон, безпосередній чи ін.).

16.02.2015р. ПАТ "Банк Кредит Дніпро" надало згоду на частковий продаж майна (м'ясопереробне обладнання), яке знаходиться під заставою згідно договору застави №070909-З від 07.09.2009р. (52 одиниці обладнання з ціною продажу 470000грн/).

16.02.2015р. між ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" в особі арбітражного керуючого Курбанова Н.В.-О. (продавець) та ТОВ "Охтирка м'ясопродукти" (покупець), а також ПАТ "Банк Кредит Дніпро" укладено договір купівлі - продажу (далі - договір) наступного майна: тачки «Кітаянка» - 5 од. (інвент. №№850,1432,1433,1434,1435); підйомник (подъемник) - 1 од. (інвент. № 394/6); візки (теліжки) - 4 од. (інвент. № 858,1290,1291,1292); стіл - 2 од.( інвент. №№798,799); фаршозмішувач - 1 од. (інвент. №950); ємність для фаршу - 6 од. (інвент. №№ 837, 1438,1439,1440,1441,1442); автоклав Б6- КАБ в к-сі 6 од., в комплекті з корзинами - 8 та 17 од. відповідно (інвент. №№ 1128,1129,1130,1131,1132,1133,1134,1135); машина для консервування (закаточная) - 1 од. (інвент. № 423); транспортна смужка (метал., редуктор тран., секцій корпуса тран - ра) - 2 од. (інвент. № 390); електропідйомник (электрорельеф) 0,5 тон - 2 од. (інвент. №№1101,1501); лещата (тиски) слесарні - 1 од. (інвент. № 897); лещата (тиски) слесарні - 1 од. (інвент. № 898); дозатор (дозировка) - 1 од. (інвент. № 183) - додаток до договору №1.

Відповідно до п. 3 договору вартість майна становить 470000,00 грн. Продаж здійснюється за письмовою згодою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (п. 7 договору).

Згідно п. 13 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.03.2015р., але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за положеннями ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Таким чином, заставний кредитор має право надати лише згоду на реалізацію заставного майна. Проте, продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Згідно ч. 1 та ч.5 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

За поясненнями ліквідатора, враховуючи, що 12.06.2014р. аукціон з продажу майна боржника у вигляді ЦМК не відбувся у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників, а повторний аукціон з продажу ЦМК не проводився.

Однак, порядок продажу майна в провадженні у справі про банкрутство визначається, зокрема, розділом ІV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до ст. 65 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону. До участі у повторному аукціоні не допускаються переможці попередніх торгів, що не сплатили в установлений строк вартості лота за договором, відмовилися від укладення договору купівлі-продажу чи від підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.

Стаття 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає особливості проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості. Повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону. Якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості. Під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Якщо після зниження початкової вартості виявиться бажаючий (бажаючі) укласти договір, аукціон проводиться у загальному порядку.

Таким чином, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов'язаний був провести повторний аукціон. Проте, як свідчать обставини справи, всупереч положенням ст. ст. 42, 44, 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повторний аукціон не проводився, а ліквідатором здійснені заходи щодо реалізації майна частинами.

Частиною 6 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж таких активів:

- основних засобів, балансова залишкова вартість яких не перевищує одну тисячу гривень, а також інших необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, обсяги або вартість яких є недостатніми для проведення аукціону. Ці матеріальні активи реалізуються безпосередньо ліквідатором або на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі;

- не проданих на аукціоні. У цьому випадку безпосередній продаж може здійснюватися за ціною останніх торгів на аукціоні;

- не проданих на біржових торгах через товарну біржу;

- стосовно яких після опублікування оголошення про проведення повторного аукціону є лише одна пропозиція від покупця. Безпосередній продаж може здійснюватися за ціною, що була визначена як ціна продажу на аукціоні, покупцеві, який подав пропозицію про участь в аукціоні;

- акцій приватного акціонерного товариства або часток товариства з обмеженою відповідальністю, які належать боржнику і викуповуються цим товариством або учасниками (акціонерами) цього товариства.

Проте, ліквідатором та матеріалами справи не доведено, що майнові активи, які були предметом договору купівлі - продажу від 16.02.2015р. відносяться до переліку активів, безпосередній продаж яких може здійснюватися ліквідатором відповідно ч. 6 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" враховуючи наступне.

1. Так, у справі наявні накази про інвентаризацію та інвентаризаційні описи (т.3 ас. 30-62, 173-190), які хоча і отримані від особи, яка не є учасником провадження у справі (ТОВ "Зарічний продторг"), однак, визнаються ліквідатором у своїх відзивах (що в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доказуванню).

Здійснюючи аналіз вказаних інвентаризаційних описів колегія суддів встановила, що зазначені в спірному договорі інвентарні номери та найменування позицій не відповідають номерам та найменуванням позицій в інвентаризаційних описах.

Зокрема, в інвентаризаційних описах взагалі відсутні порядкові номери вищі за номер 1104. В той же час, в додатку №1 до договору містяться посилання на позиції, які мають інвентарні номери: 1432-1435; 1290-1292; 1438-1442; 1128-1135; 1501.

Необхідно також звернути увагу, що під інвентарними номерами:

- 850 (в договорі іменується тачка "Кітаянка") - в інвентаризаційному описі значиться "теліжка напольна";

- 394/6 (підйомник) - такий номер взагалі відсутній, але мається номер 394, під яким значиться "ліфт вантажний";

- 858 (візки (тележки)) - "теліжка напольна фтн 250";

- 798, 799 (стіл) - "стіл металічний" та "стіл письмовий";

- 950 (фармозмішувач) - "ліхтарь";

- 837 (ємність для фаршу) - "теліжка вантажна";

- 423 (машина для консервування (закаточная)) - "машина Г6 ФЦШ";

- 390 (транспортна смужка (метал., редуктор тран. секцій корпуса тран - ра)) - "лінія с/к ковбас". Незрозумілими в цьому сенсі є пояснення ліквідатора, що вказане майно є складовою частиною лінії ФОК-к, яка вказана в інвентаризаційному описі під №391;

- 897, 898 (лещата (тиски) слесарні) - "тиски станом ні" та "токарний станок";

- 183 (дозатор (дозировка)) - "дошка для прасування".

Враховуючи, що жодна з позицій в спірному договорі та в інвентаризаційному описі не співпадають, суд не може встановити, чи належить майно, що є предметом договору до основних засобів банкрута, балансова залишкова вартість яких не перевищує одну тисячу гривень.

2. За умовами договору вартість майна боржника була достатньою для проведення аукціону, оскільки безпосередній продаж було здійснено за 470000,00 грн.

3. Майно не було предметом продажу на біржових торгах.

4. Повторний аукціон не проводився, жодних пропозицій від покупців не надходило. Безпосередній продаж здійснювався за ціною, що не була визначена як ціна продажу на аукціоні, покупцеві, який не подавав пропозицію про участь в аукціоні.

5. Майно за спірним договором також не є акціями приватного акціонерного товариства або часткою товариства з обмеженою відповідальністю.

Встановлені судом розбіжності щодо найменувань товарів, які стали предметом спірного договору, з найменуваннями, які зазначені в інвентаризаційних описах, свідчать про недоведеність гарантованого продавцем (боржником, від імені якого в договорі виступає ліквідатор) у пункті 8 спірного договору права власності на ці товари, а відповідно і права їх продажу (ст. 658 Цивільного кодексу України).

Ліквідатор також зазначає, що оскільки ПАТ "Банк Кредит Дніпро" згоду на зниження ціни не надав, з метою забезпечення реалізації майна частинами, ним було замовлено проведення незалежної оцінки частини майна ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс".

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній повний звіт про оцінку майна. Ліквідатором надано лише висновок про вартість майна, а саме необоротних активів у складі рухомого майна 4, 5, 6 груп податкового обліку у кількості 1226 од. (767 позицій) (т. 4 ас. 128). Ліквідаційна вартість об'єкту склала 7256259,00 грн.

Проте, даний висновок містить лише загальну вартість об'єктів, та з нього неможливо встановити, яке саме майно було об'єктом оцінки та яка вартість його окремих позицій. Окрім того, примітка до цього висновку прямо визначає, що він є невід'ємною частиною звіту про оцінку майна та має силу лише в повному обсязі (з відповідними додатками). Тому, цей висновок не може бути доказом на підтвердження оціночної вартості частини майна банкрута, яке є предметом спірного договору.

В своїх запереченнях ліквідатор вказує, що правомірність його дій стосовно продажу частини майна банкрута не підлягають доказуванню в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Так, ліквідатор зазначає, що договір купівлі - продажу від 16.02.2015р. укладався в тому ж порядку, що і договір купівлі- продажу від 16.12.2014р. між ТОВ "СМК", ПАТ "Конотопм'ясо" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро". Законність дій ліквідатора щодо укладення договору купівлі - продажу від 16.12.2014р. була предметом розгляду господарського суду Сумської області, Харківського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України. Зокрема, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015р. було зазначено, що арбітражним керуючим не порушувались умови чинного законодавства щодо порядку реалізації майна.

Проте, такі доводи арбітражного керуючого колегія суддів не може вважати обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно положень пункту 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

На підставі викладеного, колегія суддів в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не може вважати преюдиційною правову оцінку, зроблену Харківським апеляційним господарським судом у постанові від 27.04.2015р. у даній справі, щодо невстановлення порушень арбітражним керуючим порядку реалізації майна банкрута.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

Враховуючи, що договір купівлі - продажу від 16.02.2015р, укладений між ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукти" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", суперечить положенням ст.ст. 655, 658 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 44, 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання його недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Стосовно вимоги заявника про застосування двосторонньої реституції та витребування у ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" на користь ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" майна, одержаного за договором купівлі - продажу від 16.02.2015р., зобов'язання ліквідатора ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" арбітражного керуючого Курбанова Н.В.-О. повернути ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" 470000,00 грн., сплачених за договором купівлі - продажу від 16.02.2015р., колегія суддів зазначає наступне.

В силу ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція, як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Відповідно до п. 4 договору купівлі - продажу від 16.02.2015р. покупець зобов'язаний протягом 3-х банківських днів з моменту укладання цього договору перерахувати на рахунок продавця суму, вказану у п. 3 договору.

В свою чергу продавець зобов'язується протягом 1 робочих днів після перерахування покупцем повної суми, вказаної у п. 3 договору, передати покупцю майно на підставі акту приймання - передачі майна (п. 11 договору).

Згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Частиною 5 п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 визначено, що подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

ОСОБА_1 до своєї скарги від 02.06.2015 надавалися незасвідчені належним чином копії першої сторінки акту від 06.03.2015 прийому - передачі майна до договору купівлі - продажу від 16.01.2015р. та банківської виписки, які в силу положень ст. ст.32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не можуть розглядатися судом як доказ оплати майна та його передачі.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.02.2016 було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування у ліквідатора документів, що стосуються реалізації майна банкрута за весь час ліквідації, в тому числі, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі, докази оплати майна та інші. Однак, матеріали справи не свідчать, що ліквідатором виконані вказані вимоги ухвали суду.

Заявник з клопотанням про витребування доказів до Харківського апеляційного господарського суду не звертався.

На підставі викладеного та положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів виконання сторонами (ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" та ТОВ "Охтирка м'ясопродукт") своїх зобов'язань за спірним договором, вимоги ОСОБА_1 в частині необхідності застосування двосторонньої реституції та витребуваннія майна колегія суддів не може вважати обгрунтованими, а тому підстав для їх задоволення не знаходить.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали господарського суду Сумської області від 26.01.2016р. у справі №5021/1783/12 та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 б/н від 02.06.2015р. і визнання недійсним договору купівлі - продажу від 16.02.2015 р., укладеного між "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро".

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 26.01.2016р. у справі №5021/1783/12 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 02.06.2015 р. щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу від 16.02.2015 р., укладеного між "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро".

Прийняти в ций частині нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 б/н від 02.06.2015 р. в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу від 16.02.2015 р., укладеного між "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро" задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 16.02.2015 р., укладений між "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро".

В іншій частині ухвалу господарського суду Сумської області від 26.01.2016р. у справі №5021/1783/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.04.16р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О. В.