Постанова № 57368244, 20.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2016 р. Справа № 922/469/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І. В.

за участю секретаря Марченко В.А.

за участю представників сторін:

позивача не зявився,

відповідача ОСОБА_1 (довіреність №16 від 07.12.2015р.),

третьої особи ОСОБА_2 (довіреність б/н від 29.01.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" (вх. №877 Х/2) та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_3 ворота" (вх. №925 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14.03.16р. у справі № 922/469/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Килими України", м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_3 ворота", м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Про", м.Полтава,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним іпотечний договір № 07-238 від 30 серпня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Килими України (код ЄДРПОУ 33118671) та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_3 ворота (код ЄДРПОУ 20015529) і посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р.н. 1-2540. Скасовано запис про заборону на нерухоме майно, внесений до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна 30.08.2007 року о 19 год. 09 хв. за № 5576896 на підставі іпотечного договору № 07-238 від 30 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 1-2540, реєстровий номер заборони 1-2541. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 ворота" (61200, м. Харків, пр. Науки, 36, код ЄДРПОУ 20015539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Килими України (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13-Б, к. 205, код ЄДРПОУ 33118671) - 2756,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" з рішенням місцевого господарського суду також не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скарги обґрунтовані тим, що відповідно до п.11.6.3. розділу 11 Статуту позивача директор товариства має право без доручення виступати від імені товариства у правовідносинах із третіми особами, укладати будь-які цивільно-правові угоди, у тому числі щодо відчуження рухомого та нерухомого майна товариства.

Як зазначають апелянти, до вказаного іпотечного договору неодноразово укладалися договори про зміни до іпотечного договору №07-238 від 30.08.2007р., зокрема, 18.10.2007р., 29.11.2007р., 19.03.2008р., 12.12.2008р., з чого можна зробити висновок, що позивач схвалював укладений іпотечний договір.

Крім того, починаючи з моменту укладення договору і до моменту звернення стягнення на заставне майно на користь ТОВ «Фінансова компанія Факторинг Про» від позивача не надходило жодних зауважень щодо обставин укладення або виконання спірного договору, а також щодо повноважень керівника, який підписав договір. Виходячи з того, що іпотечний договір №07-238 було укладено між позивачем та відповідачем 30.08.2007р., строк позовної давності сплинув 30.08.2010р.

Також, апелянти посилаються на те, що відповідно до договору про надання фінансових послуг факторингу №02/22.01.2015 від 22.01.2015р., укладеним між ТОВ «Фінансова компанія Факторинг Про» та ПАТ «КБ «Стандарт», ТОВ «Фінансова компанія Факторинг Про» набуло права іпотекодержателя за іпотечним договором №07-238. 20.01.2016р. ТОВ «Фінансова компанія Факторинг Про» звернуло стягнення на заставне майно та зареєструвало за собою право власності на нежитлові приміщення, які були предметом іпотеки. Отже, після звернення стягнення на заставне майно, згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя, ТОВ «Фінансова компанія Факторинг Про» є законним власником нежитлових приміщень. Тому, відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» дія іпотечного договору №07-238 від 30.08.2007р., щодо визнання недійсним якого позивач звернувся до суду, на момент відкриття провадження була припинена, а відповідно предмет спору відсутній.

Зважаючи на те, що в провадженні Харківського апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" (вх. №877 Х/2) та апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_3 ворота" (вх. №925 Х/2) на одне і те ж рішення господарського суду Харківської області від 14.03.16р. у справі № 922/469/16, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" (вх. №877 Х/2) та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_3 ворота" (вх. №925 Х/2) слід обєднати в одне апеляційне провадження.

19.04.2016р. до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №4215) у звязку з відрядженням директора товариства ОСОБА_5 та його представника. Крім того, як зазначено в клопотанні представникам ТОВ «Килими України» стало відомо про нові обставини із матеріалів кримінальної справи щодо укладення спірного договору, які були невідомі при розгляді справи у суді першій інстанції, однак мають значення для правильного вирішення спору.

19.04.2016р. до суду від третьої особи надійшли додаткові обґрунтування апеляційної скарги (вх. №4218), в яких третя особа, зокрема, зазначає, що позовна заява ТОВ «Килими України», яка обґрунтована посиланням на перевищення повноважень директором ОСОБА_5, підписана тією ж особою, яка начебто здійснила таке перевищення, а саме директором позивача ОСОБА_5

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не зявився, відзиви на апеляційні скарги не надав.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, враховуючи те, що клопотання є необґрунтованим.

Так, позивач просив відкласти розгляд справи у звязку з відрядженням директора товариства ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 Як вбачається із доданої до клопотання копії наказу №18/04-к від 18.04.2016р. про службове відрядження директора директор товариства самостійно прийняв рішення про відїзд у службове відрядження до м. Києва до ТОВ «Арабеск». Таке рішення він прийняв вже після того, як був повідомлений про час та місце засідання (відповідне повідомлення отримав 29.03.2016р. а.с.145). Окрім того, як вбачається із вказаного вище наказу, на час своєї відсутності керівник позивача виконання своїх обовязків поклав на іншу особу. Також, відповідно до наказу №1/04 від 18.04.2016р. директор ТОВ «Де Юре» ОСОБА_6 (представник позивача) прийняла тотожне з позивачем рішення про відїзд у службове відрядження до м.Києва до ТОВ «Арабеск». Докази необхідності своїх відряджень до м.Києва позивачем та його представником ОСОБА_6 не надані.

Усе вищенаведене свідчить про можливість позивача забезпечити участь свого представника у судовому засіданні. Відсутність доказів поважності відсутності в судовому засіданні представника позивача свідчить про необґрунтованість заявленого ним клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. та від 04.04.2016р., зокрема, позивача було зобовязано не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання надати суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги.

Зважаючи на вищевказане, належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги відповідача та третьої особи за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Щодо посилання позивача на те, що представникам ТОВ «Килими України» стало відомо про нові обставини із матеріалів кримінальної справи щодо укладення спірного договору, які були невідомі при розгляді справи у суді першої інстанції, однак мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Тобто, в апеляційній інстанції справа переглядається за наявними в ній доказами, які були предметом розгляду в суді першої інстанції. Щодо нових обставин, то сторони мають право звернутися до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В лютому 2016р. ТОВ «Килими України» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ «ОСОБА_3 ворота» про: визнання недійсним іпотечного договору № 07-238 від 30 серпня 2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Килими України та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_3 ворота і посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р.н. 1-2540; скасування запису про заборону на нерухоме майно, внесеного до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна 30.08.2007 року о 19 год. 09 хв. за № 5576896 на підставі іпотечного договору № 07-238 від 30 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 1-2540, реєстровий номер заборони 1-2541.

Позов обґрунтовано тим, що 30 серпня 2007р. між ТОВ «Килими України» та ПАТ «ОСОБА_3 ворота» було укладено іпотечний договір № 07-238, відповідно до умов якого позивач передав на забезпечення вимог відповідача за договором № 333 на мультивалютну кредитну лінію (відновлювальну) в іпотеку відповідачу наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. АА-8 площею 15 303,9 кв.м. та літ. АБ-1 площею 11 439,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, будинок 13-Б. Від імені позивача вказаний договір підписано директором товариства ОСОБА_5

Як зазначає позивач, зазначені дії вчинено директором на підставі рішення загальних зборів учасників позивача (протокол № 23 від 17.08.2007 року), відповідно до якого вирішено: укласти з відповідачем кредитний договір у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у сумі 10 100 000,00 грн.; передати у заставу нежитлові будівлі літ. АА-8 площею 15 303,9 кв.м. та літ. АБ-1 площею 11 439,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, будинок 13-Б; уповноважено на підписання договору кредиту та договору застави директора ОСОБА_5.

Однак, на думку позивача, директор товариства, здійснюючи 30.08.2007 року укладання спірного договору іпотеки вийшов за межі своїх повноважень. Так, законом та статутом позивача не передбачено форми та способу встановлення загальними зборами учасників позивача обмежень на вчинення тих чи інших юридичних дій виконавчим органом (директором) позивача. За таких умов уповноваження рішенням загальних зборів учасників позивача директора позивача на вчинення від імені товариства одного кредитного договору та одного договору застави нерухомого майна (іпотеки) є одночасно обмеженням директора позивача у праві укладати від імені позивача договори кредиту та застави (іпотеки) більш як один раз і щодо іншого майна, ніж вказано у протоколі загальних зборів учасників № 23 від 17.08.2007р., принаймні, без дозволу загальних зборів учасників. При цьому, з положень протоколу загальних зборів учасників №23 від 17.08.2007р. зовсім не випливає, що вказане у п. 2 його резолютивної частини нерухоме майно повинно передаватись у заставу (іпотеку) саме за тим кредитним договором, рішення укласти який прийнято відповідно до п. 1 резолютивної частини цього ж протоколу.

Водночас, відповідно до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна 17.08.2007р. до вказаного Єдиного реєстру було внесено запис за № 5504551 про заборону відчуження нерухомого майна (нежитлових будівель літ. «АА-8» площею 15 303,9 кв.м. та літ. «АБ-1» площею 11 439,2 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, вул. Морозова, будинок 13-Б) на підставі договору про зміни (до договору іпотеки № 1230 від 03.11.2006 р.) від 17.08.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за р.н. 3148. Вказаний договір про зміни не міг бути укладений ніким, крім директора позивача ОСОБА_5, який таким чином використав надане йому відповідно до рішення загальних зборів учасників позивача (протокол № 23 від 17.08.2007р.) право однократного укладення договору застави (іпотеки) стосовно спірного нерухомого майна (нежитлових будівель літ. «АА-8» площею 15 303,9 кв.м. та літ. «АБ-1» площею 11439,2 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, вул. Морозова, будинок 13-Б).

Оскільки загальними зборами учасників після 17.08.2007р. не надавалось дозволу директору позивача на передання в будь-яку наступну іпотеку вищевказаних об'єктів нерухомості, укладаючи від імені позивача іпотечний договір № 07-238 від 30 серпня 2007 року, директор товариства ОСОБА_5 діяв без належних на то повноважень, всупереч приписам ч. 1 ст. 92 ЦК України, чч. 2, 4 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», тому спірний іпотечний договір № 07-238 від 30 серпня 2007 року відповідно до ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України має бути визнаний судом недійсним (нікчемним), що і стало підставою для звернення з даним позовом.

01.03.2016р. до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" надійшла заява (вх. №7024) про вступ товариства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2016р. вищезазначену заяву задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про".

Відповідач та третя особа проти позову заперечували, посилаючись, зокрема, на те, що 20.01.2016р. ТОВ «Фінансова компанія Факторинг Про» звернуло стягнення на заставне майно та зареєструвало за собою право власності на нежитлові приміщення, які були предметом іпотеки. Тому, іпотечний договір №07-238 від 30.08.2007р. на момент подання позову є припиненим з підстав передбачених ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», в звязку з чим дане провадження повинно бути припинено у звязку з відсутністю предмета спору.

Також відповідач просив застосувати позовну давність до вимог про визнання іпотечного договору недійсним.

14.03.2016р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п.1 ст.98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.62 Закону України «Про господарські товариства» дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Відповідно до п.11.6.2. Статуту ТОВ «Килими України» директор товариства, зокрема, має право без доручення вступати від імені товариства у правовідносини із третіми особами, укладаючи будь-які цивільно-правові угоди, у тому числі, щодо відчуження рухомого та нерухомого майна товариства.

Відповідно до протоколу №23 загальних зборів учасників ТОВ «Килими України» від 17.08.2007р. постановлено: 1. Укласти договір кредиту в АКБ «ОСОБА_3 ворота» у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у сумі 10100 000,00 грн. 2. Надати під заставу нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, будинок 13-Б: літ. АА-8 загальною площею 15303,9 кв.м. балансова вартість 357563,39 грн.; літ. АБ-1 загальною площею 11439,2 кв.м балансова вартість 383670,23 грн., що належать ТОВ «Килими України». 3. Уповноважити на підписання договору кредиту та договору застави директора ОСОБА_5.

30.08.2007р. між ТОВ «Килими України», позичальником, та АКБ «ОСОБА_3 ворота», банком, укладено договір №333 на мультивалютну кредитну лінію (відновлювальну), відповідно до якої у період з 30.08.2007р. по 27.08.2010р. банк зобовязався надати позичальнику кредит у рамках мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 10 100 000,00 грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а позичальник зобовязався повернути кредит у валютах кредиту в строк до 29.08.2010р. та сплачувати проценти на визначених договором умовах.

30.08.2007р. між ТОВ «Килими України» в особі директора ОСОБА_5, іпотекодавцем, та АКБ «ОСОБА_3 ворота», іпотекодержателем, укладено іпотечний договір №07-238, відповідно до якого у забезпечення виконання всіх вимог іпотекодержателя до іпотекодавця за договором №333 на мультивалютну кредитну лінію (відновлювальну) від 30.08.2007р. та всіма додатковими угодами до нього (додатковими угодами, що виникнуть у майбутньому щодо змін умов основного зобовязання збільшення, зменшення відсотків, строку дії основного зобовязання, зменшення, збільшення розміру кредиту у розмірі забезпечення за договором та інше, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, а саме: нежитлові будівлі літ. АА-8 площею 15303,9 кв.м.; літ. АБ-1 площею 11439,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, будинок 13-Б.

Тобто, як свідчать матеріали справи, директором позивача ОСОБА_5 було укладено договір кредиту та договір іпотеки на підставі статуту та саме на умовах протоколу №23 загальних зборів учасників ТОВ «Килими України» від 17.08.2007р.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилався на те, що рішенням загальних зборів учасників товариства уповноважено директора на вчинення від імені товариства одного кредитного договору та одного договору застави нерухомого майна (іпотеки), що є обмеженням директора позивача у праві укладати від імені позивача договори кредиту та застави (іпотеки) більш як один раз, і на підставі договору про зміни (до договору іпотеки № 1230 від 03.11.2006р.) від 17.08.2007р. директор позивача ОСОБА_5 використав надане йому відповідно до рішення загальних зборів учасників позивача (протокол № 23 від 17.08.2007р.) право однократного укладення договору застави (іпотеки) стосовно спірного нерухомого майна.

Однак, колегія суддів зазначає, що зазначені посилання є необґрунтованими, оскільки в протоколі загальних зборів №23 від 17.08.2007р. не зазначено, що директор має право укласти договір кредиту та застави (іпотеки) лише один раз і тим більше не зазначено, що його уповноважили на укладення договору про зміни до договору іпотеки № 1230 від 03.11.2006р. Крім того, в матеріалах справи відсутній як договір іпотеки № 1230 від 03.11.2006р., так і договір про зміни до договору від 17.08.2007р., на які посилається позивач.

Також, відповідно до Статуту ТОВ «Килими України» в ньому відсутні застереження щодо узгодження директором товариства з загальними зборами учасників товариства укладення договорів, а навпаки зазначено, що директор товариства, зокрема, має право без доручення вступати від імені товариства у правовідносини із третіми особами, укладаючи будь-які цивільно-правові угоди, у тому числі, щодо відчуження рухомого та нерухомого майна товариства (п.11.6.2. Статуту ТОВ «Килими України»).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що директор ТОВ «Килими України» ОСОБА_5 діяв у межах своїх повноважень та відповідно до положень чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позовна заява, яка обґрунтована посиланням на перевищення повноважень директором ОСОБА_5, підписана тією ж особою, яка на думку позивача здійснила таке перевищення, а саме директором ТОВ «Килими України» ОСОБА_5

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Згідно положень ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Так, у випадку, коли господарський суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.

Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165 від 12.06.2007р., якою вказано про необхідність мати на увазі, що правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що оскільки позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобовязує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в звязку з чим рішення господарського суду Харківської області від 14.03.16р. у справі № 922/469/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 10 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат у відповідності до положень ст.49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" задовольнити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_3 ворота" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.03.16р. у справі № 922/469/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Килими України (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13-Б, к. 205, код ЄДРПОУ 33118671) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Ворота" (61166, м. Харків, пр. Науки, 36, код ЄДРПОУ 20015529) 3031,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Килими України (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13-Б, к. 205, код ЄДРПОУ 33118671) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" (36008, м.Полтава, вул.Ветеринарна,22, код 39030472) 3031,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 25.04.2016р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Тарасова І. В.