Рішення № 57365514, 19.04.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9383/15-ц

Провадження № 2/750/151/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.,

за участю секретаря Кравченко І. В.,

за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, визнання заповіту недійсним, -

третя особа ОСОБА_5 державна нотаріальна контора,

в с т а н о в и в :

15.09.2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, а саме: що ОСОБА_3 є сином померлої 07.01.2015 року ОСОБА_6, а також просив визнати заповіт, посвідчений 25.12.2014 року державним нотаріусом другої ОСОБА_5 нотаріальної контори ОСОБА_7, реєстровий номер 3-1974. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його прізвище у свідоцтві про народження вказане «Гавриков», а в паспорті «Гавріков», прізвище матері також вказане в свідоцтві про народження «Гаврикова», а в паспорті та свідоцтві про смерть «Гаврікова», крім того посилався на те, що в момент вчинення заповіту, його матір не в повній мірі усвідомлювала значення своїх дій, оскільки приймала сильнодіюче знеболювальне внаслідок онкологічного захворювання, а отже, вважає, що на підставі ст. ст. 203, 225 ЦК України, заповіт є недісним.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач та її представник позовні вимоги в частині встановлення факту родинних відносин визнали, а в частині визнання заповіту просили відмовити, оскільки вчинення заповіту повністю відповідала волі померлої ОСОБА_6, яка на час вчинення заповіту розуміла значення своїх дій. В судове засідання , що відбулося 13.04.2016 року, відповідач не зявилась, суд вважає за можливе завершувати розгляд без її участі, за участю її представника.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 є сином померлої ОСОБА_6, в цій частині позов визнаний відповідачем, крім того, в свідоцтві при написанні прізвища позивача та його матері зроблена помилка при перекладі українською.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання відповідачем позову в частині встановлення факту родинних відносин не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

А отже позовні вимоги в частині встановлення факту, що позивач є сином ОСОБА_6, померлої 07.01.2015 року підлягають задоволенню.

Власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_6, що підтверджується довідкою КП «ОСОБА_5 міжміське бюро технічної інвентаризації» від 11.02.2015 року (а.с. 11).

Згідно із заповітом від 25.12.2014 року, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповіла квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_8, цей заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої чернігівської нотаріальної контори ОСОБА_7 (а.с. 12).

ОСОБА_6 померла 07 січня 2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.13).

Згідно із копією висновку судової почеркознавчої експертизи, яка була проведена в рамках цивільної справи № 750/4543/15-ц, та в рамках якою досліджувався підпис ОСОБА_6 на оспорюваному заповіті, наявність в даному досліджуваному підписі ознак порушення координації рухів, ступінь їх прояву та локалізації свідчать про виконання даного підпису під впливом якихось «збиваючих» факторів, імовірніше за все природного характеру (ймовірніше за все особою похилого віку з середніми навичками письма та проявом хвороби, що мала вплив на порушення функції руху, тощо) (а.с. 14-20). Суд не бере до уваги вказаний висновок для визначення психічного стану ОСОБА_6 під час складання заповіту, оскільки в даному випадку, експерт посилається на ймовірність « якихось збиваючих факторів», крім того суд вважає, що вказуючи ймовірність хвороби, експерт має на увазі саме фізичні наслідки хвороби вплив на порушення функції руху, а не психічні.

Згідно епікризу Чернігівського обласного онкологічного диспансеру №4229, ОСОБА_6 проходила лікування з приводу дрібної фіброміоми матки, супутній діагноз підслизова пухлина тіла шлунка (а.с. 80). Згідно із випискою епікризом № 2399, ОСОБА_6 проходила лікування в КЛПЗ «ОСОБА_5 обласний онкологічний диспансер» з 18.04.2005 року по 06.05.2005 року з приводу лейоміосаркоми н/з тіла шлунку ІІкл. Гр.. (а.с. 81). Також ОСОБА_9 проходила лікування в «Хоспіс» з 10.10.2014 року по 31.10.2014 року з приводу Са шлунку 4 кл.гр., хронічної цереброваскулярної хвороби, церебросклерозу, агрипнічного синдрому, забою кульшових суглобів (а.с. 82).

Відповідно до копії спадкової справи № 66/2015, із заявою про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 84-89).

Свідок ОСОБА_10 повідомила про те, що робила ОСОБА_6 уколи знеболюючих препаратів, після призначення дільничного лікаря знеболюючі, це були препарати не суворої звітності, вона у розмовах згадувала сина, просила подзвонити йому, але дала аркуш із чотирма цифрами, говорила, що бачила в підїзді із ножем в руках, були порізи на шиї і руках, говорила, що вбє себе, однак повідомила, що швидку не викликали також повідомила, що робила за проханням її ксерокопії документів для оформлення соціального працівника. Свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_6 згадувала про циган, яких не існувало, повідомила про випадок із ножем, коли вона собі шию порізала, в той раз повідомила, що швидку їй викликали, яка її забрала, повідомила, що в неї була неадекватна поведінка, такий стан проходив через дві-три години. Свідок ОСОБА_12 повідомила про навязливі ідеї щодо появи циган, про появу її роздягненою перед священиком, повідомила, що дзвонила їй, інколи навідувалась, однак не дуже хотіла це робити, оскільки вона звинувачувала в крадіжках сусідів. Вказані свідки не спілкувались із ОСОБА_6 в день складання заповіту. Свідок ОСОБА_13 повідомила, що бачила останній раз ОСОБА_6 за два тижня до її смерті у ОСОБА_4, що ОСОБА_6 повідомила їй про те, що відповідач її забрала до себе на прохання самої ОСОБА_6, розмовляли про здоровя, розповідала, що у неї підвищений тиск, розповідала про її хвороби, про дочку свідка питала. Свідок ОСОБА_14 повідомила, що ОСОБА_6 була при здоровому глузді, вона розповідала про сина, онуків, гастролі та подорожі, в день складання заповіту вона ходила з допомогою ходунків, вела себе адекватно. Свідок ОСОБА_15 повідомив про те, що з ОСОБА_6 розмовляли про професію, про подорож її до США, поводила себе адекватно, в день складання заповіту їли з ОСОБА_6 за одним столом, нічого дивного в її поведінці не було. Свідок ОСОБА_16 повідомила, що була запрошена на новий 2015 рік до відповідача, бачила у ОСОБА_4 ОСОБА_6, вона слабенька була, однак інтелігентна жіночка, при здоровому глузді, вона посиділа зі всіма на святі, потім полежала, а потім знову повернулась до всіх, третього січня знаходилась свідок біля ОСОБА_6, бо вона слабше стала, розмовляли з нею про мою сімю, в неї був нормальний психологічний стан. Свідок ОСОБА_17 повідомила, що вона обслуговувала ОСОБА_6 с 07.11.2014 року до кінця року, знає позивача та відповідача, ОСОБА_4 дала свій номер телефону, ОСОБА_6 сама розраховувалась за грудень своїми грошима, вона інколи падала, доводилось її кормить, за продукти вона також сама розраховувалась, повідомила, що свідок взяла номер телефону ОСОБА_8, бо ОСОБА_6 посварилась із сином в грудні. Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10, в частині інциденту з ножем, який стався у підїзді за участю ОСОБА_6, оскільки свідчення цих свідків про одну і ту саму подію є суперечливими, відтак ОСОБА_11 повідомила що ця подія сталася о 16-00, а ОСОБА_10 о 21-00, також ОСОБА_11 пояснила, що начебто ОСОБА_6 повідомила, що її хочуть вбити, а ОСОБА_10 що ОСОБА_6 сказала, що сама себе хоче вбити, також ОСОБА_11 повідомила, що швидку викликали, яка її забрала, а ОСОБА_10 повідомила, що сину телефонували, і він приїздив, а швидку не викликали.

Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть № 15, ОСОБА_18 померла 07 січня 2015 року від ракової інтоксикації, злоякісного новоутворення лівої нирки І стадії (а.с. 154).

ОСОБА_6 за медичною допомогою до КЛПЗ «ОСОБА_5 обласний наркологічний диспансер» не зверталась, на обліку ОСОБА_5 обласній психоневрологічній лікарні не перебувала, до лікарів - психіатрів не зверталась, що підтверджується відповідями на запит суду від 29.01.2016 року та 02.02.2016 року (а.с. 156, 158). Згідно із висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 161 від 15.03.2016 року, у ОСОБА_6, яка померла 07.01.2015 року, станом на 25.12.2014 року мали місце клінічні ознаки органічного розладу особистості внаслідок онкологічної патології з астенічним синдромом (F 07.8 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10 перегляду), ОСОБА_6 за своїм психічним станом могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту 25.12.2014 року (а.с. 169-175).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_19 пояснив, що психічний розлад, який був діагностований у ОСОБА_6 не був стійким, а був легким психічним розладом, який не вплив на її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

При встановленні факту того, чи була здатною ОСОБА_6 в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, суд враховує, що саме в день вчинення заповіту із ОСОБА_6 спілкувались свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15 та на наступний день також свідок ОСОБА_13, які характеризували психічний стан ОСОБА_6, як нормальний та адекватний, також, що позивачем не доведено, що померла вживала в цей час сильнодіючі знеболюючі препарати, які впливали на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними, також суд враховує, що ОСОБА_6 не перебувала на обліку ЧОПНЛ та не зверталась до лікарів психіатрів, отже суд приходить до висновку, що вказані докази по справі, у сукупності із висновком посмертної судово-психіатричної експертизи, як доказу, що свідчить про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину, свідчать про те, що ОСОБА_6 усвідомлювала значення своїх дій і могла ними керувати.

Крім того, суд також враховує, що сам позивач в позовній заяві стверджує, що внаслідок прийому сильнодіючих препаратів, ОСОБА_6 не в повній мірі розуміла значення своїх дій, що саме по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України, а підставою для визнання правочину недійсним по ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже на підставі вищевикладеного, з урахуванням всіх доказів в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання заповіту недійсним є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позовні вимоги задовольнити частково.

Встановити, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_6, померлої 07 січня 2015 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 243 грн 60 коп судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Литвиненко