Ухвала суду № 57362791, 22.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/2493/14-ц 22.04.2016 22042016 22.04.2016

Провадження №22-ц/784/312/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 490/2493/14-ц Головуючий І інстанції - Подзігун Г.В.

Провадження № 22-ц/784/312/16 Доповідач - Темнікова В.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Маляренко І.Б., Лівінського І.В.,

за участю секретаря - Гавор В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «Південкомбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Локи-Авто», ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2014 року ПАТ КБ «Південкомбанк» звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що 05 червня 2012 року між банком та ТОВ «Локи-Авто» було укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 7К-38Ю, згідно з яким позивач надав позичальнику в межах кредитної лінії грошові кошти у розмірі 440 000 грн. зі сплатою 25% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 04.06.2014 року, а позичальник відповідно до п. 1.1., 2.3, 2.4, 2.8 кредитного договору зобов'язався повернути кредит на умовах, визначених договором. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки від 05.06.2012 р. № П7П-38Ю між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ОСОБА_1, та договір іпотеки від 05.06.2012 р. між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ОСОБА_1 Предмет іпотеки - шестикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 145,8 кв.м., до якої прилягають навіс літ. Б', гараж літ. Щ, ворота 1/10 частка. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору у ТОВ «Локи-Авто» виникла заборгованість перед позивачем. Претензія (вимога) позичальнику ТОВ «Локи-Авто», поручителю та іпотекодавцю ОСОБА_1 від 01.10.2013 року отримана особисто ОСОБА_1 08.10.2013 р. Незважаючи на неодноразові звернення позивача погасити кредитну заборгованість, відповідачами були проігноровані законні вимоги позивача, що грубо порушує умови кредитного договору та норми чинного законодавства України. На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути солідарно з ТОВ «Локи-Авто» та ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 7К-38Ю від 05.06.20102 р. в розмірі 510021,81 грн., а також звернути стягнення на предмет іпотеки - шестикімнатну квартира АДРЕСА_1, загальною площею 145,8 кв. м., до якої прилягають навіс літ. Б', гараж літ. Щ, ворота 1/10 частка та належить ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Південкомбанк» в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним договором, а також стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 3654 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2014 року позов ПАТ «КБ «Південкомбанк» до ТОВ «Локи-Авто», ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Судом стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Локи-Авто» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Південкомбанк» заборгованість за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №7К-38Ю від 05.06.2012 року в розмірі 510021,81 грн. Стягнути з ТОВ «Локи-Авто» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Південкомбанк» судовий збір в розмірі по 1827 грн. з кожного. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити ПАТ «КБ «Південкомбанк» в задоволені позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Представник позивача не визнав доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає часткову задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Приймаючи рішення по справі, судом встановлено, що між ПАТ КБ «Південкомбанк» та ТОВ «Локи-авто» було укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №7К-38Ю, згідно умов якого позивач надав відповідачу в межах кредитної лінії грошові кошти у розмірі 440000 грн. зі сплатою 25% процентів річних з кінцевим терміном повернення кредиту 04.06.2014 року, а позичальник відповідно до п.1.1, 2.3, 2.4, 2.8 кредитного договору зобов'язався повернути кредит на умовах, визначених кредитним договором. Повернення кредиту, сплату процентів та комісії за користування кредиту позичальник повинен здійснювати на умовах і в порядку, визначених пунктами 1.1, 2.3, 2.4, 2.8, 3.3.5, 3.3.6 кредитного договору.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором були укладені наступні договори: договір поруки від 05.06.2012 року №П7П-38-Ю, укладений між ПАТ КБ «Південкомбанком» та ОСОБА_1, та договір іпотеки від 05.06.2012 року, укладений між ПАТ КБ «Південкомбанком» та ОСОБА_1, предметом іпотеки даного договору є шестикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 145,8 кв. м., до якої прилягає навіс літ. «Б», гараж літ. «Щ», ворота 1/10 частина. Згідно п. п. 1.3, 1.4 договору іпотеки від 05.06.2012 року ринкова вартість предмету іпотеки на день його укладання становила 630000 грн., заставна вартість предмету іпотеки становила 440000 грн. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору у ТОВ «Локи-Авто» виникла заборгованість перед позивачем, у зв'язку з чим ТОВ «Локи-Авто» було надіслано претензію від 01.10.2013 року, яка була отримана особисто директором 08.10.2013 року, та надіслано претензію поручителю ОСОБА_1 від 01.10.2013 року, яку ним було також отримано особисто 08.10.2013 року. Незважаючи на неодноразові звернення позивача з вимогами погасити кредитну заборгованість, відповідачами були проігноровані законні вимоги позивача, у зв'язку з чим були порушенні умови кредитного договору. Таким чином позивач свої зобов'язання виконав належним чином, надав кредитні кошти, проте відповідачі взяті на себе зобов'язання належним чином не виконували, у зв'язку з чим за договором виникла заборгованість.

Крім того, судом було встановлено, що станом на 01.02.2014 року заборгованість за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №7К-38Ю від 05.06.2012 року складає 510021, 81 грн. з якої поточна заборгованість по кредиту - 214800 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 224996, 29 грн., поточна заборгованість по сплаті процентів - 10946,31 грн., прострочена заборгованість по сплаті процентів - 46723,39 грн., поточна заборгованість по сплаті комісії - 41,42 грн., прострочена заборгованість по сплаті комісії -242,78 грн., пеня за прострочення повернення кредиту та сплати процентів - 12271,62 грн. Але оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про те, що відповідачі попереджалися про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги по погашенню боргу, то це на думку суду є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому, зважаючи на ці обставини, а також враховуючи те, що сума заборгованості за кредитним договором становить 510021,81 грн., що є значно меншою за ринкову ціну предмета іпотеки (630000 грн. на момент передачі майна в іпотеку), суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.

Проте, проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд дійшов до висновку, що з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" слід стягнути заборгованість за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №7К-38Ю від 05.06.2012 року в розмірі 510021,81 грн.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки ніким із учасників процесу в установленому законом порядку не оскаржене. Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Тому рішення суду в зазначеній частині апеляційним судом не переглядається взагалі.

Що стосується інших висновків суду, зроблених в тексті рішення суду, то проаналізувавши встановлені судом обставини по справі, апеляційний суд вважає, що рішення суду не в повній мірі відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою. Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Абзацом 3 пункту 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Отже у справі, яка переглядається, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ КБ «Південкомбанк» до ТОВ «Локи-Авто», а тому рішення суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «Південкомбанк» до ТОВ «Локи-Авто», необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити. Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України необхідно повідомити ПАТ КБ «Південкомбанк», що розгляд його позовних вимог до ТОВ «Локи-Авто» про стягнення заборгованості за договором кредиту віднесено до юрисдикції господарських судів.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-745цс15.

Крім того, при прийнятті остаточного рішення по справі в цій частині позовних вимог, колегія суддів згідно ч.3 ст. 303 ЦПК України вважає за можливе вийти за межі апеляційної скарги, так як під час розгляду даної справи апеляційним судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

В той же час висновки суду про необхідність стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відповідають обставинам справи та законодавству, зазначеному в тексті рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ «Південкомбанк», як на час розгляду справи, так і на даний час знаходиться в стадії ліквідації не є достатньою підставою для скасування рішення по справі. Дійсно рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладників фізичних осіб № 101 від 26.09.2014р. було розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «Південкомбанк» з 26.09.2014р. по 26.09.2015р., але рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладників фізичних осіб № 157 від 28.08.2015р. було продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ «Південкомбанк» до 26.09.2016р. Рішення Фонду були прийняті на підставі постанови Правління НБУ № 598 від 24.09.2014р. Тобто, на даний час ПАТ КБ «Південкомбанк» існує, але управління банком здійснює Фонд.

Не підтверджені належними доказами також доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ «Південкомбанк» порушував умови кредитного договору, що стало причиною на думку апелянта виникнення заборгованості. Так, апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів наявності домовленості між сторонами перед укладенням кредитного договору про зниження відсотків по річній ставці з 25% до 19%, про погашення тіла кредиту у кінці строку кредитування та відкриття ліній овердрафту зі спливом 2-3 місяців від обороту, а також про пролонгацію існуючих кредитних договорів. Суд же згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. А пояснення сторони по справі не можуть бути прийняті як докази по справі, так як враховуючи положення ст. 58,59 ЦПК України про належність та допустимість доказів, а також положення ст. 57 ЦПК України про те, що доказом у справі є пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків, пояснення апелянта в даному випадку, які отримані не за процедурою допиту свідків (ст. 184 ЦПК України) не можуть використовуватися як засіб доказування.

Не підтверджені достатньою кількістю безспірних доказів також посилання ОСОБА_1 на те, що позивачем двічі блокувався розрахунковий рахунок ТОВ «Локи-Авто» ніби - то через заборгованість за даним кредитом, що в свою чергу стало причиною неможливості ведення господарської діяльності ТОВ «Локи-Авто», засновником та директором якого він є, і як наслідок - неможливості погашення заборгованості за кредитним договором. Ніяких письмових доказів вчинення таких дій позивачем апелянт суду не надав, а його звернення до позивача з цього питання, які залишилися без відповіді, не є достатніми доказами вчинення позивачем зазначених дій. При цьому апелянт в суді апеляційної інстанції пояснив, що всі перемовини з цього приводу з позивачем велися усно. Не було надано суду також будь - яких доказів вимоги позивача сплатити ніби - то нараховані штрафні санкції. Пояснення ж апелянта з цього приводу з зазначених вище підстав не можуть використовуватися як засіб доказування. Не заслуговують на увагу в зв'язку з викладеним і доводи апеляційної скарги про те, що через блокування рахунку підприємству була нанесена діями позивача матеріальна шкода у вигляді недоотриманої вигоди, що ніби - то призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором. При цьому колегія суддів враховує і те, що після укладення кредитного договору, який є предметом розгляду по даній справі, сторони уклали ще один кредитний договір № 9К-38Ю від 04.07.2012р. на суму 260000грн. з терміном повернення 03.07.2013р., який відповідачем погашено. Однак, доказів того через заборгованість за яким саме кредитним договором ніби - то блокувався розрахунковий рахунок ТОВ «Локи-Авто» апелянтом суду надано не було.

Не є підставою для скасування рішення суду з огляду на свободу договору також ствердження апелянта про те, що позивач залишив без задоволення без наведення мотивів відмови його звернення до позивача з проханням про реструктуризацію боргу, надання кредитних канікул, надання чергових траншів, зменшення відсоткової ставки, так як внесення змін чи доповнень до вже укладеного договору є правом, а не обов'язком сторін договору. При цьому колегія суддів враховує те, що на підставі звернення відповідача про реструктуризацію боргу, сторонами двічі укладалися додаткові угоди до кредитного договору № 1 від 23 січня 2013р. та №2 від 30 серпня 2013р., якими не тільки змінювався розмір ліміту, а й збільшувався термін повернення кредитних коштів, про що свідчать графіки до цих угод. Як пояснив представник позивача саме таким чином здійснювалася реструктуризація заборгованості, а зменшення розміру ліміту було здійснено через наявну заборгованість за кредитним договором. Ствердження апелянта про те, що він звертався з заявою про реструктуризацію боргу через тиск на нього працівників банку, не підтверджений ніякими доказами по справі.

Згідно п. 2.10 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 7К-38Ю позивач мав право припинити надання траншів у разі наявності простроченої заборгованості за раніше наданими траншами. Апелянт не заперечує наявності заборгованості за наданими йому траншами, тому позивач мав право на застосування п.2.10 договору, а також на звернення до суду з позовом про дострокове повернення кредиту, так як відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ «Південкомбанк» порушував умови кредитного договору, що стало причиною на думку апелянта виникнення заборгованості, не підтверджені належними доказами.

Нарахування пені передбачено п. 4.2 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 7К-38Ю. Цим же пунктом передбачено і умови нарахування та розмір пені. Нарахування процентів передбачено п. 2.5, 2.6, 2.7 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 7К-38Ю. Розрахунок пені та процентів відповідає даним положенням договору і не оспорений апелянтом, а ствердження апелянта про те, що нарахування процентів і пені є необґрунтованим, так як заборгованість за кредитом виникла через порушення позивачем умов кредитного договору, не відповідають матеріалам справи.

Крім того, приймаючи рішення по справі, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.Згідно з частиною першою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Отже, за законом у цьому випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Саме до такого правового висновку дійшов Верховний суд України в постанові № 6-84 цс11 від 19.12.2011р.

З урахуванням викладеного рішення суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, а скасування рішення суду в частині вимог до ТОВ «Локи-Авто», не впливає на висновок суду щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1, який є поручителем за спірним кредитним договором.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 310, 314,315, 16, 15 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2014 року в оскаржуваній частині в частині стягнення з ТОВ «ЛОКИ-АВТО» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» в солідарному порядку заборгованості за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №7К-38Ю від 05.06.2012 року в розмірі 510021 грн. 81 коп. скасувати.

Провадження по справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» до ТОВ «ЛОКИ-АВТО» про стягнення заборгованості за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №7К-38Ю від 05.06.2012 року в розмірі 510021 грн. 81 коп. закрити. Роз'яснити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Південкомбанк» право на звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині в порядку господарського судочинства.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді