Постанова № 57360903, 25.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2016 року № 826/25414/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особа:Конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі Генеральна прокуратура Українипровизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, третя особа: Генеральна прокуратура України, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення від 26.10.2015 р. Конкурсної комісії з відбору кандидатів на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі щодо не допуску ОСОБА_1 до участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

2. Зобов'язати конкурсну комісію з відбору кандидатів на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі допустити ОСОБА_1 до участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, протиправно позбавив позивача участі у конкурсі на з відбору кандидатів на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

Так, відповідачем не було встановлено та не взято до уваги той факт, що на відділ правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Полтавської області покладалися, на думку позивача, такі самі завдання як і на інші структурні підрозділи прокуратури Полтавської області, а саме: забезпечення організації нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері запобігання і протидії корупції Кабінетом Міністрів України, центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, їх посадовими і службовими особами, а також громадянами та іншими суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення. Будь-які спеціальні повноваження у сфері боротьби із корупцією також відсутні і в розподілі обов'язків між працівниками відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Полтавської області.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в їх задоволенні з огляду на їх необґрунтованість. Зазначили, що з поданих позивачем документів встановлено, що він у межах останніх п'яти років (з липня 2013 р по січень 2015 р.) працював на посаді начальника відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Полтавської області, що є перешкодою для прийняття на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Зважаючи на неявку в судове засіданні позивача, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наступне.

Як встановлено судом, 07.10.2015 року було розміщено оголошення про проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

19.10.2015 р. позивачем подано наступні документи на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі: заяву про участь у відкритому конкурсі на зайняття адміністративної посади у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі; анкету кандидата в паперовому та електронному вигляді; автобіографію; фотографію; копію паспорта громадянина України; копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; копію документа про вищу юридичну освіту з додатками; копію трудової книжки; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік в паперовому та електронному вигляді; сертифікат про проходження профілактичного наркологічного обліку згідно з формою № 140/о; медичну довідку про стан здоров'я за формою № 133/о; медичну довідку про проходження обов'язкового попереднього та періодичних психіатричних оглядів згідно з формою № 122-2/о; заяву про обробку персональних даних та дозвіл на спеціальну перевірку.

27.10.2015 р. на електронну адресу позивача надійшло електронне повідомлення про недопуск позивача до участі у конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

Не погоджуючись з рішенням Конкурсної комісії від 28.10.2015 року позивачем подано скаргу до конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

30.10.2015 року на засіданні конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі було розглянуто скаргу позивача на рішення комісії від 27.10.2015 року та прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги, що підтверджується Протоколом №10.

Передумовою для недопущення позивача до участі у конкурсі на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі стало те, що позивач з липня 2013 р по січень 2015 р. працював на посаді начальника відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Полтавської області.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 8-1 Закону України "Про прокуратуру" призначення на адміністративні посади в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру здійснюється Генеральним прокурором України за результатами відкритого конкурсу.

Організацію та проведення конкурсу здійснює конкурсна комісія. Інформація про дату, час та місце проведення конкурсу, про кандидатів, які подали заяву про участь в конкурсі, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за 24 години до початку конкурсу.

Відібрані конкурсною комісією три кандидати на кожну з адміністративних посад в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру подаються на розгляд керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який вносить кандидатуру на призначення на розгляд Генерального прокурора України. Кандидати на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подаються на розгляд Генерального прокурора України.

Конкурс на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій адміністративній прокуратурі проводиться публічно з вільним доступом представників засобів масової інформації, журналістів на засідання конкурсної комісії та із забезпеченням трансляції у режимі реального часу відео- та аудіоінформації із засідань конкурсної комісії в мережі Інтернет. Інформація про час та місце проведення засідання конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

Протоколом засідання конкурсної комісії від 01.10.2015 № 4 схвалено Порядок проведення конкурсу з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (далі - Порядок).

Відповідно до п. 4.3 Порядку Голова конкурсної комісії здійснює керівництво комісією, організовує її роботу, затверджує порядок денний засідання та головує на засіданнях. У разі відсутності голови конкурсної комісії його повноваження виконує секретар комісії.

Згідно з п. 4.7 Порядку формою роботи конкурсної комісії є засідання, які проводяться відкрито. Рішення приймаються простою більшістю голосів від загального складу комісії. Оформлюються протоколом, який підписуються головою та секретарем конкурсної комісії (п. 4.8 Порядку).

На засіданні конкурсної комісії 26.10.2015 р., за результатами опрацювання документів, поданих ОСОБА_1, відповідно до п. 3.2 Порядку, його не допущено до участі у конкурсі на підставі п. 3-1 розділу XIII "Перехідних положень" Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року.

Відповідно до вищенаведеної норми законодавства, на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не можуть бути прийняті особи, які протягом п'яти років до дня набрання чинності цим Законом працювали (проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач впродовж п'яти років займав наступні посади:

27.11.2009-10.03.2011 позивач займав посаду прокурора відділу захисту майнових, інших особистих прав та свобод громадян, інтересів держави в прокуратурі Полтавської області;

10.03.2011-02.09.2011 позивач займав посаду старшого прокурора відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави в прокуратурі Полтавської області;

02.09.2011-18.11.2011 позивач займав посаду заступника прокурора Ленінського району м. Полтави в прокуратурі Полтавської області;

18.11.2011-09.07.2012 позивач займав посаду заступника прокурора Київського району м. Полтави в прокуратурі Полтавської області;

09.07.2012-18.07.2013 позивач займав посаду старшого прокурора прокуратури області з питань захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в прокуратурі Полтавської області;

18.07.2013-21.01.2015 позивач займав посаду начальника відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту в прокуратурі Полтавської області;

21.01.2015 - заступник начальника відділу організації представництва інтересів громадянина та держави в суді управління представництва громадян та держави в суді.

Перелік спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у період з 2011 року по 2015 рік був визначений ч. 5 ст. 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».

До таких суб'єктів було віднесено органи прокуратури.

Як вбачається із змісту абз. 1 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», спеціально уповноваженими суб'єктами вважалися підрозділи прокуратури, які безпосередньо здійснювали заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень.

Вказана норма не має жодних виключень чи застережень щодо осіб, які в них працювали, але відповідно до покладених на них посадових обов'язків не здійснювали заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень. Закон не вирізняє посадових осіб за визначенням їх діяльності як боротьбу чи протидію корупції окремо.

Крім того, питання організації діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції визначалися наказом Генерального прокурора України від 25.06.2013 №10гн "Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції".

Так, відповідно до п. 6 цього наказу на Головне управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту покладалися, зокрема функції:

- нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування кримінальних корупційних правопорушень, у тому числі у формі процесуального керівництва, яке здійснюється слідчими спеціалізованих прокуратур та органами внутрішніх справ на транспорті, участь у судовому провадженні та оскарженні судових рішень у кримінальних провадженнях цієї категорії;

- досудового розслідування кримінальних корупційних правопорушень відповідно до ч. 4 ст. 216, ч. 1 п. 1 Перехідних положень КПК України;

- нагляду у сфері запобігання і протидії корупції у центральних та місцевих органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях та на об'єктах, визначених галузевим наказом Генерального прокурора України з питань особливостей діяльності прокуратур з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері;

- нагляду за додержанням законів у сфері запобігання і протидії корупції органами внутрішніх справ на транспорті, у тому числі підрозділами внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ на залізницях;

- складання за наслідками перевірок протоколів про вчинення адміністративних корупційних правопорушень, нагляду за додержанням законів при провадженні у справах за протоколами прокуратур з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері.

Згідно з п. 2.2. Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12.04.2012 № 35, завдання і функції самостійного структурного підрозділу, права та обов'язки його працівників визначаються у Положеннях, які затверджуються наказами Генерального прокурора України.

Наказом прокурора Полтавської області № 64 від 15.05.2014 р. затверджено Положення про відділ правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Полтавської області. Згідно із пунктами 3.1, 3.3, 3.9, 4.12, 5.1 вказаного Положення до основних завдань відділу належить, зокрема, протидія злочинності та корупції у сфері транспорту.

Забезпечення нагляду за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, органами державного нагляду (контролю) та управління, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, іншими суб'єктами відповідальності. Координація діяльності правоохоронних органів з питань протидії злочинності та корупції у сфері транспорту. Нагляд за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції на піднаглядних об'єктах. До компетенції начальника відділу належить забезпечення належної організації нагляду за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції на піднаглядних об'єктах.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у межах останніх п'яти років, а саме: з липня 2013 р. по січень 2015 р. працював на посаді начальника відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Полтавської області.

З урахуванням наведеного вище, слід дійти висновку, що до повноважень позивача в період з липня 2013 р. по січень 2015 р. належало забезпечення належної організації нагляду за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції.

Отже, виходячи з аналізу вимог ст. 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», п. 3-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р., галузевих наказів та організаційно-розпорядчих документів органів прокуратури, позивач працював у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, що є перешкодою для прийняття на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Суд відхиляє посилання позивача на тотожність терміну «спеціально уповноважений підрозділ по боротьбі з корупцією», згаданий у п. 3-1 Розділу XIII Закону «Про прокуратуру» 1697-VII від 14.10.2014 р. та терміну «спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції»», вказаного у ч. 5 ст. 5 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції» 3206-VI від 07.04.2011 р., оскільки в змісті компетенції вказаних органів не вбачається різниці, з огляду на те, що законодавцем вони окремо не вирізняються.

Вказана позиція узгоджується із позицією колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду, викладеній у справі № 826/24373/15.

Тому, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскільки відділ правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Полтавської області, посади в яких обіймав позивач, наділений функціональними ознаками, притаманними спеціально уповноваженим підрозділам по боротьбі з корупцією, тому рішення від 26.10.2015 р. конкурсної комісії з відбору кандидатів на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі щодо не допуску ОСОБА_1 до участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі є правомірним.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання конкурсної комісії з відбору кандидатів на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі допустити ОСОБА_1 до участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі слід також відмовити.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд має керуватися критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не доведено обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, а також зважаючи на те, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, суд вважає за необхідне достягнути з позивача судовий збір у сумі 487,20 грн. до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69 - 71, 94, 160- 163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 487,20 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення судового збору доручити Полтавській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук