Постанова № 57360887, 22.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2016 року письмове провадження № 2а-11039/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Авіатехсервіс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Авіатехсервіс» (далі - позивач або ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000702311, № 0000692311 та № 0000682311.

Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» не порушувало вимог абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту нереальності господарських операцій з контрагентами, що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства по таким операціям.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2012 року у справі за позовом ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000682311, № 0000692311, № 0000702311 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2012 року скасовано. Постановлено нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000682311, № 0000692311, № 0000702311.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

За результатом нового розгляду, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року у справі за позовом ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000682311, № 0000692311, № 0000702311, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

При цьому, Вищий адміністративний суд України зауважив, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, робіт та послуг; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій , з відповідним документальним підтвердженням. Також зазначив, що для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, зауважив, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Більше того, зазначив, що судами не було враховано, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Також, Вищий адміністративний суд України наголосив, що суди також не врахували, що встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2011 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності обставини та пояснення, надані ОСОБА_2 (бухгалтером ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс») та ОСОБА_3 (директором ТОВ «Екобудгруп») не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься у статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Ухвалою суду від 12.08.2015 року справу прийнято до провадження суддею Арсірієм Р.О. та призначено судове засідання.

Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин з переліченими контрагентами, за результатами якої складено акт від 02.02.2012 року № 955/23-11/31807330 (далі-Акт), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6585,00 грн. за ІІ квартал 2011 р. та встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 940 573,00 грн., у тому числі по періодам: за 2009 рік на загальну суму 173 017,00 грн., за 2010 рік на загальну суму 410 504,00 грн., за І квартал 2011 року на загальну суму 272 938,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 84 114,00 грн.;

підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 556,00 грн. за червень 2011 року та заниження податку на додану вартість на загальну суму 758 531,00 грн., у т.ч. по періодам: листопад 2009 року - 70 181,00 грн., грудень 2009 року - 27 249,00 грн., березень 2010 року - 35 579,00 грн., квітень 2010 року - 5 244,00 грн., травень 2010 року - 34 496,00 грн., червень 2010 року - 13 075,00 грн., липень 2010 року - 95 780,00 грн., серпень 2010 року - 10 559,00 грн., вересень 2010 року - 27 952,00 грн., жовтень 2009 року - 38 431,00 грн., листопад 2010 року - 61 721,00 грн., грудень 2010 року - 46 010,00 грн., січень 2011 року - 15 541,00 грн., березень 2011 року - 89 470,00 грн., травень 2011 року - 104 930,00 грн., червень 2011 року - 82 313,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі Акта, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012 року:

№ 0000672311, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 556,00 грн.;

№ 0000682311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 758 531,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 116 571,00 грн.;

№ 0000692311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 940 573,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 145 881,00 грн.;

№ 0000702311, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року в розмірі 6585,00 грн.

Підставою для прийняття зазначених спірних актів індивідуальної дії, став висновок податкового органу про характер операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп» про людське око. Цей висновок сформований виходячи з наступного.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Гарант Сервіс-А» (Виконавець) укладено договір на виконання ремонтних робіт № ГС-26-1/2 від 26.01.2009 року, відповідно до умов якого Замовник доручав, а Виконавець приймав на себе виконання токарних робіт до електричних машин постійного та перемінного струму (електродвигунів всіх типів і розмірів, трансформаторних підстанцій, трансформаторів, бурових станків, екскаваторів).

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Гарант Сервіс-А» виписало на адресу позивача акти виконаних робіт на загальну суму 2 107 675,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 351 279,00 грн.), видаткові накладні на загальну суму 693 218,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 115 536,00 грн.) та податкові накладні на загальну суму 2 800 893,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 466 815,00 грн.).

Зазначені операції відображені позивачем у податковому обліку у складі податкового кредиту та валових витрат відповідно.

Також, між позивачем (Продавець) та ТОВ «Гарант Сервіс-А» (Покупець) укладено договір № 180311 від 18.03.2011 року, за умовами якого, Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов зазначеного договору, позивач виписав на адресу ТОВ «Гарант Сервіс-А» рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні на загальну суму 420 742,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 70 124,00 грн.). Зазначені операції відображені позивачем у податковому обліку у складі доходів в деклараціях з податку на прибуток та складі податкових зобов'язань у деклараціях з податку на додану вартість.

В той же час, згідно інформаційних баз даних ТОВ «Гарант Сервіс-А» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 25.03.2011 року; стан платника - запит на встановлення місцезнаходження.

Крім того, згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 1п-329/11) від 06.12.20011 року, якою закрито кримінальну справу у зв'язку з амністією відносно ОСОБА_1, встановлено, що відповідно до матеріалів справи невстановлені слідством особи, з метою отримання незаконного доходу від зайняття фіктивним підприємництвом, розробили та в подальшому реалізували злочинний план, який полягав у використанні ряду підконтрольних фіктивних підприємств для конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, шляхом здійснення безтоварних господарських операцій, зовні маскуючи їх, як законні, тим самим сприяючи легально діючим суб'єктам підприємницької діяльності в ухиленні від сплати податків. Для реалізації зазначеного злочинного плану невстановлені свідоцтвом особи, за допомогою залучення підставних осіб, вирішили створити або придбати ряд фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою їх подальшого використання та прикриття незаконної діяльності.

В результаті зазначеної незаконної діяльності невстановлених осіб, ними було організовано створення (придбання) наступних фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Екобудгруп», а також ряду інших, з метою прикриття незаконної діяльності, що причинило заподіяння великої матеріальної шкоди державі.

Зокрема, ОСОБА_1 восени 2007 року перебуваючи на території м. Луганськ не маючи наміру займатися діяльністю підприємства, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт та наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої слідством особи за грошову винагороду стати засновником ТОВ «Гарант Сервіс-А», усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство створюється з метою прикриття незаконної діяльності та передбачаючи можливість спричинення державі в результаті такої діяльності майнової шкоди у великих розмірах.

В результаті таких дій ОСОБА_1, невстановлені слідством особи отримали печатку ТОВ «Гарант Сервіс-А», свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та довідки про взяття на облік в органах державної податкової служби, Пенсійному фонді України, фонді соціального страхування, які надали змогу відкрити поточні рахунки в банківських установах з наданням ключів доступу до системи Клієнт-банк для розпорядження в подальшому рахунками невстановленими особами для мінімізації податкових зобов'язань шляхом документального оформлення безтоварних операцій з придбання (продажу) ТМЦ, надання, виконання (отримання) робіт та послуг від імені підставного директора ОСОБА_1

Також, згідно протоколу допиту обвинуваченого від 29.09.2011 року, ОСОБА_1 повністю визнав свою вину та пояснив, що ТОВ «Гарант Сервіс-А» зареєстрував на прохання інших осіб за грошову винагороду, при цьому не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» (Виконавець) був укладений договір на виконання робіт від 06.01.2011 року № 06/01-11, відповідно до умов якого, Замовник доручав, а Виконавець прийняв на себе виконання токарних робіт до електричних машин постійного та перемінного струму (електродвигунів всіх типів і розмірів, трансформаторних підстанцій, трансформаторів, бурових станків, екскаваторів).

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» виписало на адресу позивача акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 546 167,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 91 028,00 грн.). Зазначені операції відображені позивачем у податковому обліку у складі податкового кредиту та валових витрат відповідно.

В той же час, відповідач отримав акт від 20.09.2011 року № 352/23-618/35017678 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.11.2011 року по 30.06.2011 року», складеного ДПІ у Подільському районі м. Києва, в якому зазначено, що Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушена кримінальна справа за фактом підробки документів та фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених частиною 1 статті 358 та частини 2 статті 205 КК України, в ході розслідування якої встановлено, що протягом 2007-2010 років невстановлена слідством особа, перебуваючи у невстановленому слідством місці, підробила від імені посадових осіб підприємства реєстраційні документи та податкову звітність.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи підпис від імені посадових осіб ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» виконані не ними, а іншою особою. Отже, договори, укладені ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Господарські операції ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» та контрагентами-постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, згідно протоколу допиту свідка від 14.07.2011 року гр. ОСОБА_2 повідомила, що займає посаду бухгалтера ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», номінальним директором підприємства є гр. ОСОБА_4, при цьому, реальне керівництво підприємством здійснює гр. ОСОБА_5 Також, гр. ОСОБА_2 повідомила, що ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» фактично не здійснює ніякої реальної діяльності, основним напрямком діяльності товариство було проведення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки для мінімізації сплати податків останніми.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Барс-Будінвест» (Виконавець) укладений договір на виконання робіт № 0404 від 04.04.2011 року, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язувався здійснити токарні роботи до електричних машин постійного та перемінного струму (електродвигунів всіх типів і розмірів, трансформаторних підстанцій, трансформаторів, бурових станків, екскаваторів).

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Барс-Будінвест» (Продавець) укладений договір № 0504 від 05.04.2011 року, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця промислове обладнання за цінами, в асортименті і кількості відповідно до накладних, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, обумовлених договором.

На виконання умов вказаних договорів, ТОВ «Барс-Будінвест» виписало на адресу позивача акти виконаних робіт на загальну суму 85 177,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14 196,00 грн.), видаткові накладні на загальну суму 585 779,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 97 630,00 грн.) та податкові накладні на загальну суму 670 956,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 111 826,00 грн.). Зазначені операції відображені позивачем у податковому обліку у складі податкового кредиту та валових витрат відповідно.

В той же час, в ході перевірки встановлено, що за фактом створення невстановленими особами ТОВ «Барс-Будінвест» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України порушена кримінальна справа.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Екобудгруп» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 040111 від 04.01.2011 року, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується на протязі дії даного договору передати Покупцеві промислове обладнання: електродвигуни, генератори, кабельно-провідникову продукцію та ізоляційні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, які погоджуються сторонами в накладних, котрі є невід'ємною частиною Договору, а покупець прийняти товар, який продається за даним Договором, визначається протягом терміну дії Договору з урахуванням кількості і асортименту товару за всіма, переданими в відповідності з умовами дійсного Договору, окремими партіями товару.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Екобудгруп» виписало на адресу позивача видаткові та податкові накладні на загальну суму 539 736,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 89 956,00 грн.). Зазначені операції відображені позивачем у податковому обліку у складі податкового кредиту та валових витрат відповідно.

В той же час, згідно інформаційних баз даних ТОВ «Екобудгруп» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 07.04.2011 року.

Крім того, згідно протоколу допиту свідка від 09.08.2011 року гр. ОСОБА_6 ТОВ «Екобудгруп» вона зареєструвала на своє ім'я за грошову винагороду, без мети здійснення реальної господарської діяльності. За фактом створення невстановленими особами ТОВ «Екобудгруп» з метою прикриття незаконної діяльності порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, що підтверджує факт здійснення безтоварних операцій, отже підприємством документально оформлювались операції з поставки-придбання ТМЦ та послуг без мети реального настання передбачених наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, укладені між позивачем та зазначеними контрагентами правочини є нікчемними, отже у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000702311, № 0000692311 та № 0000682311 протиправними, позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду про їх скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи зауваження та вказівки Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент здійснення позивачем спірних господарських відносин, порядок формування податкового кредит у та валових витрат підприємства визначався, відповідно, Законами України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно положень підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо порядку формування валових витрат підприємства та податкового кредиту закріплені Податковим кодексом України.

Згідно підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2., абзацу 1 пункт 198.3. статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

За правилами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для формування податкового кредиту та витрат підприємства у податковому обліку.

В ході судового розгляду, судом були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп» для підтвердження їх реальності (договори, акти здачі-прийняття робіт, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товару), в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Крім того, позивачем надані суду докази фактичної реалізації придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) іншим контрагентам (договори, акти здачі-прийняття робіт, видаткові та податкові накладні, а також подано докази наявності у позивача складських приміщень (договори оренди).

Наявність первинних документів щодо взаємовідносин позивача з контрагентами відповідачем не заперечується, проте на його думку, такі первинні документи складені формально по операціям, які фактично не здійснювалися з метою штучного формування податкового кредиту та витрат підприємства. При цьому, вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом наданих позивачем первинних документів, відповідачем же не наведено.

В той же час, суд вважає, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з контрагентами, в основу висновків акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем, фактично, покладена інформація (податкових органів та правоохоронних органів відносно контрагентів), достовірність якої не доведена у встановленому законом порядку.

Всупереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

При цьому, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

Також, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, які були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. При цьому, на момент здійснення спірних господарських операцій, контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2016 року по справі №4842/11/2670, а саме: за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп».

Крім зазначеного, за правилами пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49, пункту 109.1. статті 109 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес АД" проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

Незважаючи на зазначене, відповідач позбавив позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства через недотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

При цьому, суд критично сприймає посилання відповідача на порушені відносно посадових осіб контрагентів кримінальні справи та експертні дослідження, оскільки такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

Крім того, податковим органом не надано суду рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000702311, № 0000692311 та № 0000682311 та, відповідно, про необхідність їх скасування.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Авіатехсервіс» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.02.2012 року № 0000672311, № 0000702311, № 0000692311 та № 0000682311.

Судові витрати в сумі 2 204,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Авіатехсервіс» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій