Постанова № 57360796, 14.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/132/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрукович Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Чорнорук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача ОСОБА_1до відповідача Відділу державної виконавчої служби Котелевського районного управління юстиціїпро скасування постанов

В С Т А Н О В И В:

08 лютого 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Котелевського районного управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС Котелевського РУЮ) про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 49979001 від 28.01.2016 та ВП № 49979131 від 28.01.2016.

У позовній заяві позивач зазначає, що оскаржувані постанови ВДВС Котелевського РУЮ від 28.01.2016 про відкриття виконавчих проваджень ВП №49979001, ВП №49979131 є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки відповідач не дотримався вимог пункту 1 частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" щодо строків прийняття виконавчих документів до виконання. Також ОСОБА_1 зазначає, що вимога про сплату недоїмки втратила статус виконавчого документа, та вважає сам факт нарахування Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі Полтавської області недоїмки за несплату єдиного внеску незаконним.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, вказуючи на те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". У письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. ВДВС Котелевського РУЮ стверджує про правомірність винесення оскаржуваних постанов та зазначає, що вимога Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Полтавської області про сплату недоїмки є виконавчим документом, а до компетенції державного виконавця не віднесено повноважень щодо перевірки законності винесення чи видачі виконавчого документа компетентним органом. Також відповідач вважає безпідставними посилання позивача на закінчення строку для пред'явлення документа до виконання, оскільки з 2012 по 2015 строк пред'явлення виконавчого документа неодноразово переривався у зв'язку з пред'явленням останнього до виконання.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви від 26.01.2016 про примусове виконання вимоги № 438 Ф від 26.03.2012 Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Полтавської області про сплату боргу ОСОБА_1 у розмірі 4010,30 грн старшим державним виконавцем ВДВС Котелевського РУЮ 28.01.2016 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 49979001 (а.с. 11).

Також 28.01.2016 на підставі заяви від 26.01.2016 про примусове виконання вимоги № 182 від 17.02.2014 Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Полтавської області про сплату боргу ОСОБА_1 у розмірі 1288,80 грн старшим державним виконавцем ВДВС Котелевського РУЮ 28.01.2016 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 49979131 (а.с. 13).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень № 49979001, № 49979131, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних постанов та обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

За приписами статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону № 606-XIV визначено, що примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягають, зокрема рішення інших органів державної виконавчої влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Строк пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання визначено частиною першою статті 22 Закону № 606-XIV, а саме: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Відповідно до статті 23 Закону № 606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Частиною третьою статті 23 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2014 Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі Полтавської області винесено вимогу № 182 про сплату боргу ОСОБА_1 у розмірі 1288,80 грн (надалі - вимога від 17.02.2014 № 182), яка набула чинності 24.09.2014 та дійсна для пред'явлення до виконання - 24.09.2015 (а.с. 63).

31.10.2014 на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV закінчено виконавче провадження щодо примусового виконання вимоги № 182 від 17.02.2014 (а.с. 123).

Враховуючи положення статей 22, 23 Закону № 606-XIV, строк повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання становив до 31.10.2015.

11.11.2014 постанову від 31.10.2014 про закінчення виконавчого провадження направлено за належністю до ВДВС Котелевського РУЮ (а.с. 122).

17.02.2015 вимога № 182 від 17.02.2014 повторно пред'явлена до примусового виконання та 17.02.2015 державним виконавцем ВДВС Котелевського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46566338 (а.с. 125).

11.12.2015 державним виконавцем ВДВС Котелевського РУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби (а.с. 136).

Враховуючи положення статей 22, 23 Закону № 606-XIV, строк повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання становив до 11.12.2016.

21.12.2015 державним виконавцем ВДВС Решетилівського управління юстиції прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № 182 від 17.02.2014 на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV, згідно з яким державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (а.с. 62).

22.12.2015 постанову від 21.12.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження направлено за належністю до ВДВС Котелевського РУЮ (а.с. 61).

28.01.2016 старшим державним ВДВС Котелевського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 49979131 з примусового виконання вимоги № 182 від 17.02.2014, яка подана до виконання 26.01.2016 (а.с. 60).

Суд, аналізуючи норми статей 22, 23 Закону № 606-XIV та дати повторних пред'явлень до виконання вимоги № 182 від 17.02.2014, дійшов висновку, що строк пред'явлення до виконання зазначеної вимоги стягувачем не був пропущений.

Отже, державним виконавцем ВДВС Котелевського РУЮ постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2016 з виконання вимоги № 182 від 17.02.2014 про сплату боргу винесено відповідно до норм чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2012 Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі Полтавської області винесено вимогу № Ф 438 про сплату боргу ОСОБА_1 у розмірі 4010,30 грн (надалі - вимога від 26.03.2012 № Ф 438), яка набула чинності 17.07.2012 та дійсна для пред'явлення до виконання - 17.07.2013 (а.с. 70-71).

Проте вимогу № Ф 438 від 26.03.2012 перше пред'явлено до примусового виконання 14.03.2014.

17.03.2014 на підставі заяви від 14.03.2014 про примусове виконання вимоги № Ф 438 від 26.03.2012 в.о. начальника Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 42522984 (а.с. 151).

20.06.2014 державним виконавцем Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV у виконавчому провадженні № 42522984 (а.с. 158).

16.07.2014 постанову від 20.06.2014 про закінчення виконавчого провадження № 42522984 направлено за належністю до ВДВС Котелевського РУЮ (а.с. 157).

16.10.2014 державним виконавцем ВДВС Котелевського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 45120502 з примусового виконання вимоги № Ф 438 від 26.03.2012, яка подана до виконання 16.10.2014 (а.с. 110).

11.12.2015 державним виконавцем ВДВС Котелевського РУЮ прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 45120502 на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV з примусового виконання вимоги № Ф 438 від 26.03.2012 (а.с. 116).

11.12.2015 постанову від 11.12.2015 про закінчення виконавчого провадження № 45120502 направлено на адресу ВДВС Решетилівського РУЮ (а.с. 115).

21.12.2015 старшим державним виконавцем ВДВС Решетилівського управління юстиції прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ф 438 від 26.03.2012 на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV (а.с. 69).

22.12.2015 на адресу ВДВС Котелевського РУЮ направлено постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.12.2015 з примусового виконання вимоги № Ф 438 від 26.03.2012 (а.с.68).

28.01.2016 старшим державним виконавцем ВДВС Котелевського РУЮ прийнято постанову від 28.01.2016 про відкриття виконавчого провадження № 49979001 з примусового виконання вимоги № 438 Ф від 26.03.2012.

Враховуючи положення статті 22 Закону № 606-XIV, суд дійшов висновку, що виконавчий документ - вимогу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районні Полтавської області № Ф 438 від 26.03.2012 про сплату боргу ОСОБА_1 у розмірі 4010,30 грн, вперше подано з пропуском строку пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Отже, старшим державним виконавцем Котелевського РУЮ постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2016 ВП № 49979001 з виконання вимоги № Ф 438 від 26.03.2012 про сплату боргу винесено з порушенням норм чинного законодавства.

Щодо посилань позивача на те, що вимога про сплату недоїмки немає статусу виконавчого документа, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 07.08.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI (у редакціях, чинних на момент набрання чинності вимогою № Ф 438 від 26.03.2012 та вимогою № 182 від 17.02.2014) вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, що кореспондується з пунктом 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663.

З огляду на викладене, посилання позивача на втрату вимогою про сплату недоїмки статусу виконавчого документа є безпідставним.

Щодо незгоди позивача з нарахуванням Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі Полтавської області недоїмки за несплату єдиного внеску суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 18 Закону № 606-XIV визначено вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ, а саме: у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи вищезазначене, законодавець не наділяє державного виконавця повноваженнями щодо перевірки законності винесення виконавчого документа компетентними органами.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, частково довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з частинами першою та третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Котелевського районного управління юстиції про скасування постанов задовольнити частково.

Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Котелевського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2016 у виконавчому провадженні № 49979001.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби Котелевського районного управління юстиції на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2016 року.

Суддя Т.С. Канигіна