Постанова № 57360793, 21.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року 16:10м. ПолтаваСправа № 816/394/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Гриценко С.В.,

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Укроліяпродукт" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю "Укроліяпродукт" (далі по тексту також - ТДВ "Укроліяпродукт", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту також - Гадяцька ОДПІ, відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2016 року № 0000012200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 67/16-07-22-14/00687267 від 23.02.2016, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом ТОВ "Експерт-Монтаж" є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а також підтверджуються первинними бухгалтерськими документами. Тому, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2016 року № 0000012200 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. В письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. А тому податковим органом правомірно констатовано завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся.

Дослідивши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Гадяцької ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТДВ "Укроліяпродукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ "Імекс Груп Сервіс", ТОВ "Експерт-Монтаж" за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, за наслідками якої складено Акт № 67/16-07-22-14/00687267 від 23.02.2016 /а.с. 12-38/.

В ході перевірки було встановлено, що ТДВ "Укроліяпродукт" в порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 20 251 грн 47 коп., в тому числі за червень 2015 року у сумі 20 251 грн 47 коп.

На Акт перевірки позивач листом від 05.02.2016 вих. № 105 надав заперечення, за результатами розгляду яких Гадяцькою ОДПІ складено відповідь від 10.03.2016 вих. № 453/10/16-07-22-28 про їх відхилення /а.с. 39-48/.

На підставі висновків акту перевірки № 67/16-07-22-14/00687267 від 23.02.2016 Гадяцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012200 від 12.03.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30 377,21 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 20 251,47 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 125,74 грн /а.с. 10-11/.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним, ТДВ "Укроліяпродукт" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI.

Статтею 9 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податок на додану вартість визначено як загальнодержавний податок, а підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків для цілей оподаткування зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Так, перевіркою податкового органу, висновки якої містяться в акті перевірки № 67/16-07-22-14/00687267 від 23.02.2016 /а.с. 12-38/, досліджувалась, серед іншого, реальність операцій ТДВ "Укроліяпродукт" з придбання товарів (плит дорожніх б/в) у ТОВ "Експерт-Монтаж".

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Експерт-Монтаж" (постачальник) 23.04.2015 укладено договір поставки № 23/04-2015 /а. с. 49-56/, відповідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, вказану в п. 1.2 Договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його згідно з умовами договору (пункт 1.1 Договору). Асортимент та кількість товару в обсязі кожної партії постанови визначається в Специфікаціях на поставку товару, що є невід'ємною частиною даного договору, або видаткових накладних та товар (пункт 1.2 Договору). Товар на цим договором поставляється на умовах DDP (у редакції Інкотермс 2010 року) за адресою: Полтавська область, м. Зіньків, 146 (пункт 3.1 Договору). Сторони погоджуються з тим, що накладні при поставках є невід'ємною частиною даного договору, в яких вказується найменування, кількість, ціна, загальна вартість товару, що поставляється (пункт 3.3 Договору).

ТОВ "Експерт-Монтаж" виписано позивачу такі видаткові накладні: № 1 від 02.06.2015 на суму 30 974,58 грн (товар: плита дорожня б/в 2х1,75 у кількості 105 м2); № 2 від 02.06.2015 на суму 30 974,58 грн (товар: плита дорожня б/в 1,5х1,75 у кількості 105 м2); № 3 від 08.06.2015 на суму 30 355,09 грн (товар: плита дорожня б/в 1,5х1,75 у кількості 10,5 м2, плита дорожня б/в 1,2х1,75 у кількості 92,4 м2); № 4 від 10.06.2015 на суму 29 204,60 грн (товар: плита дорожня б/в 1,5х2,2 у кількості 99 м2) /а. с. 60, 64, 67, 70/.

Відповідач у письмових запереченнях /а. с. 90/ зазначив про відсутність на момент перевірки специфікацій, які, відповідно до пункту 1.2 Договору поставки від 23.04.2015 № 23/04-2015, є невід'ємною частиною вказаного договору, і в яких, до того ж, згідно наведеного пункту 1.2 Договору, зазначається асортимент, кількість та ціна товару, що, на думку відповідача, позбавляє можливості встановити, який саме товар є предметом Договору поставки від 23.04.2015 № 23/04-2015.

З цього приводу суд зазначає, що з наданої до суду посвідченої належним чином копії договору поставки від 23.04.2015 № 23/04-2015, а також акту перевірки, вбачається, що пункт 1.2 викладено наступного змісту: "Асортимент та кількість товару в обсязі кожної партії постанови визначається в Специфікаціях на поставку товару, що є невід'ємною частиною даного договору, або видаткових накладних та товар". Отже в даному випадку документами, що підтверджують кількість, асортимент, ціну придбаного за договором поставки № 23/04-2015 товару є, в тому числі, видаткові накладні.

Оскільки позивачем до суду надані належним чином посвідчені копії перелічених вище видаткових накладних, то суд доходить висновку, що позивачем на виконання вимог пункту 1.2 договором поставки № 23/04-2015 надані документи, які підтверджують кількість, асортимент, ціну товару. До того ж, з акту перевірки 67/16-07-22-14/00687267 від 23.02.2016 вбачається, що як договір поставки № 23/04-2015, так і визначені вище видаткові накладні досліджувались податковим органом, проте жодних зауважень до змісту та форми вказаних документів податковим органом не надано та судом не визначено.

Також, ТОВ "Експерт-Монтаж" виписано податкові накладні: № 1 від 02.06.2015 на загальну суму 30 974,58 грн, у тому числі ПДВ - 5162,43 грн; № 2 від 02.06.2015 на загальну суму 30 974,58 грн, у тому числі ПДВ - 5162,43 грн, № 3 від 08.06.2015 на загальну суму 30 355,09 грн, у тому числі ПДВ - 5059,18 грн, копії яких наявні у матеріалах справи, № 4 від 10.06.2015 на загальну суму 29 204,60 грн, у тому числі ПДВ - 4867,43 грн /а. с. 61, 66, 69, 72/.

На підтвердження оприбуткування та відображення подальшого використання у власній господарській діяльності отриманого від ТОВ "Експерт-Монтаж" товару позивач надав до суду витяги з відомостей: обороти по рахунку 631, обороти по рахунку 1521 /а. с. 110-111/.

На підтвердження здійснення позивачем оплати товару отриманого від ТОВ "Експерт-Монтаж" позивачем надано копії платіжних доручень /а. с. 114-116/.

Доставка товару від ТОВ "Експерт-Монтаж", відповідно до вимог пункту пункт 3.1 Договору поставки № 23/04-2015 від 23.04.2015, здійснювалась постачальником ТОВ "Експерт-Монтаж", на підтвердження чого позивачем надані копії товарно-транспортних накладних /а. с. 62-63, 65, 68, 71/.

В акті перевірки відповідач висловив зауваження стосовно оформлення вказаних товарно-транспортних накладних, а саме: у товарно-транспортних накладних відсутня інформація щодо пункту навантаження, яка обмежена назвою населеного пункту, відсутня інформація щодо фактичної кількості кілометрів, на які було перевезено товар. Також, податковий орган в акті перевірки посилався на пункт 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, відповідно до якого товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими з огляду на те, що за Договором поставки № 23/04-2015 від 23.04.2015 позивач не виступав в якості перевізника, а спірні товарно-транспортні накладні оформлювались безпосередньо постачальником ТОВ "Експерт-Монтаж". До того ж, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Під час дослідження спірних товарно-транспортних накладних /а. с. 62-63, 65, 68, 71/ судом встановлено, що накладні оформлені у відповідності до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. В свою чергу, посилання податкового органу на спільний наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346, яким затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, серед іншого, "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. N 2; "Товарно-транспортна накладна", ф. N 1-ТН, на думку суду, є безпідставним, оскільки вказаний наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 грудня 2013 року N 1005/1454.

До того ж, окремі недоліки такого документу як товарно-транспортна накладна не можуть бути, відповідно до акту перевірки, єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.

Відповідно до позовної заяви та пояснень позивача придбаний у контрагента товар позивач використав у власній господарській діяльності, а саме: здійснив облаштування придбаними плитами дороги. Так, 01.09.2014 позивач (замовник) уклав договір підряду № 1/9-14 /а. с. 164-169/ з ТОВ "Укрбудтранс-трейд" (генпідрядник) про виконання робіт з влаштування дорожнього покриття на об'єкті ТДВ "Укроліяпродукт" за адресою: вул. Фрунзе, 146, м. Зіньків, Полтавська область. Позивач надав суду копію договору підряду № 1/9-14 від 01.09.2014; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2015 року /а. с. 170/; акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року /а. с. 171-174/; витяг з проектної документації (пояснювальної записки та аркуш 5 проектної документації), містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 01-16/5 від 10.09.2014 /а. с. 182-189/; акт приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (об'єкт: дорога з плит) /а. с. 113/.

Також позивач на підтвердження факту залучення третіх осіб до робіт з розвантаження придбаних дорожніх плит надав суду договір на надання послуг № 29/05/14 від 29.05.2014 між ним та ПП "Автолідер", акт № ОУ-0000364 від 10.06.2015 /а.с. 161-163/, договір про надання послуг № 1 від 05.01.2015 між ним та ФО-П ОСОБА_4, акт виконаних робіт від 02.06.2015 та протоколи погодження договірної ціни від 08.06.2015, 10.06.2015, 15.06.2015 року /а. с. 153-160/.

Згідно пояснень представника позивача, в рамках своєї основної господарської діяльності з переробки насіння соняшника та у зв'язку із будівництвом та введенням в експлуатацію цеху екстракції, потужністю переробки насіння соняшника до 500 т/добу в м. Зінькові по вул. Фрунзе, 146 (на підтвердження чого надав - декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану 21.07.2015 /а. с. 175-181/; витяг із проекту по реконструкції /а.с. 182-185/) та відповідно до вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 01-16/15 від 10.09.2014 року (копія залучена до матеріалів справи /а.с. 186-189/), він зобов'язаний був забезпечити автомобільні під'їзди та підходи до реконструйованого об'єкту цеху екстракції.

Отже, фактично позивач підтвердив належними та допустимими доказами факт використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Експерт-Монтаж" товару, що також не заперечувалось податковим органом.

Суд вважає за необхідне зауважити, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про безтоварність господарських операцій з посиланням на податкову інформацію ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області від 11.12.2015 № 776/7/16-01-22-01 по ТОВ "Експерт-Монтаж", оскільки можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Експерт-Монтаж" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, з огляду на те, що у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до довідки про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування товариства з додатковою відповідальністю "Укроліяпродукт", ЄДРПОУ 00687267 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2015 року від 18 вересня 2015 року /а.с. 121-149/ відповідачем не було встановлено жодних порушень позивачем порядку формування податкового кредиту за той самий період, що і в акті перевірки, який складений пізніше і на підставі якого відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України по господарським операціям з ТОВ "Експерт-Монтаж" у червні 2015 року на суму ПДВ 20 251 грн 47 коп.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області № 0000012200 від 12 березня 2016 року.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Укроліяпродукт" до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 12 березня 2016 року № 0000012200.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Укроліяпродукт" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський