Рішення № 5735943, 02.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2009 р. Справа № 62/92-09

вх. № 5688/4-62

Суддя господарського суду Суярко Т.Д.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мельник Ю.В., дов. № 1842 від 10.08.09 р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника", м. Лозова

до Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Лозова

про стягнення 2550,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Дирекція єдиного замовника" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_2 заборгованості в сумі 2967,79 грн., згідно договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 21 від 01.03.2008 р., з яких: 2550,79 грн. - заборгованість за оренду нежитлового приміщення, пеню, індексацію, 3% річних та 102 грн. витрат на сплату державного мита і 315 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.09р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.08.09р. об 16:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

01.03.08р. між КП Виробниче управління торгівлі та громадського харчування

та відповідачем - ФОП ОСОБА_2 укладено договір №21 оренди нежитлового приміщення (будівлі), розташованого за адресою: м.Лозова, вул.П.Комуни, б.4, готель "Лозова", 3-й поверх, загальною площею 38,8 кв.м.

Відповідно до п.8.8 цього договору, при переході права власності на приміщення третім особам він зберігає чинність для нового власника приміщення.

Рішенням сесії Лозівської міської Ради №771 від 08.08.08р., нежитлового приміщення (будівлі), розташованого за адресою: м.Лозова, вул.П.Комуни, б.4, готель "Лозова", 3-й поверх, загальною площею 38,8 кв.м., було передано на баланс позивача - КП "Дирекція єдиного замовника", який листом №1932 від 12.09.08р. повідомив орендаря (відповідача по справі) про необхідність перерахування орендної плати на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п.3.1. Договору, орендна плата за користування орендованим приміщенням орендна плата за перший місяць перерахунку оренди - березень 2008 року 235,06 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекси інфляції за поточний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами, 01.03.09р. було досягнуто домовленості щодо припинення дії договору оренди №21 від 01.03.09р., а орендоване майно було повернуто відповідачем позивачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому передачі нежитлового приміщення від 10.03.2009 року, підписаного повноважними представниками обох сторін.

З огляду на матеріали справи судом вбачається, що сума, як підлягала сплаті відповідачем на користь позивача в якості сплати за оренду приміщення за період з вересня 2008 року по лютий 2009 року дорівнює 2101,87 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме актом приймання - передачі нежитлового приміщення від 10.03.2009 року, згідно якого відповідач підтвердив, що на момент підписання цього акту заборгованість відповідача перед позивачем складає 3598,89 грн., з яких заборгованість по орендній оплаті складає 2101,87грн. та заборгованість по експлуатаційним послугам складає 1497,02 грн.

Однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобов"язань за договором оренди щодо повної та своєчасної оплати, орендну плату протягом вересня 2008 року - лютого 2009 року не здійснював.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати складає 2101,87 грн., що підтверджено документально матеріалами справи не спростовано відповідачем в процесі її розгляду.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що

зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 2101,87 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 3.6 договору оренди № 21 від 01.03.08р. сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне перерахування орендної плати, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що відповідач не виконав взяте на себе зобов"язання по повній та своєчасній оплаті орендної плати, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 249,79 грн. обгрунтованими документально доведеними матеріали справи,

а тому вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведених норм, позивачем здійснено нарахування відповідачеві 3% річних в сумі 31,12 грн. та інфляційних в сумі 168,01 грн., обгрунтованість розрахунку вказаних сум перевірена судом в процесі розгляду справи. Ці нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, документально підтверджені матеріалами справи, в зв"язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті держмита в сумі 102,00 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн. підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 625, 629, 759, Цивільного кодексу України, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію №НОМЕР_1 від 14.12.06р.) на користь Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника" Лозівської міської ради (64604, м.Лозова, м-н.1, б.17, ЄДРПОУ 33733910, р/р№26005007077 в Лозівському відділенні РБ "Аваль", МФО 350589) 2101,87 грн. заборгованості, 249,79 грн. пені, 168,01 грн. інфляційних, 31,12грн. 3% річних, 102,00грн. держмита та 315,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Суярко Т.Д.

Повний текст рішення по справі №62/92-09 підписане 02.09.09р.