Рішення № 57357889, 21.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/7219/15-ц Номер провадження 22-ц/775/523/2016

Головуючий в 1 інстанції Філь О.Є. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 27

РІ Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Біляєвої О.М.,

суддів Новікової Г.В., Папоян В.В.,

за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) пред'явило даний позов до ОСОБА_1, обґрунтовуючи вимоги тим, що 21 лютого 2011 року ПриватБанк та відповідачка уклали кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 25000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Унаслідок невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за договором станом на 31 березня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 37915 грн. 67 коп., що складається із 24819 грн. 37 коп. заборгованості за кредитом; 10296 грн. 89 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом; 517 грн. 71 коп. заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. (фіксована частина) і 1781 грн. 70 коп. (процентна складова) штрафу, яку ПриватБанк просив стягнути на його користь із ОСОБА_1

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2016 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2011 року у розмірі 37372 грн. 07 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 24819 грн. 37 коп.; по процентам за користування кредитом 10296 грн. 89 коп.; штрафу 500 грн. (фіксована частина) і 1755 грн. 81 коп. (процентна складова).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням в частині задоволення позовних вимог, ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд при ухваленні рішення не врахував, що позивач не довів факт наявності заборгованості та її розмір; нарахування процентів за різними ставками. Суд не перевірив правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості та залишив поза увагою, що Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанк не підписані відповідачем у справі. Крім того, суд першої інстанції, стягнувши два штрафи, застосував подвійну цивільно-правову відповідальність.

У судове засіданні особи, які беруть участь у справі не з'явились; про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Встановивши факт порушення ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, суд задовольнив позов частково, стягнувши заборгованість за тілом кредиту, процентами за користування кредитом, штраф (фіксована складова і процентна складова).

У задоволенні вимог про стягнення пені суд відмовив, мотивувавши висновок тим, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Рішення суду в частині відмови у стягненні пені сторонами не оскаржено.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення в оскарженій частині, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області виходить з такого.

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом першої інстанції правильно установлено, що 21 лютого 2011 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України). Відповідно до нього ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом (ас. 7-9).

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов'язання, внаслідок чого станом на 31 березня 2015 року утворилась заборгованість. Невиконання боржником зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором порушує права ПриватБанку.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що сума заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом підлягає стягненню разом з нарахованими позивачем штрафними санкціями - штрафом у вигляді фіксованої складової і процентної складової.

Проте суд дійшов такого висновку без урахування обставин справи, правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.

За правилами частини першої ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 2.1.1.7.6 яких установлено відповідальність у вигляді сплати штрафу 500 грн. + 5% від суми заборгованості (ас. 57-79), не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови та правила не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та правила розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву, а також те, що Умови та правила містили таку відповідальність в момент підписання анкети-заяви, або в подальшому такі Умови та правила, зокрема щодо відповідальності зі сплати штрафу, не змінювались. Адже у цій справі зміст пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, що додані до матеріалів справи та на який позивач посилається у позовній заяві як на підставу стягнення штрафів, містять розбіжності.

У зв'язку із цим відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд безпідставно задовольнив вимоги про стягнення штрафу - у розмірі 500 грн. (фіксована складова) і 1755 грн. 81 коп. (процентна складова).

Колегія суддів скасовує рішення в частині стягнення штрафу і відмовляє у задоволенні цих позовних вимог.

У зв'язку з цим рішення в частині визначення загального розміру заборгованості підлягає зміні з 37372 грн. 07 коп. на 35116 грн. 26 коп., який складається із заборгованості за тілом кредиту 24819 грн. 37 коп. і відсотків за користування кредитом 10296 грн. 89 коп.

Заперечуючи проти отримання кредитних коштів у сумі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, посилаючись на недоведеність позивачем розміру заборгованості, ОСОБА_1 на порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надала належних та допустимих доказів на спростування розміру кредитного ліміту і заборгованості із тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, визначеної позивачем.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо безпідставної зміни процентної ставки. ПриватБанк може змінювати тарифи, повідомивши позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку. Якщо протягом 7 днів ПриватБанк не отримав від клієнта повідомлення про те, що він не згоден зі змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення заборгованості у грудні 2014 року, тобто після зміни розміру відсотків, що свідчить про прийняття нею нових умов (ас. 6).

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду щодо порушення ОСОБА_1 прав позивача на повернення кредитних коштів.

У зв'язку зі зміною розміру заборгованості, що стягується з відповідача, апеляційний суд змінює розмір судових витрат, що підтверджені документально і підлягають відшкодуванню позивачеві.

Рішення в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог сторонами не оскаржено і не було предметом перегляду колегією суддів.

Керуючись пп. 2, 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2016 року в частині стягнення штрафу (фіксованої частини і процентної складової) скасувати.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу - 500 грн. фіксована частина і 1755 грн. 81 коп. процентна складова відмовити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2016 року в частині загального розміру заборгованості за кредитним договором від 21 лютого 2011 року та судового збору, що стягуються з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», змінити з 37372 грн. 07 коп. на 35116 грн. 26 коп. (тридцять п'ять тисяч сто шістнадцять грн. 26 коп.) та з 373 грн. 72 коп. на 351 грн. 18 коп. (триста п'ятдесят одна грн. 18 коп.).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді