Ухвала суду № 57356308, 19.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1878/16 Головуючий 1 інстанції - Діденко С.А.

Справа № 640/1062/15-ц Доповідач - Коровін С.Г.

Категорія: відшкодування шкоди

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: - Коровіна С.Г.

Суддів : - Коваленко І.П.

Довгаль А.П.

При секретарі: - Огарьовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в особі його представника ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 ОСОБА_8, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_9 вернувся до суду з позовом та просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на його користь спричинені матеріальні збитки, завдані джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 11 104,06грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн., а також інші судові витрати позивача, які виникнуть у ході розгляду справи.

Свої позовні вимоги ОСОБА_7 обґрунтував тим, що 19.09.2014 року об 11.00 годині відповідач ОСОБА_5, керуючи автомобілем «ІЖ-2715», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_10, на перехресті вул. Державінській та вул. Плеханівській у м. Харкові, внаслідок порушення Правил дорожнього руху допустив зіткнення з автомобілем «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.10.2014 року ОСОБА_5 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Внаслідок ДТП автомобіль позивача «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав пошкодження. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин автомобіля на дату оцінки (19.09.2014р.) складала 11 104,06грн. Крім того позивач вважав, що йому неправомірними діями відповідача завдано моральну шкоду, яку він оценив у 3000 грн.

Відповідач ОСОБА_8 проти позову заперечувала. Вона зазначала, що винним у ДТП визнано ОСОБА_5, який керував її автомобілем на підставі довіреності і відповідно на законній правовій підставі володів автомобілем. Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України саме ОСОБА_5 повинен відшкодувати завдану позивачу шкоду.

Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечував и посилався на те, що згідно полісу про страхування цивільно-правової відповідальності виданого Страховою компанією «Статус» він не зобов'язаний відповідати за завдану ним шкоду.

За клопотанням представника ОСОБА_11 - ОСОБА_6 у якості третьої особи до участі у справі залучено Страхову компанію «Статус».

Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 11 104,06 (одинадцять тисяч сто чотири) грн. Стягнуто на користь позивача 3000 (три тисячі) моральної шкоди та витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60(двісті сорок три)грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 поставлено питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 посилається на те суд першої інстанції при розгляді справи порушив вимоги матеріального і процесуального закону, ухвалив помилкове рішення. Судом першої інстанції не враховано те, що відповідач ОСОБА_5 мав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № ас/4485819, який діяв на час ДТП, тобто на 19.09.2014 року. Представник відповідача ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні страхового відшкодування зі страхової компанії «Статус» помилково посилався на те, що на час ДТП строк дії полісу страхування цивільної відповідальності від 11.12.2013 року, згідно якого страхувальником автомобілю «ІЖ-2715», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, як і його власником є ОСОБА_10, закінчився (а.с.53). Поліс обов'язкового страхування укладено 11.12.2013 року і діє він з 15.12.2013 року по 14.12.2014 року. Полісом №4485819 передбачено ліміт відповідальності 50000 грн. Згідно звіту про спричинені збитки шкода складає 11104 грн. 06 коп. При таких обставинах суд повинен був керуватися ст.194 ЦК України. Крім того позивачем не доведено факт завдання йому діями відповідача моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши обставини справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 вересня 2014 року мала місце дорожньо-транспортна пригода. З вини водія ОСОБА_5, який керував автомобілем «ІЖ-2715» сталося зіткнення зазначеного автомобіля з автомобілем, який належав ОСОБА_7

В результаті зіткнення транспортних засобів автомобілю позивача завдано шкоду у розмірі 11104 грн. 06 коп., що підтверджується звітом про кошторис висновком фахівця та калькуляцією (а.с.9-28).

Відповідно до вимог ст. ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довіреності ОСОБА_8 та наступного передоручення її прав власника та на користування автомобілем НОМЕР_2 з 27.01.2009 року паво користування автомобілем отримав ОСОБА_5.(а.с.66-68).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідачем ОСОБА_8 доведено, що позивачу завдано шкоду не з її вини і суд обґрунтовано відмовив у стягненні з неї завданої шкоди.

Інших відповідачів крім ОСОБА_5 та ОСОБА_10, до участі у справі не притягнуто. За клопотанням представника відповідача у якості третьої особи без самостійних позовних вимог залучено до справи Страхову компанію «Статус».

Відповідно до ст.1192 ЦК України З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що завдана позивачу майнова шкода складає 11104 грн. 06 коп. Відповідач та його представник фактично проти розміру шкоди заперечень до суду не надали, лише вважали, що відсутні підстави до стягнення моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що в наслідок ДТП з вини відповідача пошкоджено його автомобіль. З цих підстав було порушено нормальний стан його життя, він на значний час був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, змушений був витрачати час на його ремонт, що потягнуло за собою додаткові незручності у житті. Крім того судом першої інстанції враховано, що на той час дружина позивача була вагітна і транспортний засіб був потрібен сім'ї для вирішення пов'язаних з цим життєвих проблем. Крім того суд першої інстанції позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задовольнив частково, і сума 3000 грн. які стягнути судом на відшкодування моральної шкоди є співмірною при таких обставинах Підстав до її зменшення або відмови у стягнення колегія не вбачає.

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.53) відповідальність власника транспортного засобу «ІЖ 2715» державний номер НОМЕР_4 застрахована в Страховій компанії «Статус» ОСОБА_8 і страховий платіж внесено 11.121.2013 року.

Згідно наданого суду розпорядження Національної комісії що здійснює державне регулювання послуг у сфері ринків фінансових послуг від 05.12.2013 року анульовано (відкликано) ліцензію Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Розпорядження набрало чинності з 16.12.2013 року. Таким чином на час ДТП з транспортним засобом, яким керував ОСОБА_5- 19 вересня 2014 року ліцензія вже була відкликана.

Крім того виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що передбачений обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП.

Суду першої інстанції відповідач, крім полісу (а.с. 53) не надав жодного доказу на підтвердження того, що він своєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку. Згідно наданого представником відповідача ОСОБА_5 повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди він повідомив про ДТП, яке сталося 19.09.2014 року страхову компанію «Статус» лише 07.10.2014 року, тобто з порушенням зазначеного законом строку про повідомлення про страховий випадок. Наданий відповідачем лист директора ТОВ «Фінанс-лайн» про те, що ОСОБА_5 в день скоєння ДТП зателефонував невідомо кому про настання дорожньо-транспортної пригоди не є доказом своєчасного повідомлення страховика в розуміння ст. 33,34 про настання страхового випадку, яке б було підставою для отримання потерпілим страхового відшкодування від відповідної страхової компанії. Оскільки своєчасне офіційне повідомлення страхувальника, а саме Страхової компанії «Статус» було відсутнє, то це позбавило потерпілого звернутися із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року і отримати відповідне страхове відшкодування зі Страхової компанії «Статус».

Крім того позивачем зазначено, що Страхова компанія «Статус» жодним чином не зв'язувалася з ним і не здійснювала будь яких дій щодо встановлення розміру шкоди, та перевірки вини власника (або користувача) застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок страховика щодо здійснення виплати сум страхового відшкодування наступає лише з дня узгодження розміру суми страхового відшкодування за наявності всіх документів, зазначених в цій статті та повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, подане страхувальником. Крім того відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування » здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступників або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, яка визначається страховиком.

З матеріалів справи вбачається і відповідачем це не спростовано, що ані заяви на виплату суми страхового відшкодування ані документів, що обґрунтовують розмір заявлених вимог до Страхової компанії «Статус» від відповідача не надходило. Таким чином вважати, що Страхова компанія «Статус», а не особа, яка заподіяла шкоду зобов'язана її відшкодувати не ґрунтується на матеріалах справи і наданих відповідачам доказах. Крім того сам ОСОБА_5 не ставив питання про залучення Страхової компанії «Статус» до участі у справі у якості відповідача або співвідповідача.

При таких обставинах колегія погоджується із рішенням суду першої інстанції. доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі його представника ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -