Рішення № 57354797, 22.04.2016, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/322/15-ц

Провадження № 2/626/8/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2016 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді: Болотової Л.І.

при секретарі Кузнецовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СП 'Група 4 Секурітас ЛТД' про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

10.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спільного українсько-нідерландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Група 4 Секурітас ЛТД" (далі СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД") про поновлення на роботі на посаді старшого інспектора відділу власної безпеки та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що 08.05.2013 року він був прийнятий на роботу до відділу власної безпеки СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" на посаду старшого інспектора відділу власної безпеки.

04.01.2014 року на електронну адресу помічника начальника відділу з кадрового обліку СП ТОВ «Група 4 Секурітас ЛТД» надійшов наказ Генерального директора підприємства ОСОБА_2 за № 2-ф від 04.01.2015 року «Про дисциплінарні стягнення співробітників компанії СП ТОВ «Група 4 Секурітас ЛТД», в якому зазначено, що за порушення трудової дисципліни, а саме навмисне надання керівництву компанії неправдивих відомостей, що несумісне з Етичним кодексом компанії та вимогами ст. 139 КЗпПУ та невиконання наказу керівника компанії ( № 403-ос від 31.12.2014 року), старшому інспектору відділу власної безпеки ОСОБА_1 та інспектору відділу власної безпеки ОСОБА_3 оголосити догани.

Крім того, 05.01.2015 року на електронну адресу помічника начальника відділу з кадрового обліку СП ТОВ «Група 4 Секурітас ЛТД» надійшов ще один наказ Генерального директора підприємства ОСОБА_2 за № 4-ф «Про проведення службової перевірки СП ТОВ «Група 4 Секурітас ЛТД», в якому було зазначено, що в звязку з проведенням службової перевірки відсторонити від виконання службових обовязків та зборонити знаходження старшого інспектора ВВБ ОСОБА_1 та інспектора ВВБ ОСОБА_3 на будь-якому обєкті СП ТОВ «Група 4 Секурітас ЛТД» до надання дозволу керівництва.

19.01.2015 року в телефонній розмові з директором по персоналу СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" ОСОБА_4 йому стало відомо про звільнення на підставі наказу по компанії за №16-ос від 19.01.2015 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами трудового розпорядку, згідно п.3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Красноградського районного суду від 28 липня 2015 було скасовано наказ Генерального директора СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" ОСОБА_2 №2-ф від 04 січня 2015 року "Про дисциплінарні стягнення співробітників компанії СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" і скасовано наказ Генерального директора СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" ОСОБА_2 №4-ф від 05 січня 2015 року «Про проведення службової перевірки СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД".

Позивач вважає, що його звільнення 19 січня 2015 року з займаної посади було безпідставним і незаконним, тому він просить суд поновити його на посаді старшого інспектора відділу власної безпеки, виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, яка полягає в тому, що незаконне звільнення призвело до моральних страждань, негативний запис в трудовій книжці паплюжить його репутацію і створює проблеми з подальшим працевлаштуванням, що в свою чергу вимагатиме додаткових зусиль для організації його життя. Крім того, відповідач чинив йому перешкоди в отриманні документів, необхідних для підтвердження своїх вимог в судах, він ніс додаткові витрати, пов'язані з поїздками до апеляційного суду, з 19.01.2015 року і по теперішній час відповідач не видав йому належним чином оформлену трудову книжку, що також перешкоджає його працевлаштуванню і не дозволяє провести індексацію нарахувань у Пенсійному фонді його пенсії за вислугу років. Завдану моральну шкоду він оцінює в 15000 гривень.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив їх задовольнити з урахуванням наданих письмових пояснень і розрахунків суми заборгованості за час вимушеного прогулу, яка станом на 19.04.2016 року становить 62216,64 грн.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у зв'язку із їх безпідставністю, про що надав відповідні письмові заперечення.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом №-392-ос від 22.05.2013 року ОСОБА_1 було прийнято з 22.05.2013 року на стажування на посаду інспектора відділу власної безпеки у відділ організації охорони ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з випробувальним терміном 3 місяці (а.с.31).

Згідно наказу від 21.06.2013 року №-504-ос ОСОБА_1 переведено на посаду старшого інспектора відділу власної безпеки відділу організації охорони ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з 21.06.2013 року (а.с.32).

Наказом відповідача № 65-ф від 08.07.2014 року за халатне ставлення до роботи, неякісне виконання професійних обов'язків ОСОБА_1 було оголошено догану (а.с. 35).

Згідно наказу відповідача №2-ф від 04.01.2015 року за порушення трудової дисципліни, а саме навмисне надання керівництву компанії неправдивих відомостей, що несумісне з Етичним кодексом компанії та вимогами ст.139 КЗпП України та невиконання наказу керівника компанії (№403-ос від 31.12.2014 року) ОСОБА_1 було оголошено догану (а.с.34).

За систематичне невиконанням позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказом №-16-ос від 19.01.2015 року, позивача було звільнено із займаної посади старшого інспектора відділу власної безпеки на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України з 19.01.2015 (а.с.33).

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 28.07.2015 року був скасований наказ Генерального директора СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" ОСОБА_2 №2-ф від 04.01.2015 року "Про дисциплінарні стягнення співробітників компанії СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" , яким оголошено догану старшому інспектору ВВБ ОСОБА_1 Також скасовано наказ Генерального директора СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" №4-ф від 05.01.2015 року "Про проведення службової перевірки СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" в частині відсторонення від виконання службових обовязків та знаходження старшого інспектора ВВБ ОСОБА_1 на будь-якому об'єкті підприємства до надання дозволу керівництва. (а.с.56-57)

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27.10.2015 року вищевказане рішення Красноградського районного суду Харківської області було залишене без змін (а.с.50-53).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із п.3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як передбачено ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України належать: догана та звільнення. Звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення. Суд повинен з'ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п. 23 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України , за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

З матеріалів справи вбачається, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків , згідно п.3 ст.40 КЗпП України застосовано до ОСОБА_1 після оголошення догани, яка була скасована рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 28 липня 2015 року.

Попереднє застосування дисциплінарного стягнення, у виді догани оголошеної наказом № 65-ф від 08.07.2014 року за халатне ставлення до роботи, неякісне виконання професійних обов'язків ОСОБА_1 не було оскаржено

Враховуючи скасування судом наказу відповідача №2-ф від 04.01.2015 року "Про дисциплінарні стягнення співробітників компанії СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого інспектора ВВБ ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що позивач не здійснював систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Доказів про те, що після 04 січня 2015 року (видання наказу про оголошення догани) і до видання наказу про звільнення 19 січня 2015 року позивач вчинив дисциплінарний проступок, відповідачем також не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді старшого інспектора відділу власної безпеки СП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Що стосується загальної суми стягнення, то відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України така сума визначається за весь період вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Якщо заява розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про незаконність звільнення позивача з 19.01.2015 року, та не встановлено, що трудовий спір розглядався більше одного року з вини ОСОБА_1, тому відповідно до ст. 235 КЗпП України позивач має право на стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Часом вимушеного прогулу є період з дня звільнення 19 січня 2015 року по день ухвалення судового рішення 19.04.2016 року, який складає 456 календарних днів.

Стосовно розміру суми, що підлягає стягненню, суд вважає наступне.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі - Порядок).

У відповідності п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Згідно з п.3 згаданої постанови, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Відповідно до п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

З врахуванням відомостей зазначених в довідці про середню заробітну плату позивача від 20.03.2015 року встановлено, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 січня 2015 року по 19 квітня 2016 року становить: (4027,34 грн + 4295,82грн) : 61день * 456днів = 62216,64 грн., де 4027,34 грн.-заробітна плата за листопад 2014 року, 4295,82 грн.- заробітна плата за грудень 2014 року, 61-кількість календарних днів у розрахунковому періоді, 456 днів-кількість днів вимушеного прогулу.

Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 січня 2015 року по день ухвалення рішення у справі в сумі 62216,64 грн., з урахуванням відрахованого податку з доходів громадян та інших обов'язкових відрахувань до спеціальних фондів, які підлягають відрахуванню бухгалтерією підприємства при виплаті позивачу,

Також частковому задоволенню підлягають позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявлені в порядку ст. 2371 КЗпП України. Щодо стягнення на користь позивача розміру моральної шкоди, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Враховуючи протиправні дії роботодавця щодо звільнення позивача, порушення законних трудових прав працівника щодо невиплати коштів, моральні страждання позивача, через необхідність доказування своєї невинуватості, необхідність через втрату роботи докладати додаткових зусиль для організації свого життя, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача грошової компенсації на відшкодування завданої моральної шкоди.

Разом із цим, суд вважає вимогу щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 15000 грн. завищеною, тому вважає, що компенсація моральної шкоди в розмірі 2000 грн. є достатньою.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про поновлення на роботі.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, який становить 1% ціни позову -622,16 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 23 ЦК України, ст. ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 208 - 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу власної безпеки Спільного українсько - нідерландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Група 4 Секурітас ЛТД".

Стягнути з Спільного українсько-нідерландського підприємства у формі ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" (код ЄДРПОУ 14324976, фактична адреса: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Микільсько-Борщагівська 4) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 62216 (шістдесят дві тисячі двісті шістнадцять) гривень 64 копійки, з проведенням відрахування стягнення з зазначеної суми обов'язкових платежів до бюджету, та 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Спільного українсько-нідерландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Група 4 Секурітас ЛТД" на користь держави 622,16 гривень судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя