Ухвала суду № 57354615, 20.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/5201/15-ц

Провадження № 22ц/782/207/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року, квітня місяця, 20-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі : головуючого судді Яреська А.В., суддів- Карташова О.Ю., ОСОБА_1, за участі секретаря: Попової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

19.08.2015 року позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просило суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору на загальну суму 21241,58 грн, яка складаєтьсяз: тіло кредиту 21241,46 грн., заборгованість за відсотками: 0,12 грн. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 03 лютого 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 21241,58 грн. та судовий збір.

Із рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 03 лютого 2016 року відповідач ОСОБА_2 не погодився та надав на нього апеляційну скаргу, у якій посилався на необґрунтованість рішення, на численні допущені при його винесенні порушення матеріального та процесуального права, неповноту зясування обставин справи, просив апеляційний суд витребувати певні документи у відповідача, оскаржуване рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити. У судове засідання апеляційної інстанції апелянт та його представник не зявились, були попереджені про засідання належним чином, апелянт просив відкласти засідання через неможливість прибуття у судове засідання по сімейним обставинам. Оскільки жодних доказів поважності причин відсутності суду надано не було, то повідомлені відповідачем причини неявки було визнано судом неповажними, адже апеляційною інстанцією було витребувано у позивача за клопотанням апелянта вказані ним у клопотанні докази, а частиною 2 статті 305 ЦПК є передбачено про те, що апеляційний суд відкладає розгляд справи лише у разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними, а неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до таких висновків.

Статтею ст. 303 ЦПК Україниє передбачено , що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Статтями 213, 214 ЦПК України є визначеним про те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частина 2 ст. 59 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що визнав що відповідач належним чином не виконує умов договору, визнав що наданими позивачем доказами підтверджується наявність заборгованості по кредитному договору на загальну суму 21241,58 грн, яка складається з тіла кредиту 21241,46 грн., заборгованості за відсотками: 0,12 грн., тоді як відповідач не надав суду доказів про відсутність заборгованості. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них дійшов із належним дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують як не спростовують їх і витребувані апеляційною інстанцією за клопотанням апелянта докази адже кредитний договір №006-12105-280511 від 28.05.2011р. не має відношення до предмету позову та з ОСОБА_2 не укладався, а заборгованість по кредитному договору 010-12105-180211 не визнавалась безнадійною та не списувалась, ОСОБА_2 чи іншими особами, зокрема Правлінням Національного банку України ця заборгованість за нього не погашалась. Твердження про здійснення оплати ОСОБА_2 за кредитним договором 010-12105-180211 від 28.05.2011 року у період з 01.12.2014 року по 31.12.2015 року жодними належними та допустимими доказами не підтверджено, здійснене у той час банком договірне списання коштів шляхом переведення заборгованості за кредитом, комісією та штрафним санкціям у тіло кредиту не має відношення до погашення заборгованості боржником, було здійснено відповідно до п. п. 3,4, 3.4.1 Кредитного договору.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції його процесуальних прав та норм ст. ст. 6, 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, неврахування практики Європейського суду з прав людини, то ці доводи свого підтвердження теж не знайшли, у матеріалах справи є підтвердження належного повідомлення про час та місце слухання справи (а.с. 47-48), апелянт до того звертався до суду із заявою про перегляд рішення, яку було задоволено судом (а.с. 42), він мав можливість надати суду свої спростування та заперечення проти позову (а.с. 31), суд наддав оцінку його доводам у судовому рішенні. Стаття 169 ЦПК передбачає можливість відкладення розгляду справи у межах строків, встановленихстаттею 157цього Кодексу у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки; першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними. Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.Між тим, як визнає сам апелянт у своїй апеляції (а.с.59) він та його представник були повідомлені про час та місце судового засідання, проте не зявились у засідання і клопотань до суду про відкладення розгляду справи не надали, як не наддали суду і доказів поважності причин їх відсутності, а отже у суду першої інстанції не було підстав для відкладення розгляду справи, за таких обставин відсутні підстави і для висновків про порушення судом першої інстанції процесуальних прав позивача та норм ст. ст. 6, 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод

Отже, колегія суддів приходить до висновків про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а отже відповідно до правил ст.308 ЦПК оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314-315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий ____ Судді: ________