Ухвала суду № 57353538, 25.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18854/14-ц

Провадження № 22-ц/779/989/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Ясеновенко Л.В.

секретаря Петріва Д.Б.

за участю: представника апелянта - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - за апеляційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 21 березня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В грудні 2014 року представник ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 22.08.2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 22 000 доларів США на строк до 21.08.2017 року. Додатковою угодою №1 від 16.02.2009 року до кредитного договору внесені зміни щодо схеми погашення кредиту та процентів. В забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника прийнята порука ОСОБА_4 згідно договору від 22.08.2007 року зі змінами внесеними додатковою угодою від 16.02.2009 року. В звязку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 10.11.2014 року виникла заборгованість в розмірі 17 883 долари США, яку банк просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.03.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 22.08.2007 року в сумі 17762,95 доларів США та 1785,68 грн. пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи, що воно ухвалене за невірного застосування норм матеріального права та неповного зясування обставин справи, представник ПАТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу. Вказував, що згідно умов договору поруки поручителю відомі всі умови кредитного договору, в тому числі відсоткова ставка за кредитним договором, а тому безпідставним є посилання на те, що поручитель не надав, а банк не отримав згоди на зміну кредитного договору. Поручителю було відомо, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти за прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п.1.3 кредитного договору, тобто основне зобовязання за договором не було змінено. Крім того, укладаючи договір поруки, ОСОБА_4 надав згоду на будь-яке збільшення відсоткової ставки. Посилається на розяснення Постанови Пленуму ВСУ №5 від 30.03.2012 року, відповідно до п.22 якої встановлено, що якщо в договорі поруки передбачено, зокрема можливість зміни розміру процентів за основним зобовязанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін, а отже поручитель дав згоду на зміну основного зобовязання. Доказів, які б вказували на те, що банк збільшив відповідальність поручителя і таке збільшення відбулось з порушенням встановленого кредитним договором порядку не надано. Зважаючи на вказані доводи, представник банку просив оскаржуване рішення суду в частині відмови стягнення заборгованості з ОСОБА_4 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

З огляду на вимоги ч.1 ст.303 ЦПК України, колегія суддів переглядає справу в оскаржуваній частині, тобто в частині відмови стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованості за кредитним договором №11202961000 від 22.08.2007 року.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства рішення в оскаржуваній частині відповідає.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частина 2 цієї норми визначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 22.08.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №1120296100, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 22 тис. дол. США зі сплатою 12,4 % річних на строк до 21.08. 2017 року.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3, 16 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 1/11202961000-П, за умовами якого останній погодився солідарно відповідати за виконання зобов'язань позичальником.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порядок зміни умов кредитного договору, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя погоджено банком та ОСОБА_4 у п. 2.1 договору поруки від 22.08. 2007 року.

Так, за умовами указаного пункту договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Під згодою розуміється візування поручителем змін до основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладенням поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Встановлено, що 22.08.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту від 22.08.2007 року, відповідно до п 1.5 якої пункт 5.2 доповнено абзацом, зі змісту якого слідує, що у випадках настання передбачених пунктами «а» і «б» договору обставин процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки.

Позивач не надав доказів візування поручителем змін до основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладенням поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення тих змін, які встановлені додатковими угодами до кредитного договору.

Пунктом 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відмовляючи ПАТ «УкрСиббанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що банк не виконав умов спірного договору поруки щодо належного отримання згоди поручителя на зміну умов кредитного договору, які збільшують відповідальність останнього, у зв'язку із чим зобов'язання ОСОБА_4 за договором поруки від 22.08.2007 року припинені на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1161цс15 від 21 жовтня 2015 року, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позовні вимоги банку до ОСОБА_4 не підлягають до задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» - відхилити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_5

ОСОБА_6