Рішення № 57353278, 20.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3319/16 Справа № 207/3512/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Тюлюнова В. Г. Доповідач - Деркач Н.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Деркач Н.М.,

суддів: Пищиди М.М., Осіяна О.М.,

при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 лютого 2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором без номера від 01.08.2006 року у розмірі 28049 грн.90 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 4992 грн. 63 коп.; заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 21245 грн.37 коп.; штрафів у розмірі 500 грн. - фіксована частина; 1311 грн. 90 коп. - відсоткова складова. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 280,50 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.08.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір без номера, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у сумі 8000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % у місяць з розрахунку 360 днів у році.

Звертаючись до суду з позовом, Банк посилався на те, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 30.06.2015 року утворилася заборгованість у сумі 28049,90 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 4992,63; заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 21245,37 грн., а також штрафів: 500 грн. - фіксована частина та 1311,90 грн. - відсоткова складова.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягуючи з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено зобов'язання по кредитному договору, у зв'язку з чим з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 28049,90 грн. згідно розрахунку Банку.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст.ст.526, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до Заяви на видачу кредиту, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, який, відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, закінчився у травні 2013 року. (а.с.9)

Кредитним договором передбачено порядок погашення заборгованості щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14, яка відповідно до положень частини першої статті 360-7 ЦПК України, є обов'язкової для всіх судів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, згідно зі ст. 257 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 30 грудня 2015 року звернувся до суду із запереченнями на позов ПАТ КБ «ПриватБанк», у яких, серед іншого, просив застосувати строк позовної давності. (а.с.66)

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконував належним чином обов'язки по кредитному договору. Згідно виписки по особовому рахунку відповідача, ОСОБА_2 користувався кредитною карткою протягом 2008-2012 років. Останній платіж на погашення кредитного договору ним було здійснено 27.07.2012 року (а.с.85-87).

З огляду на вищевикладені норми закону та враховуючи те, що Банк звернувся до суду з позовом 31.07.2015 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного правового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості по кредиту у сумі 4992,63 грн.

Умовами кредитного договору б/н, укладеного 01.08.2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2, встановлено базову процентну ставку у розмірі 3% на місяць із розрахунку 360 днів у році.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору, який відповідає строку дії картки, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі 7% від суми заборгованості, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України № 6-20цс14 від 19 березня 2014 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, Банк просив стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 26.11.2006 року по 30.06.2015 року у сумі 21245,37 грн.

Враховуючи те, що останній платіж ОСОБА_2 на погашення заборгованості по кредитному договору був здійснений 27 липня 2012 року, то з нього на користь Банку підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом у межах строку позовної давності за період з 31.08.2012 року по 30.06.2015 року у сумі 10342,76 грн.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір заборгованості по кредитному договору.

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування кредитом за період з 26.11.2006 року по 31.07.2012 року необхідно відмовити за наведених вище підстав.

Посилання апелянта на те, що Банком нараховано відповідачу проценти, які не відповідають умовам кредитного договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки кредитним договором встановлена кредитна ставка у розмірі 3% на місяць, що становить 36% на рік.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми штрафів, а саме: 500 грн. - фіксована частина та 1311,90 грн. - відсоткова складова, з огляду на те, що штрафи не передбачено умовами заяви - кредитного договору.

Посилання позивача на те, що стягнення штрафів обумовлено п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг не можуть бути підставою для задоволення цих позовних вимог, оскільки зазначені Умови не підписані відповідачем ОСОБА_2, у зв'язку з чим, згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України у справі №6-16цс15 від 11.03.2015 року, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги щодо несправедливості умов кредитного договору, є безпідставними, оскільки відповідач ОСОБА_2 поставив у ньому свій підпис, чим погодився з його положеннями, користувався кредитною карткою та не звертався до Банку із заявою про розірвання кредитного договору.

На підставі ч.5 ст.88 ЦПК України з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 168,50 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне на підставі положень ст.309 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір заборгованості, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», з 28049,90 грн. до 15317,39 грн., з яких: 4992,63 грн. - заборгованість по кредиту, 10324,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. У задоволенні інших позовних вимог Банку відмовити.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 лютого 2016 року змінити.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 15317,39 грн., яка складається з наступного: 4992,63 грн. - заборгованість по кредиту, 10324,76 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 168,50 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: Н.М. Деркач М.М.Пищида О.М.Осіян