Рішення № 57351407, 15.04.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16364/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарях - Сидоренку П.М., Бабченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» за кредитним договором № 49Г03-08 від 03 червня 2008 року в розмірі 76 952 долари США 29 центів становить 1 698 042 гривні 57 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором № 44Г09-08 від 03 червня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2109, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 31,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством ПАТ «ВТБ БАНК»; визнати за Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» право власності на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 31,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 3654 гривні 00 копійок.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ БАНК», перейменованим в Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 49Г03-08. Відповідно до кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 149 500,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 2028 року. З метою забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, 03 червня 2008 року між банком (іпотекодержателем) та відповідачем (іпотекодавцем) було укладено іпотечний договір № 44Г09-08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 2109, відповідно до умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене в п. 1 цього договору, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі. Згідно з п. 1.3. іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодаржателю належне йому на праві власності нерухоме майно, квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 51,3 кв.м., жилою - 31,00 кв.м. Зазначене нерухоме майно належить на праві власності іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В.

Так, позивач свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав, надавши відповідачу на підставі заяви на видачу готівки № TR.2977.1 від 03 червня 2008 року одноразово кредит у повному розмірі - 149 500,00 доларів США. Однак, відповідач, отримавши суму кредиту, свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а саме: своєчасно не погасив чергові частини кредиту на загальну суму 4 006,24 доларів США; прострочив сплату відсотків за користування кредитом в сумі 6 704,71 доларів США. В зв'язку з порушенням умов кредитного договору 04 червня 2015 року на адресу відповідача листом № 4752/1-2.1 направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором. Проте погашення наявної заборгованості відповідач досі не здійснив. Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем умов кредитного договору відповідач повинен сплатити позивачу загальну суму заборгованості, що відповідно до розрахунку заборгованості становить 76 952 долари США 29 центів (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 20 серпня 2015 року) становить 1 698 042 гривні 57 копійок, з них: борг за кредитним договором з урахуванням 30% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту - 68 254 доларів США 65 центів (еквівалент 1 506 118 гривень 82 копійки) в т.ч.: поточна заборгованість за кредитом - 63 724 доларів США 75 центів (еквівалент 1 406 161 гривень 36 копійок), заборгованість за простроченим кредитом - 4 006 доларів США 24 центи (еквівалент 88 402 гривні 38 копійок), 30 процентів річних - 523 долари США 66 центів (еквівалент 11 555 гривень 07 копійок); борг за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3% річних, нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів - 7 363 доларів США 35 центів (еквівалент 162 481 гривень 01 копійка) в т.ч.: сума простроченої заборгованості за процентами - 6 704 доларів США 71 цент (еквівалент 141 273 гривні 72 копійки), 3 проценти річних - 86 доларів США 69 центів (еквівалент 1 912 гривень 97 копійок), сума строкової заборгованості за нарахованими процентами - 571 долар США 95 центів (еквівалент 12 620 гривень 75 копійок); пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу - 1 334 доларів США 29 центів (еквівалент 29 442 гривні 74 копійки).

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Пояснила суду, що з грудня 2014 року з боку відповідача відсутні будь-які сплати в рахунок сплати коштів за кредитним договором. 04 червня 2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист про дострокове виконання умов кредитного договору та стягнення заборгованості, проте вимога не була виконана відповідачем. Зазначила, що доказом наявності заборгованості відповідача за кредитним договором є розрахунок заборгованості, сам кредитний договір та заява на видачу готівки. При цьому, вартість іпотечного майна визначена в іпотечному договорі у доларах США та у гривні відповідно. Відомостей про проведення огляду предмета іпотеки експертом, під час надання висновку, щодо вартості іпотечного майна, їй нічого не відомо, як і не відомо про повідомлення відповідача з приводу оціненої вартості.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Пояснив суду, що заборгованості за кредитним договором у відповідача немає. При цьому, позивач посилається, як на доказ наявності заборгованості у відповідача, на складений розрахунок заборгованості. Вважає, що наданий розрахунок заборгованості не може бути належним доказом, оскільки не підтверджений ні виписками по рахунку, ні платіжними документами. Ним також наданий суду розрахунок заборгованості, за яким у відповідача відсутня заборгованість за кредитом. Як розрахунок позивача так і розрахунок відповідача, складні уповноваженими на те особами. Також зазначив, що оцінка майна мала бути проведена в доларах США, так як кредит було надано в доларах США та зобов`язання також виконуються в долар США. Крім того, оцінка майна була проведена без відповідача та без огляду предмета іпотеки.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ БАНК» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 49Г03-08, відповідно до умов якого банк надав позичальникові ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) на таких умовах: сума кредиту - 149500,00 доларів США 00 центів; строк кредитування - 20 років до 2028 року; проценти за користування кредитом - 14,00 відсотків річних.

Відповідно до п. 2.1. Розділу 2 кредитного договору, грошові кошти отримані позичальником за цим договором використовуються за цільовим призначенням: для придбання двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею - 31,00 кв.м.

За вимог ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань з боку позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором, 03 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ БАНК» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК») та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 44Г09-08, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав іпотекодержателю в іпотеку квартиру № АДРЕСА_1, яка складається з двох жилих кімнат, загальною площею 51,3 кв.м., жилою - 31,00 кв.м.

Відповідно до п.п. 1.1. Розділу 1 іпотечного договору, предметом цього договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 1.3. цього договору, для забезпечення виконання зобов'язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 49Г03-08 від 03 червня 2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в азі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як роз`яснено в п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до Розділу 4 іпотечного договору, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання та/або цього договору іпотеки. У разі невиконання зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором, іпотекодержатель має право достроково стягувати наданий кредит незалежно від встановленого строку виконання зобов'язання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За вимог ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, сторона позивача посилалася на розрахунок заборгованості, як на доказ підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором з боку відповідача.

Так, відповідно до наданого стороною позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором № 49Г03-08 від 03 червня 2008 року, станом на 20 серпня 2015 року заборгованість відповідача становить 76 952 долари США 29 центів (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 20 серпня 2015 року) становить 1 698 042 гривні 57 копійок, з них: борг за кредитним договором з урахуванням 30% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту - 68 254 доларів США 65 центів (еквівалент 1 506 118 гривень 82 копійки) в т.ч.: поточна заборгованість за кредитом - 63 724 доларів США 75 центів (еквівалент 1 406 161 гривень 36 копійок), заборгованість за простроченим кредитом - 4 006 доларів США 24 центи (еквівалент 88 402 гривні 38 копійок), 30 процентів річних - 523 долари США 66 центів (еквівалент 11 555 гривень 07 копійок); борг за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3% річних, нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів - 7 363 доларів США 35 центів (еквівалент 162 481 гривень 01 копійка) в т.ч.: сума простроченої заборгованості за процентами - 6 704 доларів США 71 цент (еквівалент 141 273 гривні 72 копійки), 3 проценти річних - 86 доларів США 69 центів (еквівалент 1 912 гривень 97 копійок), сума строкової заборгованості за нарахованими процентами - 571 долар США 95 центів (еквівалент 12 620 гривень 75 копійок); пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу - 1 334 доларів США 29 центів (еквівалент 29 442 гривні 74 копійки).

В той же час, наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором не може слугувати належним доказом та підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки не містить відомості про періоди здійснення позичальником платежів на погашення заборгованості за кредитним договором, суми платежів, порядок погашення вимог, та детальну виписку за тілом кредиту та процентами.

В судовому засіданні судом роз`яснені сторонам положення ст.ст. 10, 11, 57-61, 64 ЦПК України, та запропоновано доповнити судове слідство додатковими письмовими доказами у справі. При цьому сторона позивача в судовому засіданні не скористалась своїм правом подати до суду додаткові докази, не заявляла клопотань про витребування доказів у справі, та просила суд розглянути справу за наявними у справі доказами.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку , що позивачем ПАТ «ВТБ БАНК» не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність заборгованості відповідача за кредитним договором, що б у своїй сукупності надавало б право позивачу на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна. За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами у справі, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що суд дійшов ґрунтовних висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», відшкодування судових витрат в порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 546, 572, 575, 589-590, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 12, 33, 35 ЗУ «Про іпотеку», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 10, 11, 14, 57-61, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: