Ухвала суду № 57348225, 21.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

21 квітня 2016 р. Справа № 815/6942/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Димерлія О.О.судді -Єщенко О.В. при секретарі - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльність та скасування постанови від 12.05.2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо накладення арешту та оголошення у розшук, належних позивачеві транспортних засобів за постановою від 12.05.2010 року, скасування та повернення транспортних засобів у володіння позивача та розпорядження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року поданий позов було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_4 без розгляду, суд першої інстанції посилався на те, що з наданих до суду заяв та копій документів вбачається, що позивач була стороною виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 12/6-10-363, виданого 30.03.2010 року господарським судом Одеської області про стягнення з неї на користь ПП «Баядера» грошової суми у розмірі 4786,83 грн., яке перебувало на примусовому виконанні в 2010 році. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач дізналась про порушення своїх прав ще в 2012 році, про що свідчить відповідь Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 01.03.2012 року на заяву від 15.02.2012 року, а тому клопотання про поновлення процесуального строку для звернення до суду задоволенню не підлягає, за відсутності підстав для поновлення такого строку.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При визначенні юрисдикції таких справ слід виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

При цьому, у своїй постанові від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» Пленум Вищого адміністративного суду України зазначив, що судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

З витребуваних судом апеляційної інстанції матеріалів виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області № 12-6-10-363 від 30.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПП «Баядера» 4786,83 грн. та по виконанню виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом 11.11.2010 року по справі № 2а-1068/08/1570 про стягнення з ОСОБА_4 коштів у сумі 37 329,99 грн. на користь Державного бюджету України в особі ДПІ у Київському районі м. Одеси.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, позивачем фактично було заявлено вимогу про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо не скасування накладеного арешту та оголошення у розшук, заборони відчуження належних позивачеві транспортних засобів за постановою від 12.05.2010 року, після направлення нею відповідної заяви від 12.11.2015 року.

Таким чином, позивачем оскаржується бездіяльність державного виконавця, допущена відповідачем вже в рамках зведеного виконавчого провадження, в зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що розгляд зазначених позовних вимог відноситься до компетенції адміністративних судів.

Заявляючи вказану позовну вимогу, ОСОБА_4 посилалась на те, що нею 12.11.2015 року було подано до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції заяву про скасування арешту, накладеного на її майно згідно постанови державного виконавця від 12.05.2010 року. Підставою для скасування накладеного арешту позивач зазначила виконання нею зобов'язань перед стягувачами.

В ході розгляду даної адміністративної справи судом апеляційної інстанції, позивачем було надано копію вказаної заяви, на якій наявний відбиток штампу вхідної кореспонденції Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції із датою - 12.11.2015 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалась на те, що після подання нею вказаної вище заяви, державним виконавцем не було вчинено жодних дій та не прийнято жодного рішення щодо скасування арешту, накладеного на її майно згідно постанови державного виконавця, чим допущено, на думку позивача, протиправну бездіяльність, яка порушує її права та інтереси, що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст. 100 КАС України.

Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В даному випадку право звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів виникло у позивача саме після подання нею до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції заяви від 12.11.2015 року, в зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та наявності підстав для залишення поданого позову без розгляду.

Крім того, колегія суддів враховує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункт 1 статті 6, якої гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що зазначені положення Конвенції втілюють в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia).

Також Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), у справі «Меньшакова проти України»).

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку право позивача на звернення до суду не може бути обмежено.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів, керуючись п.4 ч.1 ст.201 КАС України, вважає необхідним скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 199; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року (про залишення без розгляду) - скасувати.

Справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльність та скасування постанови від 12.05.2010 року щодо накладення арешту та оголошення у розшук транспортних засобів - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 квітня 2016 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: О.О. Димерлій Суддя: О.В. Єщенко