Постанова № 57346874, 07.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року 810/7085/14

Колегія суддів Київського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Терлецька О.О., суддів: Лапій С.М., Дудін С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, треті особи: Державна фіскальна служба України, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Херсонській області, ДПІ у м. Ялта ГУ Міндоходів у АР Крим, про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач), треті особи: Державна фіскальна служба України (далі - третя особа -1), Генічеська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Херсонській області (далі - третя особа -2), ДПІ у м. Ялта ГУ Міндоходів у АР Крим (далі - третя особа -3), про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по заробітній платі за період з березня 2014 року по 10 липня 2014 року, оскільки після ситуації, що склалась в Автономній республіці Крим, тимчасовою окупацією території півострова внаслідок збройної агресії Російської Федерації та захопленням адміністративних будівель самопроголошеною владою АР Крим, Розпорядженням Міністерства доходів та зборів України від 24.03.2014р. № 55-р «Про створення робочої групи» та Додатку до нього позивач відряджена до м. Києва та зарахована до робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі і виконувала покладені на неї службові обов'язки, однак до моменту переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області заробітну плату не отримувала. У зв'язку із викладеними обставинами, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов та стягнути із відповідача вказану заборгованість.

Відповідача позиція, викладена в письмових запереченнях, грунтується на тому, що враховуючи ситуацію, яка склалася в Автономній республіці Крим, на виконання положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Міністерством доходів і зборів України в межах своєї компетенції здійснювалися дієві заходи щодо гарантування та забезпечення прав соціальних, трудових та права на освіту після залишення працівниками територіальних органів в Автономній республіці Крим тимчасово окупованої території. Вказує, що розрахунки з працівниками із заробітної плати здійснюються на підставі первинної облікової документації (наказів про прийняття на роботу, про надання відпустки, табелю використання робочого часу, розрахунково-платіжної відомості тощо), типові форми якої затверджені наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». А оскільки за повідомленням Департаменту фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Державної фіскальної служби України інформація про табелі обліку робочого часу позивача, які є підставою для нарахування і виплати заробітної плати, відсутня, тому просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце його проведення, не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили. Натомість від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому просить суд подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження. Від представника відповідача через відділ документообігу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що представник у призначений день та час судового засідання повинен взяти участь у іншій судовій справі, призначеній в той же час. Суд відхиляє вказане клопотання та вважає його необґрунтованим, оскільки відповідач - суб'єкт владних повноважень, в якого є посадові особи, яким за законом надано право представляти інтереси такого органу.

Згідно із частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міндоходів в АР Крим від 01.11.2013 року №92-о позивач переведена на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб, доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Ялта.

У зв'язку з ситуацією, що склалась в Автономній республіці Крим, тимчасовою окупацією території півострова внаслідок збройної агресії Російської Федерації та захопленням адміністративних будівель самопроголошеною владою АР Крим, з метою забезпечення належної координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим, Розпорядженням Міністерства доходів та зборів України від 24.03.2014р. № 55-р «Про створення робочої групи» та Додатку до нього позивач відряджена до м. Києва та зарахована до робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі (далі - робоча група).

Відтак, починаючи з 24.03.2014р. позивач у відповідності до вказаного розпорядження виконувала поставлені перед робочою групою завдання та, зокрема, безпосередні доручення керівника робочої групи.

Крім того, позивач продовжувала займати посаду головного державного ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб, доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДНІ у м. Ялта до моменту призначення в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (Наказ від 10.07.2014 року №64-«о»).

В ході судового розгляду, судом встановлено, що позивачу було здійснено останню виплату заробітної плати 11 березня 2014 року, що підтверджується випискою із банківського рахунку позивача, на яку здійснювалась виплата заробітної плати, №1503155 від 05.01.2015, яка міститься у матеріалах справи.

Задля вирішення вказаного питання, позивач спільно з іншими працівниками ГУ Міндоходів в АР Крим та його територіальних органів доповіла про ситуацію, що склалась, безпосередньо начальнику ГУ Міндоходів в АР Крим - Кондрашову О.М., а також неодноразово зверталась у письмовій формі, як самостійно, так й колективно співробітниками ГУ Міндоходів в АР Крим та його територіальних органів, до Міністерства доходів і зборів України. Державної фіскальної служби України.

В свою чергу, начальник ГУ Міндоходів в АР Крим з метою запобігання порушенню прав та свобод співробітників Головного управління та його територіальних органів, та уникненню збільшення заборгованості по заробітній платі, неодноразово звертався до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, як до головного бюджетного розпорядника, з листами, в яких виклав обставини щодо невиплати заробітної плати працівникам Головного управління. В цих листах наголошувалось, що у зв'язку з окупацією території АР Крим та захопленням адміністративної будівлі Головного управління та його територіальних органів, зокрема й відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, захопленням печатки, а також відсутності осіб, що займали посади у відділі, ГУ Міндоходів в АР Крим та його територіальні органи не мають можливості виплачувати заробітну плату, просив Міністерство доходів га зборів України створити умови та можливість отримувати заробітну плату в Міністерстві доходів і зборів України, або будь-яким іншим чином вплинути на вирішення проблемної ситуації, надати відповідне доручення департаменту фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку тощо. Проте жодних заходів прийнято не було.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по виплаті заробітної плати за період з березня 2014 року по 10 липня 2014 року.

У зв'язку з неможливістю визначення точного розміру виплат, що повинні були проводитись на користь позивача, та здійснення точного розрахунку заборгованості із заробітної плати, позивачем було заявлено у позовній заяві клопотання, в якому просила суд витребувати у відповідача довідки про доходи ОСОБА_1, починаючи з березня 2014 року по 10 липня 2014 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року про витребування доказів, суд зобов'язав Міністерство доходів та зборів України та Державну фіскальну службу України скласти письмовий розрахунок заробітної плати позивача за період з 12 березня 2014 року по 10 липня 2014 року з урахуванням всіх надбавок, доплат та інших виплат за аналогічною посадою.

В судовому засіданні 08 вересня 2015 року представник відповідача та третьої особи-1 повідомив, що у зв'язку з відсутністю в нього документів обліку робочого часу позивача, які знаходяться в ДПІ у м. Ялта ГУ Міндоходів у АР Крим та початком проведення дій по реорганізації територіальних органів Міністерства Доходів і зборів України, що знаходяться на тимчасово окупованій території, а саме шляхом приєднання ДПІ у м. Ялта ГУ Міндоходів АР Крим до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області, тому дані обставини стали підставою, що унеможливили виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року.

Однак судом, не вважаючи дані пояснення належними та обгрунтованими, та зважаючи на приписи статті 124 Конституції України та частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, а також на те, що в аналогічних судових справах, зокрема №810/7084/14 та №810/7120/14, Київського окружного адміністративного суду Міністерством доходів та зборів України та Державною фіскальною службою України надавались розрахунки по заробітним платам інших працівників органів Міністерства доходів і зборів, розташованих в АР Крим за аналогічний період роботи, 08 вересня 2015 року винесено окрему ухвалу, якою вирішено довести до відома Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України про виявлені факти порушень законодавства Міністерством доходів і зборів України та Державною фіскальною службою України для вжиття необхідних заходів щодо усунення причин та умов, що їм сприяли.

Міністерство фінансів України 14 березня 2016 року надіслало до суду лист, в якому повідомило про вжитті заходи, по усуненню виявлених фактів порушень законодавства зазначених в окремій ухвалі суду від 08 вересня 2016 року, та разом з вказаним листом направило розрахунок заробітної плати позивача за період роботи з 12.03.2014 по 10.07.2014 з урахуванням всіх надбавок, доплат та інших виплат за аналогічною посадою.

Із наданого Міністерством фінансів України розрахунку №1693/21-10-05-09 від 28.09.2015, судом встановлено , що заборгованість відповідача за період роботи з 12.03.2014 по 10.07.2014 складає 11095,06 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши всі подані ними докази, суд надає наступну правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами спору.

Безумовними завданнями адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 КАС України, поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, під якою, на вимогу пункту 15 частини першої статті 3 КАС України, слід розуміти діяльність на державних політичних посадах, професійну діяльність суддів, прокурорів, військову службу, альтернативну (невійськову) службу, дипломатичну службу, іншу державну службу, службу в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За приписами статті 1 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (зі змінами та доповненнями) державною службою в Україні є професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

З положень статті 2 названого Закону під посадою слід розуміти визначену структурою і штатним розписом первинну структурну одиницю державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Указом Президента України від 24.12.2012 №726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" постановлено утворити Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, в якому пунктом 1 зазначено, що Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.7 Положення про Міністерство доходів і зборів України Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Позивач в період існування спірних правовідносин була посадовою особою територіального органу Міндоходів України в Автономній Республіці Крим, та входила до робочої групи, а тому така робота позивача є публічною службою. Вказані обставини не були спростовані відповідачем по справі, також і не спростовувалась сама заборгованість, а лише вказувалось про відсутність можливості здійснення точного розрахунку такої заборгованості.

Відповідно до частини 4 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про оплату праці» для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, джерелом коштів на оплату праці є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (частина 2 статті 13 ЗУ «Про оплату праці»).

Згідно з частинами 1-8 статті 33 Закону України «Про державну службу» оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 43 (також далі - Положення) визначено, що Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів (т.2, а.с.15-28).

Відповідно до п.13, 15 Положення ГУ Міндоходжів в АР Крим утримується за рахунок державного бюджету. ГУ Міндоходів є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, коду ЄДРПОУ і свого найменування, інші печатки і штампи, власні бланки, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Отже, Головне управління Міндоходів в АР Крим є бюджетною установою, що утримується за рахунок Державного бюджету України та підпорядковується Міндоходів.

В той же час, відповідно до підпунктів 1, 3, 18, 19, 25 пункту 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013 Міндоходів України з метою організації своєї діяльності:

- організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

- надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи.

- здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Міндоходів України;

- здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління

- організовує планово-фінансову роботу в Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 33 пункту 11 Положення про Міністерство доходів та зборів України Міністр як керівник Міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.

Згідно частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно підпункту 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України визначені функції та повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, серед яких, зокрема, слід виділити: отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); прийняття рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів; розподіл та доведення до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством тощо.

Аналіз вищевказаних законодавчих приписів дає суду підстави стверджувати, що саме на Міндоходів України як головного розпорядника бюджетних коштів у період спірних правовідносин покладено обов'язки по забезпеченню організації діяльності та фінансування Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на належному рівні, в тому числі щодо забезпечення фінансування видатків на оплату праці працівників цього територіального органу Міндоходів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а заборгованості по виплаті заробітної плати за період роботи з 12.03.2014 по 10.07.2014 в сумі 11095,06 грн. належить стягувати саме із Міністерства доходів і зборів України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за період роботи з 12.03.2014 по 10.07.2014 у сумі 11095(одинадцять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 06 коп.

3. Копію постанови направити (видати) особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Терлецька О.О.

Судді: Лапій С.М.

Дудін С.О.