Ухвала суду № 57344631, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/32873/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Цвіркуна Ю.І.за участю: секретаря - Мартиненка Г.В.

представника позивача - Бродської А.В.

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 р.

у справі № 804/6724/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбел»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбел» (далі - позивач, ТОВ «Інбел») звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Новомосковська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.11.2013 р. № 0002812201 та № 0002822201.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Новомосковська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Інбел», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Новомосковською ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Інбел» з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт № 507/221/31970823 від 18.11.2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп. 49.18.1 п. 49.1 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, не подано в установлений законом строк податкові декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 188.1 ст. 188, ст.192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2013 року в сумі 1028550 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2013 року: № 0002812201 на суму 1542825 грн., у тому числі за основним платежем - 1028550,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 514275 грн.; № 0002822201 на суму 1020,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інбел» у встановлений законодавством строк засобами телекомунікаційного зв'язку було подано до податковго органу податкову звітність з податку на додану вартість за серпень 2013 року (податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2013 року від 20.09.2013 року № 9059285261), отримання якої підтверджено квитанцією № 2.

Відповідно до п. 1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом № 233 від 10.04.2008 року Державної податкової адміністрації України (далі - Інструкція № 233), квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді. Квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

При цьому єдиним документом, що свідчить про приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС є друга квитанція (квитанція № 2).

Так, податкова декларація за серпень 2013 року та додатки до неї були прийняті у базу даних, що підтверджено квитанціями № 2.

Відповідно до п. 7.5 Інструкції № 233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається електронний цифровий підпис органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Враховуючи те, що згідно з квитанцією № 2 від 20.09.2013 року податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2013 року була прийнята Міністерством доходів і зборів, відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо порушення позивачем пп. 49.18.1 п. 49.1 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

Щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомленн-рішення від 29.11.2013 р. № 0002812201, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалися господарські операції з контрагнетами щодо поставки продукції.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2013 р. № 0002812201, а справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 р. скасувати в частині задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2013 р. № 0002812201 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун