Ухвала суду № 57344520, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року м. Київ К/800/44966/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про скасування наказів МВС України №865 від 07.08.2014р. та №1680о/с від 27.08.2014р. в частині його звільнення з органів внутрішніх справ (далі - ОВС) на підставі п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлення на займаній посаді та стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а також за відпрацьований час, за який розрахунок із позивачем проведений не в повному обсязі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2015р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано накази Міністерства внутрішніх справ України №865 від 07.08.2014р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» в частині притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України та №1680о/с від 27.08.2014р. «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України майора міліції ОСОБА_4, заступника начальника сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Краматорського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області; поновлено майора міліції ОСОБА_4 на посаді заступника начальника сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Краматорського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області з 28.08.2014р.; стягнуто з Краматорського Міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 28.08.2014р. по 25.03.2015р. у розмірі 30966,60 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство внутрішніх справ України звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ й наказом ГУ МВС України в АРК від 04.02.2014р. №19о/с був призначений заступником начальника районного відділу Чорноморського РВ, а після окупації території АР Крим прибув на материкову частину України та наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 22.05.2014р. №193о/с призначений заступником начальника сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області з 15.05.2014р.

Наказом Міністра внутрішніх справ України від 07.08.2014р. №865 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст.65 Конституції України, ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991р. №382, керуючись ст.ст.2,5,7,12,14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_4, заступника начальника сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області звільнено з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114 (далі - Положення).

Цей наказ було реалізовано наказом Міністра внутрішніх справ України №1680 о/с від 27.08.2014р.

Передумовою видання вказаних наказів був висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України, проведеного на підставі наказу МВС України від 07.08.2014р. №793, затверджений 07.08.2014р. Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б., в якому зазначено, що позивач активно надавав усіляку допомогу представникам ДНР на блокпостах та передавав наркотичні засоби.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про недоведеність відповідачами факту скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, а отже й відсутність підстав для застосування до нього такої санкції відповідальності як звільнення за п.66 Положення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Громадянам згідно зі ст.43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990р. №565-XII (далі - Закон №565), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням.

Відповідно до ст.4 Закону №565 правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (ст.1 Дисциплінарного статуту).

За змістом ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення визначений ст.14 Дисциплінарного статуту, яка встановлює, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення; про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ та доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.

Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

При цьому, аналіз наведених вище законодавчих приписів дає підстави констатувати, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Разом з тим, рівень юридичних гарантій захисту прав особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення.

Так, передумовою звільнення за п.66 Положення є ретельне службове розслідування й таке звільнення може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, як встановили суди, як у висновку службового розслідування (яке тривало всього 1 день), так і у виданих на його підставі наказах відсутні будь-які вказівки з посиланням на конкретні події та докази щодо вчинення позивачем проступку, що містить ознаки такого порушення.

Не надав відповідач таких документів й під час розгляду справи в суді.

Крім того, письмові пояснення у позивача не відбирались, а з наказами про призначення проведення службового розслідування та висновками останнього він ознайомлений не був.

Разом з тим, судами встановлено, що після видання в серпні 2014 року наказів про звільнення позивача він до листопада 2014 року (коли був ознайомлений з ними) продовжував виходити на службу та виконувати покладені на нього обов'язки, що підтверджується планами роботи позивача, зокрема, на 17.11.2014р. та стройовими записками за серпень-вересень 2014 року, затвердженими начальником СДСБЕЗ Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, а також розстановкою нарядів за серпень-листопад 2014 року, затвердженою начальником Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Одночасно, судова колегія вважає за необхідне вказати й на те, що відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дій, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані накази Міністерства внутрішніх справ України №865 від 07.08.2014р. та №1680о/с від 27.08.2014р. в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з ОВС України є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на службі на посаді заступника начальника сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Краматорського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області зі стягненням грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

За правилами ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Стародуб О.П.