Ухвала суду № 57344506, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/7686/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2014

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015

у справі № 817/2313/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрейдЛогістікс"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 позов задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 в частині, що стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0000682201 форма "Р" в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 81 273,00 грн., з якої 54 182,00 грн. - основний платіж та 27 091,00 грн. - штрафна санкція; в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог по справі не оскаржується, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, складено акт № 83/17-16-12-01/37198169 від 19.02.2014, яким встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст.44, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.138.1.1 п.138.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 пп.134.1.1 пп.14.1.206 пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток у сумі 946148,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість всього у сумі 202 362,00 грн.; завищення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2012 року у сумі 21 206,00 грн. (рядок 19); завищення заявленої до відшкодування суми у рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних звітних (податкових) періодах всього в сумі 384 787,00 грн.

На підставі акта перевірки, 04.03.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000682201 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в загальному розмірі на 1 419 222,00 грн., у тому числі за основним платежем на 946 148,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 473 074,00 грн.; № 0000692201 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на 21 206,00 грн.; № 0000712201 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" в загальному розмірі на 303 543,00 грн., у тому числі за основним платежем на 202 362,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 101 181,00 грн.; № 0000702201 форми "В1", яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 169 815,00 грн., за травень 2012 року на суму 64 114,00 грн., за жовтень 2012 року на 98 183,00 грн., за грудень 2012 року на 52675,00 грн., на загальну суму 384 787,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 96 197,00 грн.

З урахуванням Рішення Міністерства доходів і зборів України від 08.07.2014 № 12410/6/55-55-10-01-15, яким податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0000682201 скасовано в частині визначеного перевіркою заниження позивачем податку на прибуток за рахунок заниження доходу на 848 284,00 грн., зазначене податкове повідомлення-рішення перевірялося судами за виключенням скасованої частини, тобто, на загальну суму 1152012,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов в частині, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Смарт Логістікс" та ТОВ "Наш Край Груп" підтверджуються первинними документами, зокрема, договором поставки, видатковою та податковими накладними, протоколом зарахування зустрічних однорідних вимог, договором найму, актом приймання-передачі, щомісячними актами надання послуг оренди складського та офісного приміщень, документами про оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, а частково шляхом підписання правочину про відступлення права вимоги та зарахування зустрічних однорідних вимог.

Щодо неврахування документальною перевіркою валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання позивачем послуг з передпродажної підготовки товарів, послуг з просування та реалізації товарів, послуг реклами, маркетингового дослідження ринку товарів, що поставляються за договором поставки, та інших маркетингових послуг, послуг по декларуванню та митному оформленню товару отриманих від ТОВ "Аванта", ТОВ "Альянс Маркет", ТОВ "Вопак-Трейд", ТОВ "ЕКО", РК ЗАТ "Євротек", ТОВ "Імбекс Плюс", ТОВ "Континіум-Трейд", ТОВ "Наш край-ЛЦ", ТОВ "Новус Україна", ТОВ "Пакко Холдинг", ТОВ "Північ-центр", ТОВ ВТ "Ресторан Театральний", ТОВ "Рітейл Україна", ПП ТД "Салют", ТОВ "Фабрика фасування", ТОВ "Фул кастомс сервіс", то судами вірно встановлено, що дослідженими у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного здійснення зазначених господарських операцій.

Надходження на рахунки ТОВ "Трейд Логістікс" в банку грошових коштів від вищевказаних контрагентів за реалізовані товари та оплата ТОВ "Трейд Логістікс" коштів таким контрагентам за надані маркетингові послуги підтверджується дослідженими судом виписками банку по рахунках позивача.

У відповідності із пп. 14.1.108 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

З урахуванням виду діяльності позивача - торгівля продуктами харчування, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що придбані позивачем послуги у наведених вище контрагентів є такими, що безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтверджені належними первинними документами, які надавалися до перевірки, а тому підстави для зменшення позивачу сум витрат та податкового кредиту за операціями з цими контрагентами відсутні.

Дослідженими судами доказами підтверджено, що види послуг, їх кількість та вартість, зміст та обсяг господарських операцій в повній мірі розкрито в господарських договорах, актах виконаних робіт (наданих послуг), звітах про надані послуги, податкових накладних, які були надані позивачем під час перевірки.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то будь-які належні докази формування позивачем витрат в 2012 році від вказаних господарських операцій, здійснених в 2011 році, відповідачем не надані, судами не встановлені, а позивач такі обставини заперечує.

Висновки акта перевірки в цій частині спростовуються також і дослідженням реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ "Трейд Логістікс" за перевірений період, оборотно-сальдових відомостей по рах. 93 за 1-4 квартали 2012 року та розшифровки маркетингових витрат в розрізі контрагентів, з яких вбачається відсутність відомостей щодо формування позивачем витрат перевіреного періоду від ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Крім того, актом перевірки підтверджується, що по зазначеним контрагентам позивачем не формувався податковий кредит з податку на додану вартість.

Факт здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Євро Лізинг" підтверджується первинними документами, зокрема, договором фінансового лізингу та додатками до нього, видатковими накладними, актами виконаних робіт, актами прийому-передачі наданих послуг, нарядом-замовленням на відпуск запасних частин і матеріалів зі складу, щомісячними звітами лізингодавця, актами приймання-передачі палива та додаткових послуг, щомісячними деталізованими звітами по завантаженню палива, податковими накладними.

Також, слід зазначити, що в перевіряємому періоді позивач відповідно до договірних зобов'язань вносив лізингові платежі згідно з планом лізингу, а також оплачував рахунки-фактури лізингодавця щодо додаткових послуг з технічного та сервісного обслуговування, вартість витрат, пов'язаних зі страхуванням, вартість палива за наданими лізингодавцем смарт-картками на відпуск палива на умовах, визначених договором фінансового лізингу, що підтверджується платіжними дорученнями та карткою рах.68511 за 2012 рік по ТОВ "Євро Лізинг".

Враховуючи характер господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Євро Лізинг" в межах договору фінансового лізингу, доводи відповідача щодо ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування товару від продавця до покупця, сертифікатів походження правомірно визнані безпідставними судам попередніх інстанцій.

За наведених обставин, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового орану підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 04.03.2014 №0000692201, №0000712201 та №0000702201 в повному обсязі, а № 0000682201 частині визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 81 273,00 грн., з яких 54 182,00 грн. - основний платіж та 27 091,00 грн. - штрафні санкції.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області - відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль