Ухвала суду № 57344261, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/46050/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Ситніка О.О.,

відповідача - Шили М.Ю.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015

у справі № 820/4396/15

за позовом державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Підприємство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення до нього) просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 № 0000334600 в частині визначення платникові суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2014 року у розмірі 849 333,12 грн. із застосуванням 424 666,56 грн. штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, позов задоволено.

Постанову мотивовано тим, що Підприємство належними первинними документами підтвердило реальність господарських операцій з придбання товарів і послуг у задекларованих контрагентів; зазначення в окремих податкових накладних назви структурного підрозділу платника податків (замість його юридичної особи) саме по собі не нівелює податкові наслідки, що виникають на підставі таких податкових накладних.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові Підприємства. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що такі обставини у сукупності як: відсутність у платника затвердженої проектно-кошторисної документації у рамках виконання договору підряду від 17.01.2013 № 1, недостатність у підрядника та субпідрядника трудових та матеріальних ресурсів, об'єктивно необхідних для виконання задекларованого обсягу робіт протягом відповідного проміжку часу, відсутність дозвільної документації для проведення замовлених робіт з капітального підряду, доказів на підтвердження передачі позивачем матеріалів підряднику для виконання цих робіт - підтверджує безтоварний характер взаємовідносин платника з приватним підприємством «ВБП «Рембудмонтаж» (далі - ПП «ВБП «Рембудмонтаж») та виключає добросовісність податкової вигоди, на яку претендує платник за наслідками виконання цих операцій. Також відповідач, посилаючись на неповноту та недостовірність відомостей у первинних документах, складених за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехснаб» (далі - ТОВ «Укртехснаб»), зазначає про непідтвердженість витрат платника по нарахуванню (сплаті) ПДВ за цими операціями.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2014 року, оформленої актом від 17.12.2014 № 381/28-09-46-17/14310052. Під час перевірки Інспекція не визнала, зокрема, податкові наслідки операцій з придбання підрядних робіт та товарно-матеріальних цінностей у ПП «ВБП «Рембудмонтаж» та у ТОВ «Укртехснаб».

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені норми ПК свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Аналізуючи правовідносини платника зі спірними контрагентами на предмет їх відповідності наведеним вимогам податкового законодавства, суди встановили, що за договором підряду від 17.01.2013 № 1 ПП «ВБП «Рембудмонтаж» зобов'язалося своїми силами з матеріалів замовника (позивача у справі) виконати ремонтні роботи на об'єктах Підприємства; у зв'язку з недостатністю робітників названий підрядник за згодою позивача залучив до виконання своїх зобов'язань субпідрядника - товариство з обмеженою відповідальністю «Будпромтехплюс». На підтвердження фактичного виконання розглядуваних операцій позивачем подано: акти прийому виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КВ-3, договірні ціни з локальними кошторисами, платіжні документи про оплату виконаних робіт у безготівковому порядку, забірні відомості на видачу матеріалів зі складу. Також судами перевірено наявність у названого підрядника та субпідрядника ліцензій на здійснення будівельних робіт.

Оцінивши зазначені докази за правилами статті 86 КАС, суди цілком об'єктивно визнали їх належним свідченням реального виконання розглядуваних будівельних робіт заявленим контрагентом - ПП «ВБП «Рембудмонтаж».

Доводи Інспекції, якими вона заперечує проти податкових наслідків цих операцій, не можуть слугувати спростуванням їх реальності. Так, посилання відповідача на недостатність у ПП «ВБП «Рембудмонтаж» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромтехплюс» трудових ресурсів для виконання задекларованого обсягу робіт не можуть слугувати таким спростуванням, позаяк чинне законодавство дозволяє залучати осіб на договірних умовах для виконання певної сезонної роботи без оформлення фактичних трудових відносин. Позивачем подано витяг з журналу перепусток, якими засвідчено допуск безпосередніх виконавців до об'єктів будівництва, чисельність цих виконавців відповідає обсягу виконаних робіт.

Інші твердження відповідача також спростовуються вище переліченими документами.

Власне ж викладені в акті перевірки факти про протиправний характер діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромтехплюс» не мають правого значення для оцінки наслідків господарських операцій позивача та ПП «ВБП «Рембудмонтаж». Адже доказів впливу Підприємства на вибір названим підрядником товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромтехплюс» як субпідрядника, наявності узгоджених дій між позивачем та цим суб'єктом господарювання відповідачем не представлено; відтак за умови підтвердження реальності операцій між позивачем та його безпосереднім постачальником взаємовідносини останнього з третіми особами не можуть впливати на податковий облік позивача у справі.

Надаючи правову оцінку операціям Підприємства з ТОВ «Укртехснаб», суди встановили, що у рамках виконання договору від 02.04.2014 № 02/04-14 та додаткових угод до нього названий контрагент поставив позивачеві підшипники та комплектувальні вироби, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, лімітними картками; оплата товару позивачем засвідчена виписками з банківського рахунку Підприємства та платіжними дорученнями; перевезення товару у процесі його доставки позивачеві підтверджується товарно-транспортними накладними; якість товару - паспортами виробника.

Доводи Інспекції про неналежність постачальникові транспортного засобу, яким відповідно до представлених платником документів перевозився товар, одержали належне спростування у судах попередніх інстанцій, які перевірили наявність у ТОВ «Укртехснаб» зареєстрованого відповідного вантажного автомобіля; відсутність сертифікаційних документів на окремі одиниці товару також не виключає товарність операцій з поставки, адже сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Також суди об'єктивно не погодилися з доводами Інспекції про необхідність виключення з податкового кредиту Підприємства сум ПДВ за податковими накладними, виписаними приватним підприємством «Камертон», товариством з обмеженою відповідальністю «ДТІ», товариством з обмеженою відповідальністю «ФО Принт», дочірнім підприємством «Коніка Мінолта Україна». Адже зазначення у цих податкових накладних замість найменування Підприємства назви його структурного підрозділу не перешкоджає ідентифікації позивача як особи, що має право на податковий кредит за цими накладними, а тому не може розцінюватися як істотний недолік в оформленні первинного документа, що нівелює його правове значення.

Отже, встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, суди дійшли висновку, що право Підприємства на податковий кредит та реальність господарських операцій підтверджені належними документами, а підстави для висновку про недобросовісність позивача як платника податків та про необґрунтованість податкової вигоди, на яку він претендує, відсутні.

У зв'язку з цим суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Доводи податкового органу у касаційній скарзі відтворюють його правову позицію зі справи та були предметом оцінки судів при вирішенні спору. Касаційна інстанція в силу частини першої статті 220 КАС не вправі переоцінювати докази.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 у справі № 820/4396/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько