Постанова № 57343726, 19.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14782/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року №0004501701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Позивача та представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб Позивачем за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 рік.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 24 червня 2015 року №578/26-54-17-01-17-2900502479 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 рік».

В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено порушення Позивачем вимог: пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік та пп.164.2.17 ст.164 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 549 033,12 грн.

На підставі акта перевірки від 24 червня 2015 року №578/26-54-17-01-17-2900502479 Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року №0001151701, яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 686 461,41 грн, у тому числі: за основним платежем 549 033,13 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 137 428,28 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, Позивач звернувся до суду.

Пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Кодекс) передбачено, що до платників податку з доходів фізичних осіб віднесено: фізичних осіб - резидентів, яка отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходів з джерела їх походження в Україні; податкових агентів.

Згідно п.164.1 ст.164 Кодексу базою оподаткування вказаним податком є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно п.163.1 ст.163 Кодексу об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Положеннями пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що проценти є платою позичальника за користування отриманими кредитними коштами. З моменту укладання кредитного договору та отримання коштів у боржника виникає обов'язок повернути на умовах, передбачених договором, як суму отриманого кредиту (тіло кредиту), так і суму нарахованих процентів.

Згідно пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Кодексу додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно п.44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 49.1 статті 49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені Податковим кодексом України строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Податкового кодексу України.

Пунктом 163.1 статті 163 Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного боргу), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Відповідно пункту 176.1 статті 176 Кодексу платники податку зобов'язані, зокрема: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

В акті перевірки від 24 червня 2015 року №578/26-54-17-01-17-2900502479 Відповідачем зазначено, що згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року та листа-підтвердження Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 04.06.2015 року №04-2-0/1048 щодо нарахованого доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості, було встановлено дохід ОСОБА_2, отриманий платником податку у грошовій формі як додаткове благо, яке підлягає декларуванню.

Листом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 04.06.2015 року №04-2-0/1048 контролюючому органу надано інформацію, що Позивачу нараховано за 4 квартал 2014 рік дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом у сумі 3 231 039,57 грн.

Крім того, Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» повідомлено Позивача, що 11.11.2014 року на підставі договору про припинення зобов'язань за кредитним договором, йому анульовано (прощено) заборгованість за кредитним договором укладеним між Позивачем та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», у розмірі 218 251,18 доларів США, еквівалентна сума в гривнях за офіційним курсом Національного банку України на дату прощення складає 3 231 039,57 грн, в тому числі за: основною сумою боргу - 15 479,70 доларів США, еквівалентна сума в гривнях за курсом Національного банку України - 229 164,96 грн; нарахованими відсотками 24 897,15 доларів США, еквівалентна сума в гривнях за курсом Національного банку України - 368 583,01 грн.; розрахованою пенею - 2 633 291,60 грн.

У цьому ж повідомленні Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звертає увагу Позивача на те, що анульована сума заборгованості є його доходом і підлягає оподаткуванню та відповідно до вимог Податкового кодексу України вказана сума анульованих боргових зобов'язань буде включена Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» до податкового розрахунку доходу, нарахованого на користь Позивача, як позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому боргові зобов'язання було анульовано.

Також, зазначено про обов'язок Позивача сплатити податок на доходи фізичних осіб з доходу у вигляду суми анульованих боргових зобов'язань та відображення суми отриманого доходу у річній податковій декларації, у відповідності до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Оригінал вказаного повідомлення Позивач отримав особисто 12.11.2014 року, що підтверджується його розпискою на повідомленні (а.с.30).

Проте, Позивач самостійно не сплатив податок з доходу фізичних осіб, отриманий як додаткове благо.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII внесено зміни до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Також вказаним законом, пункт 165.1 статті 165 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 165.1.55, а саме: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Законом України від 09.04.2015 року № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Податковим кодексом України не визначено застосування цього закону у часі.

В той же час, згідно ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 , зокрема в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів, передбачено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

А згідно з п.1 резолютивної частини зазначеного Рішення, положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Податкового кодексу України в редакції чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року №0004501701 щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року у справі №К/800/26570/15.

Як зазначалось вище, зі змісту повідомлення акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» вбачається, що Позивачу анульовано (прощено) заборгованість за кредитним договором укладеним між Позивачем та акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», у розмірі 218 251,18 доларів США, еквівалентна сума в гривнях за офіційним курсом Національного банку України на дату прощення складає 3 231 039,57 грн, в тому числі за: основною сумою боргу - 15 479,70 доларів США, еквівалентна сума в гривнях за курсом Національного банку України - 229 164,96 грн; нарахованими відсотками 24 897,15 доларів США, еквівалентна сума в гривнях за курсом Національного банку України - 368 583,01 грн; розрахованою пенею - 2 633 291,60 грн.

Колегія суддів вважає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу Позивача не відносяться нараховані останньому відсотки у розмірі 24 897,15 доларів США, еквівалентна сума в гривнях за курсом Національного банку України - 368 583,01 грн та розрахована пеня у сумі 2 633 291,60 грн, які прощені (анульовані) кредитором за його самостійним рішенням.

Отже, з урахуванням вимог абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 та п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, оподаткуванню підлягає анульована (прощена) заборгованість за кредитним договором Позивача сума основного боргу - 15 479,70 доларів США, еквівалентна сума в гривнях за курсом Національного банку України - 229 164,96 грн.

Пунктом 167.1 статті 167 Кодексу визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Таким чином, сума грошового зобов»язання Позивача становить 48 405,04 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 38 714,44 грн (/229 164,96 грн - 12 180,00 грн/ х 17% + /12 180,00 грн х 15%/) та за штрафними санкціями у сумі 9 690,60 грн.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року №0001151701 в частині сум грошового зобов'язання в розмірі 638 056,37 грн (686 461,40 грн - 48 405,04 грн), у тому числі за основним платежем у розмірі 510 318,69 грн (549 033,13 грн - 38 714,44 грн) та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 127 737,68 грн ( 137 428,28 грн - 9 690,60 грн) є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року №0004501701 в частині сум грошового зобов'язання в розмірі 638 056,37 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 510 318,69 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 127 737,68 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 22 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.