Рішення № 57340754, 19.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/16/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016 Справа № 908/615/16

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Жовтневого району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69014, АДРЕСА_1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Іванчик О.М. - довіреність № 116/20-19 від 17.03.2016 р.;

від відповідача : не з'явився ;

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Жовтневого району, м. Запоріжжя звернувся в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя, заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1097 від 01.03.2006 р. у розмірі 6639,81 грн., з яких: 5497,58 грн. - сума основного боргу, 216,78 грн. - сума пені, 91,72 грн. - сума 3 % річних, 833,73 грн. - сума інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1097 від 01.03.2006 р., за період: грудень 2013 р., січень 2014 р., березень 2014 р., грудень 2014 р., лютий 2015 р., квітень 2015 р., листопад 2015 р., грудень 2015 р., січень 2016 р., Концерном "МТМ" було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 6146,80 грн. В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриману теплову енергію розрахувався лише частково в сумі 649,22 грн., що потягло за собою нарахування санкцій, передбачених Договором та Цивільним кодексом України. Станом на дату подання позову, заборгованість відповідача (із урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат) за спірний період становить 6639,81 грн. Посилаючись на приписи статей 526, 530, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, "Правила користування тепловою енергією", Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умови договору № 1097 від 01.03.2006 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.03.2016 р. порушено провадження у справі № 908/615/16, розгляд якої призначено на 29.03.2016 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від. 29.03.2016 р. виправлено описку допущену в ухвалі господарського суду Запорізької області від 03.03.2016 р. по справі № 908/615/16, вказано, що замість найменування відповідача "Фізична особа-підприємець ОСОБА_1" слід читати: "Фізична особа-підприємець ОСОБА_1"; цією ж ухвалою на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 19.04.2016 р.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 03.03.2016 р. та від 29.03.2016 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Слід зазначити, що ухвали господарського суду від 03.03.2016 р. та від 29.03.2016 р. своєчасно були направлені судом на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в позовній заяві та у Спеціальному Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 69014, АДРЕСА_1.

Крім того, долучене до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про особисте отримання відповідачем поштового відправлення (ухвали господарського суду Запорізької області про порушення провадження по справі № 908/615/16 з інформацією про час та місце судового розгляду справи) - 14.03.2016 р.

Таким чином відповідач є належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представника відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі. В судовому засіданні 19.04.2016 р. справу розглянуто по суті спору; прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд знаходить підстави для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2006 р. між позивачем (Теплопостачальною організацією) та відповідачем (Споживачем) було укладено договір № 1097 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Теплопостачальна організація зобов'язалась відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є невід'ємними частинами.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

В пункті 6.2 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.3 Договору).

Згідно з п.п. 6.6, 6.6.1 Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії. Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

Пунктом 6.6.2 Договору передбачено, що у разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1 договору строк. У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений договором, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Відповідно до п. 7.2.8 Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 цього Договору, з наступного дня, після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше суми боргу, за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Як встановлено судом, факт подачі позивачем теплової енергії відповідачу підтверджуються актами приймання - передачі теплової енергії за: грудень 2013 р. (на суму 374,39 грн.), січень 2014 р. (на суму 345,07 грн.), березень 2014 р. (на суму 271,20 грн.), грудень 2014 р. (на суму 515,96 грн.), лютий 2015 р. (на суму 468,25 грн.), квітень 2015 р. (на суму 192,11 грн.), листопад 2015 р. (на суму 973,72 грн.), грудень 2015р. (на суму 1225,64грн.), січень 2016 р. (на суму 1780,46 грн.)

При цьому, акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, відповідач, згідно п. 6.6.2 Договору, позивачу зворотно не направив, письмових зауважень в установлений Договором строк на акти не надав, у зв'язку з чим, на вказаних Актах вчинено запис про те, що підписаний та оформлений належним чином Акт Споживач не повернув, заперечень щодо нарахувань не надав. Акт погоджується на підставі п. 6.6.2 Договору.

На оплату поставленої теплової енергії відповідачу були виставлені відповідні рахунки.

Надсилання рахунків на оплату та актів приймання - передачі теплової енергії за спірний період, підтверджується реєстрами поштового відправлення за відповідний період, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 34-40).

Однак, відповідач, оплату отриманої у період: грудень 2013 р., січень 2014 р., березень 2014 р., грудень 2014 р. лютий 2015 р., квітень 2015 р., листопад 2015 р., грудень 2015 р., січень 2016 р., теплової енергії у повному обсязі не здійснив.

Згідно наданих позивачем доказів (банківських виписок) відповідачем було здійснено часткову оплату за отриману теплову енергію: 15.04.2015 р. в розмірі 458,25грн.; 04.06.2015р. в розмірі 640,35 грн.; 16.02.2016 р. в розмірі 410,00 грн. всього на суму 1508,60 грн.

При цьому, позивачем було пояснено, що оплати, що увійшли до позовного періоду були зараховані наступним чином:

Так, 15.04.2015 року відповідачем було здійснено оплату в розмірі 458,25 грн. з призначенням платежу - за лютий 2015 року, отже, дану оплату було зараховано, як часткове погашення нарахувань (в розмірі 468,25 грн.) за лютий 2015 року.

04.06.2015 року відповідачем було здійснено оплату в розмірі 640,35 грн. з призначенням платежу - за березень 2015 року, отже, частину оплати в сумі 640,33 грн. було зараховано, як повне погашення нарахувань за березень 2015 року, а залишок в сумі 0,02грн., відповідно до п. 6.5 Договору, було зараховано як часткове погашення нарахувань за лютий 2015 року (залишок боргу за лютий 2015 року складає 9,98 грн.)

16.02.2016 року відповідачем було здійснено оплату в розмірі 410,00 грн., без призначення платежу, отже, відповідно до п. 6.5 Договору, суму 219,05 грн. було зараховано як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди включно по листопад 2013 року, а залишок в сумі 190,95 грн. було зараховано, як часткову оплату за грудень 2013 року, який увійшов до позовного періоду.

Отже, за спірний період позивачем було зараховано оплачену відповідачем суму в розмірі 649,22 грн.

Решта боргу в сумі 5497,58 грн., залишилась не сплаченою.

На адресу відповідача позивачем направлялись Претензії (вих. № 4456-04 від 05.02.2015 р, 6820-04 від 03.07.2015 р., № 53-04 від 05.02.2016 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість за Договором.

Претензії позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1097 від 01.03.2006 р. у розмірі 6639,81грн., з яких: 5497,58 грн. - сума основного боргу, 216,78 грн. - сума пені, 91,72 грн. - сума 3 % річних, 833,73 грн. - сума інфляційних втрат, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем у спірний період були врегульовані укладеним між ними Договором № 1097 від 01.03.2006р., за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - приймати та сплачувати її вартість.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період грудень 2013 р., січень 2014 р., березень 2014 р., грудень 2014 р. лютий 2015 р., квітень 2015 р., листопад 2015 р., грудень 2015 р., січень 2016 р., позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 6146,80 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Враховуючи, що у встановлений п. 6.6.2 Договору строк відповідач не повернув Теплопостачальній організації належним чином оформлені Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, зважаючи, що у відповідності до п. 6.6.2 Договору письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів на адресу позивача не надходило, Акти приймання-передачі теплової енергії за період грудень 2013 р., січень 2014 р., березень 2014 р., грудень 2014 р. лютий 2015 р., квітень 2015 р., листопад 2015 р., грудень 2015 р., січень 2016 р., в силу умов п. 6.6.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в ньому періоді теплову енергію.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 6.3 Договору Споживач зобов'язаний до двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно положень п. 40 Правил користування тепловою енергією, Споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та даних Правил.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав. В якості оплати за Договором за період грудень 2013 р., січень 2014 р., березень 2014 р., грудень 2014 р. лютий 2015 р., квітень 2015 р., листопад 2015 р., грудень 2015 р., січень 2016 р., позивачем зараховано суму 649,22 грн.

Як вже зазначалось вище, оплати, що увійшли до позовного періоду були зараховані наступним чином:

Так, згідно наданих позивачем банківських виписок, 15.04.2015 р. відповідачем було перераховано позивачу суму 458,25 грн. з призначенням платежу - за лютий 2015 р. Дану оплату було зараховано, як часткове погашення нарахувань (в розмірі 468,25грн.) за лютий 2015 року.

04.06.2015 р. відповідачем було перераховано позивачу суму 640,35 грн. з призначенням платежу - за березень 2015 р. Частину оплати в сумі 640,33 грн. було зараховано, як повне погашення нарахувань за березень 2015 р., а залишок в сумі 0,02 грн., відповідно до п. 6.5 Договору, було зараховано як часткове погашення нарахувань за лютий 2015 р. (залишок боргу за лютий 2015 р. складає 9,98 грн.)

16.02.2016 р. відповідачем було перераховано позивачу суму 410,00 грн., без призначення платежу, тому, відповідно до п. 6.5 Договору, суму 219,05 грн. було зараховано як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди включно по листопад 2013 р., а залишок в сумі 190,95 грн. було зараховано, як часткову оплату за грудень 2013 р., який увійшов до позовного періоду.

Суд відзначає, що такі дії позивача не суперечать приписам ані Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ані Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р.

Так, відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї. Реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Отже, приймаючи платежі від Споживача (відповідача), у разі відсутності чіткого призначення платежу, позивач цілком правомірно зараховував грошові кошти в оплату існуючої заборгованості за попередні періоди в порядку календарної черговості.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, у відповідача виник борг за Договором в сумі 5497,58 грн. Доказів його погашення відповідачем до суду надано не було.

Наданою позивачем Довідкою за вих. № 458/03 від 29.03.2016 р., підтверджено наявність основної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 5497,58 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії, та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 5497,58 грн. основного боргу, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 5497,58грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 833,73 грн. (нарахованих за період з лютого 2014 р. по січень 2016 р., з березня 2014 р. по січень 2016 р., з травня 2014 р. по січень 2016 р., з лютого 2015 р. по січень 2016 р., з квітня 2015 р. по січень 2016 р., з червня 2015 р. по січень 2016 р.) та 3% річних в сумі 91,72 грн. (нарахованих за період з 21.01.2014 р. по 15.02.2016 р., з 16.02.2016 р. по 25.02.2016 р., з 21.02.2014 р. по 25.02.2016 р., з 21.04.2014 р. по 25.02.2016р., з 21.01.2015 р. по 25.02.2016 р., з 21.03.2015 р. по 14.04.2015 р., з 15.04.2015 р. по 03.06.2015 р., з 04.06.2015 р. по 25.02.2016 р., з 21.05.2015 р. по 25.02.2016 р., з 21.12.2015р. по 25.02.2016 р., з 21.01.2016 р. по 25.02.2016 р., з 21.02.2016 р. по 25.02.2016 р.) за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, є правомірними і обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.

Розрахунок 3% та втрат від інфляції перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнано вірним.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором Товару, позивачем нарахована до сплати пеня у розмірі 216,78 грн.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 7.2.8 Договору, яким передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 цього Договору, з наступного дня, після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше суми боргу, за кожен день прострочення по день фактичної оплати. В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача суми 216,78 грн. пені (за період з 21.03.2015 р. по 14.04.2015 р., з 15.04.2015 р. по 03.06.2015 р., з 04.06.2015 р. по 27.08.2015 р., з 28.08.2015 р. по 20.09.2015 р., з 21.05.2015 р. по 27.08.2015 р., з 28.08.2015 р. по 24.09.2015 р., з 25.09.2015 р. по 20.11.2015 р., з 21.12.2015 р. по 25.02.2016 р., з 21.01.2016 р. по 25.02.2016 р., з 21.02.2016 р. по 25.02.2016 р.), заявлена позивачем обґрунтовано, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати суми 1378,00 грн. судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69014, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А, код ЄДРПОУ 32121458, п/рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) суму 5497 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 58 коп. основного боргу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69014, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А, код ЄДРПОУ 32121458, п/рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) суму 216 (двісті шістнадцять) грн. 78 коп. пені, суму 91 (дев'яносто одна) грн. 72 коп. 3 % річних, суму 833 (вісімсот тридцять три) грн. 73 коп. інфляційних втрат та суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.04.2016р.

Суддя М.В. Мірошниченко