Ухвала суду № 57338426, 20.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/8103/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/582/К/16 суддя Чайкін І.Б.

Категорія - 49 (I) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

Іменем України

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

секретар - Петренко К.І.,

за участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 25 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, який було зареєстровано у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції - 24 лютого 2001 року, актовий запис №89. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У зв'язку з різними поглядами на сімейне життя, різними світоглядом та інтересами, сторони з 12 березня 2015 року припинили між собою шлюбні відносини.

Враховуючи, що шлюбні відносини між сторонами припинено через втрату почуття взаємної любові, ОСОБА_2 просив суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, актовий запис №89.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який зареєстрований 24 лютого 2001 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, актовий запис №89 - розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачці залишено шлюбне прізвище - ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд фактично позбавив її доступу до правосуддя, так як розглянув справу за її відсутності та відсутності її представника, у зв'язку з чим були порушені конституційні права відповідача на судовий захист. Відповідач вказує, що вона надавала заяву про відкладення слухання справи у зв'язку з відсутністю її представника ОСОБА_5, яка перебувала у відрядженні у м. Миколаїв, про що були надані відповідні докази. ОСОБА_3 не була присутня у судовому засідання, тому не могла заперечувати проти позовних вимог та надавати свої пояснення по суті справи.

Також ОСОБА_3 зазначає, що вона категорично заперечує проти задоволення позову, оскільки бажає зберегти сім'ю, а суд практично не вжив заходів щодо примирення подружжя, так як дав лише два місяці, тобто формально вжив заходи для примирення сім'ї. Розірвання шлюбу суперечить інтересам неповнолітнього сина сторін, оскільки дитина має рости та розвиватись у повноцінні родині.

Крім того, у сторін є спір щодо сумісно придбаного майна подружжя та часу припинення шлюбних відносин.

Неявка відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5, належним чином завчасно повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін, належним чином повідомлених, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 лютого 2001 року між сторонами було зареєстровано шлюб у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, актовий запис № 89, про що видано свідоцтво серії І-КИ №314524 (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.6)

Шлюбні стосунки позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 припинили, спільного господарства не ведуть та проживають окремо.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 листопада 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу було зупинено та сторонам було надано строк для примирення терміном на 2 місяці. (а.с.21)

Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст.ст. 213,214 ЦПК України, з'ясував фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення та прийшов до вірного висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги (ч. 1 ст. 55 СК України).

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 111,112 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. З'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд практично не вжив заходів щодо примирення подружжя, так як дав лише два місяці, тобто формально вжив заходи для примирення сім'ї, не спростовують висновок суду про те, що збереження сім'ї неможливе, оскільки сторонами за час перебування даної справи в провадженні суду першої інстанції - з 09 вересня 2015 року по 25 січня 2016 року, жодних спроб до примирення сторонами не здійснено. Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 до апеляційного суду з заявою про відмову від позову про розірвання шлюбу не звертався, що свідчить про його бажання припинити шлюб.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач наполягав на розірванні шлюбу, оскільки ОСОБА_2 не бажає підтримувати з відповідачем шлюбні стосунки і вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам.

Зважаючи на те, що сторони не підтримують шлюбні стосунки, довгий час проживають окремо, спільного господарства не ведуть, позивач заперечує проти можливості відновлення таких стосунків з відповідачем та звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу, і враховуючи, що примушення чоловіка до збереження шлюбу є порушенням його права на особисту свободу, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та розірвав шлюб.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона категорично заперечує проти задоволення позову, оскільки бажає зберегти сім'ю, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, так як примушення чоловіка до збереження шлюбу є порушенням його права на особисту свободу.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розірвання шлюбу суперечить інтересам неповнолітнього сина сторін, оскільки дитина має рости та розвиватись у повноцінні родині, також відхиляються колегією суддів, оскільки положеннями ч. 2 ст. 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що у сторін є спір щодо сумісно придбаного майна подружжя, колегія суддів не може взяти до уваги, так як вони не мають правового значення для вирішення питання про розірвання шлюбу між сторонами, а у випадку наявності спору щодо спільного сумісного майна подружжя, ОСОБА_3 не позбавлена права на звернення до суду за захистом своїх прав.

Зазначаючи про не згоду з часом припинення шлюбних відносин, вказаного позивачем, відповідач не вказує будь-якої іншої дати припинення шлюбних відносин, у зв'язку з чим колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.

Посилання відповідача на те, що суд розглянув справу за її відсутності та відсутності її представника, у зв'язку з чим були порушені конституційні права відповідача на судовий захист і так як ОСОБА_3 не була присутня у судовому засідання, вона не могла заперечувати проти позовних вимог та надавати свої пояснення по суті справи, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки перелічені відповідачем порушення не призвели до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного рішення, тому відповідно до вимог ч.3 ст.309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду.

Крім того, колегією суддів враховується, що будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції (а.с.59,60), ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 до суду не з'явились, а неявка сторін належним чином завчасно повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду на підставі ст.308 ЦПК України - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: І.Є.Ляховська

Л.В. Михайлів