Рішення № 57336894, 18.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/5805/15 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/2249/16 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.

Категорія:39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Кабаля І.І.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю: апелянта ОСОБА_2, його представника-

ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4-

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом та просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7. В обгрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7, який був її дідом. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з частини квартири АДРЕСА_1. За життя дідусь склав заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким заповів належну йому частку квартири своїй онуці ОСОБА_4. Однак, нею пропущений шестимісячний термін для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки про існування даного заповіту вона випадково дізналась у лютому 2015 року. Враховуючи те, що строк подачі заяви про прийняття спадщини пропущений з поважних причин просила визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 18 листопада 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_4 додатковий строк - три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті ОСОБА_7.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі вказує, що при зверненні до суду позивач зазначив єдиною підставою для поновлення строку - непоінформованість щодо існування заповіту ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, проте така підстава не є поважною для визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, що підтверджується й висновками ВССУ. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідачка постійно проживала у АДРЕСА_1. Зазначає, що відповідачка по справі ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла та за життя склала заповіт на його користь, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_4- ОСОБА_5 на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

За вимогами статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.12.1998 року ОСОБА_7 склав заповіт, який зареєстровано в реєстрі за №6-5856, згідно якого належну йому частину квартири АДРЕСА_1 заповів своїй онуці ОСОБА_8.

18.09.1999 року позивачка уклала шлюб у зв'язку із чим її прізвище було змінено на «ОСОБА_4».

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

Оскільки позивачка на час відкриття спадщини проживала окремо від спадкодавця - ОСОБА_7, що підтверджується копією паспорта в якому місце прописки вказано АДРЕСА_2 з 03.08.1993 року, а тому для прийняття спадщини повинна була подати відповідну заяву.

Позивачка у встановлений строк заяву про прийняття спадщини не подала. Звернулася до суду із позовом про визначення їй додаткового строку достатнього для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

За правилами ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, шестимісячний строк прийняття спадщини пропущений з причин, що пов'язані із відсутністю відомостей про наявність заповіту складеного на її користь.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Так, в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, роз'яснено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Статтями 10,58,59,60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними та допустимими.

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до переконання, що причина пропуску позивачкою строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважною, оскільки не залежала від її волі. До такого висновку суд дійшов взявши до уваги твердження позивачки про те, що їй не було відомо про складений дідусем на її ім'я заповіт, про який, як ствердила, дізналась від бабусі у лютому 2015 року.

Прийшовши до такого висновку суд першої інстанції не врахував, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, якими вона обґрунтовує позовні вимоги, що відповідно до вимог ч.3 ст. 10 ЦПК України, є обов'язком позивачки. А відтак, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску ОСОБА_4 строку для подання заяви про прийняття спадщини, висновок суду першої інстанції про те, що такий строк нею пропущено з поважних причин, є невірним.

Наявне в матеріалах справи повідомлення Другої Львівської державної нотаріальної контори № 2354/02-14 від 18.11.2014 року про заведення спадкової справи скероване позивачці лише 18.11.2014 року та висновки суду про те, що відомості про фактичне отримання позивачкою даних про наявність заповіту відсутні спростовуються вищенаведеним.

З урахуванням зазначеного, рішення суду, як таке, що не відповідає нормам матеріального права й не ґрунтується на належно встановлених обставинах справи, в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України залишатися в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки незнання позивачки про існування складеного на її ім'я заповіту не може бути визнане поважною причиною для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті ОСОБА_7- відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.