Ухвала суду № 57336893, 18.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/14195/13 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/1982/16 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.

Категорія:6

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Кабаля І.І.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю: апелянта ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3, представника Галицькоїрайонної адміністрації Львівської міської ради - Мартин О.В., представника ЛКП«Старий Львів» - Люта І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 16 листопада 2015 року у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: Львівського комунального підприємства «Старий Львів», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про приведення балкону до попереднього стану,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 16 листопада 2015 року позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: Львівського комунального підприємства «Старий Львів», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про приведення балкону до попереднього стану задоволено повністю.

Зобов'язано ОСОБА_2, за власні кошти, привести балкон квартири АДРЕСА_1, до попереднього стану, а саме відновити балконні перила та демонтувати самовільно влаштоване засклення балкону.

Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Вказує, що після проведення ремонтних робіт технічний стан конструкції балкону нормальний, вони відповідають вимогам чинних будівельних норм щодо міцності та стійкості. Зазначені в розпорядженні вимоги районної адміністрації міської ради щодо приведення балкону до попереднього стану є передчасними та протиправними, оскільки вказане загрожує можливим погіршенням технічного стану конструкції балкону та квартири, пошкодженням чи руйнуванням квартири, завданням майнової шкоди мешканцям квартири. Апелянт зазначає, що ремонт балкону був виконаний з метою усунення пошкоджень та виведення його з аварійного стану. Крім того, з висновків експерта вбачається, що невжиття зазначених заходів спричинило би аварійну ситуацію руйнування конструктивних елементів будинку, пошкодження чи руйнування квартири відповідача. Даний ремонт також й не порушив санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 на підтримання скарги, представника Галицької районної адміністрації Львівської міської ради - Мартин О.В. та представника ЛКП«Старий Львів» - Люта І.Р. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. Дана обставина підтверджується довідкою ЛКП «Старий Львів» №3141 від 19.11.2013 року (а.с.3).

Актом попередження, складеним Житлово-експлуатаційною конторою Відділу житлового господарства Галицької районної адміністрації Львівського виконкому від 06.07.2013 року, ОСОБА_2 зобов'язано привести балкон, що на другому поверсі квартири АДРЕСА_1, до попереднього стану (а.с.4).

Постановою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №129 від 25.07.2013 року на ОСОБА_2 накладено штраф у зв'язку із порушенням вимог законодавства про охорону культурної спадщини, а саме - 06.07.2013 року ним проведено ремонті роботи по заскленню балкону у квартирі АДРЕСА_1, без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (вказаний будинок є пам'яткою культурної спадщини; охоронний №1246, згідно рішення виконкому Львівської обласної ради №450 від 28.10.1987 року) (а.с.5).

12.09.2013 року Львівським комунальним підприємством «Старий Львів» ОСОБА_2 попереджено про те, що оскільки ним самовільно, без відповідних дозвільних документів, проведено скління балкону індивідуального користування зі сторони головного фасаду будинку №33 на вул. Кривоноса, працівниками ЛКП по даному факту готується пакет документів на розгляд МВК щодо демонтажу даної конструкції та приведення балкону до попереднього стану (а.с.6).

Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 11.10.2013 року ОСОБА_2 зобов'язано привести балкон квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, а саме відновити балконні перила та демонтувати самовільно влаштоване засклення (а.с.7).

Згідно акту, складеного працівниками ЛКП «Старий Львів» від 21.10.2013 року, мешканець квартири АДРЕСА_1, не виконав розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 11.10.2013 року «Про приведення балкону квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану» (а.с.8).

Як вбачається зі звіту за результатами технічного обстеження квартири АДРЕСА_1, проведене візуальне та інструментальне дослідження і обстеження основних несучих конструкцій квартири АДРЕСА_1 дає змогу зробити наступні висновки: несучі конструкції перекриття - дерев'яні балки, балкон на сталевих консолях; перегородки та стіни цегляні з цегли М100 на розчині М50. Технічний стан обстежених конструкцій наступний: - несучі цегляні стіни - задовільний; міжповерхове перекриття - задовільний; перегородки - задовільний; балкон - аварійний. Загальний стан обстежених конструкцій квартири задовільний (за станом найгіршого елемента) при умові проведення ремонту чи посилення балкону. Конструкції перекриття та стін придатні до нормальної подальшої експлуатації. Необхідно капітально відремонтувати балкон в квартирі АДРЕСА_1 (оббити уламки, що загрожують падінням, відновити монолітність плити балкону, відновити декор консольних балок). До проведення ремонту балкону в квартирі АДРЕСА_1 призупинити його експлуатацію. Технічний стан конструкцій будинку при проведенні ремонту балкону покращиться, так як несучі конструкції балкону будуть виведені з аварійного стану (а.с.46-65).

23.01.2003 року ОСОБА_2 на ім'я директора ЛКП «Старий Львів» було подано заяву, у якій він просить терміново прийняти міри, у зв'язку з тим, що балкон знаходиться в аварійному стані.(а.с.56).

Крім того встановлено, що рішенням виконкому Львівської обласної ради від 28.10.1987 року, будинок АДРЕСА_1 віднесено до пам'яток культурної спадщини.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою збереження та використання об'єктів культурної спадщини.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Частиною 1 статті 24 вказаного Закону визначено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цьогоЗакону та охоронного договору.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт.

Відповідно до ст.47 вказаного Закону юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відносити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе відшкодувати шкоду відповідно до закону.

Відповідно до п. 1.4.1 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Отже, для проведення власником робіт по ремонту, переобладнанні, переплануванні, внесенні змін у багатоквартирному будинку який є пам'яткою культурної спадщини необхідно оформити відповідну дозвільну документацію, яка повинна включати в обов'язковому порядку письмовий дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, та наявність погодженої з ним науково-проектної документації.

Відповідно до ст.152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Частиною 2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

У листі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11.09.2006 року вказано, що роботи з перепланування повинні проводитися відповідно до проекту, розробленого з дотриманням вимог чинних будівельних норм і правил (ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», ДБН А.22-3-97 «Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»).

Згідно з п.4 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 року, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», передбачено одержання дозволу виконкому місцевої ради та згоди решти учасників спільної власності при проведенні прибудови, надбудови або перебудови жилих і підсобних приміщень будинку.

Доводи апеляційної скарги про те, що засклення балкону було виконано ним з метою усунення пошкоджень та виведення його з аварійного стану є безпідставними, оскільки звітом за результатами технічного обстеження квартири АДРЕСА_1 встановлено, що балкон для належної експлуатації потребує капітального ремонту: оббиття уламків, віднови монолітності плити балкону, відновлення декору консольних балок, проте здійснені відповідачем роботи не входять в перелік робіт необхідних для його належної експлуатації.

Як зазначено вище, судом першої інстанції при розгляді справи вірно встановлено, що будинок у якому знаходиться квартира ОСОБА_2 є пам'яткою культурної спадщини. При цьому, судом правильно встановлено, що правовідносини у сфері охорони культурної спадщини в тому числі пов'язані з проведенням ремонту, зміни пам'ятки культурної спадщини, врегульовано Законом України «Про охорону культурної спадщини», норми якого вірно були застосовані при розгляді даної справи районним судом.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір, застосувавши матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 16 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.