Рішення № 57335522, 04.04.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17860/14-ц

Провадження №2/761/274/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 квітня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А., Жигня І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шато» про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він з березня 1960 року проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1. Пізніше у його родині народилися діти, які разом проживали в даній квартирі.

Спірна квартира, а саме кімната 15,3 кв.м, була отримана його матір'ю згідно рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради депутатів трудящих від 11.07.1960 року, яка 27 років пропрацювала на державному підприємстві «Завод Укркабель». Згодом на підставі спільного рішеня адміністрації та профспілкового комітету в 1989 році та 1990 році були приєднані ще дві кімнати, разом житлова площа складала 64,1 кв.м, а загальна площа 83,2 кв.м.

ОСОБА_4 неодноразово зверталась до керівництва заводу «Укркабель» щодо приватизації квартири, але їй пропонували укласти лише договір оренди на квартиру, а в приватизації постійно відмовляли. Таким чином, позивач проживав в даній квартирі з 1960 року, а його неповнолітні діти з моменту народження з 1997 року та 1999 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2007 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ВАТ «Завод Укркабель», ДП «Стандарт», ВТОВ «Город», третя особа: ТОВ «Шато» про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку недійсним в частині щодо продажу спірної квартири було задоволено.

На початку вересня 2013 року працівниками ТОВ «Шато» було незаконно та самовільно, застосовуючи фізичну силу, виселено позивача та неповнолітніх дітей з вищевказаної квартири, в зв'язку з чим позивач звернувся до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві з заявою про злочин.

Позивач вважає, що незаконне виселення порушує його та його родини конституційне право на повагу до житла, а також має на меті зробити його родину безпритульними, оскільки іншого житла позивач немає.

За таких обставин позивач просить вселити його та його неповнолітніх дітей до квартири АДРЕСА_2; зобов'язати відповідача ТОВ «Шато» не чинити перешкод ОСОБА_1 та його дітям у користуванні житловим приміщенням в АДРЕСА_3.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Шато» в судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що 13.12.2004 року ТОВ «Шато» на підставі договору купівлі-продажу придбало у власність житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_1. Відповідач повністю оплатив продавцям вартість придбаних житлових приміщень, а отже, відповідач є добросовісним набувачем спірного приміщення та не має відношення до відносин, які виникли у позивача з попередніми власниками.

04.04.2016 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, а тому суд вважає за можливе розглядати справу без його участі.

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради депутатів трудящих від 11.07.1960 року № 367-Д «Про надання житлової площі», ОСОБА_4 було надано на сім»ю з двох осіб, в тому числі вона, син ОСОБА_1, одну кімнату, площею 15,3 кв.м за адресою АДРЕСА_4. В подальшому в цій квартирі почали проживати діти позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з реєстраційного посвідчення, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації від 25.09.1995 року, домоволодіння АДРЕСА_1 було зареєстровано за АТ «Завод Укркабель» на підставі рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради № 83 віл 13.02.1989 року.

Згідно з договором № 1 від 13.10.1995 року Завод «Укркабель» продав, а АТЗАТ «Агрокомплекс «Омега» купило будинок АДРЕСА_1

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2007 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ВАТ «Завод «Укркабель», ДП «Стандарт», ВТОВ «Город», третя особа: ТОВ «Шато» про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку частково недійсним було задоволено.

Даним рішенням визнано недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.11.2007 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2007 року залишено без змін.

Також судом встановлено, що 26.07.2000 року АТЗТ «Агрокомлекс «Омега» уклало договір купівлі-продажу спірної квартири № 3 з ОСОБА_5, за умовою якого останній набув право власності на 18,2/100 частини, та із ОСОБА_6, який набув право власності на 12,5/100 частин квартири.

30.12.2004 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали належні їм частки квартири ТОВ «Шато», в тому числі й житлову, займану родиною позивача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.12.2011 року, позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ДП «Стандарт», ВТОВ «Город», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ «Шато» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними залишено без задоволення.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2012 року скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_1 задоволено, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20.12.2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своїм рішенням визнав недійсними з моменту укладання: договір купівлі-продажу від 26.07.2000 року 18,2/100 частин квартири АДРЕСА_1, укладений між АТЗТ «Агрокомплекс «Омега», правонаступником якого є ДП «Стандарт» ВТОВ «Город» та ОСОБА_5; договір купівлі-продажу від 26.07.2000 року 12,5/100 частин квартири АДРЕСА_1, укладений між АТЗТ «Агрокомплекс «Омега» та ОСОБА_6; договір купівлі-продажу від 30.12.2004 року 37,58/100 частин квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ТОВ «Шато».

ТОВ «Шато» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, що не були та не могли бути відомі на час розгляду справи.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.04.2013 року заяву ТОВ «Шато» про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2012 року було задоволено.

Даним рішенням рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2012 року скасовано; касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_1 відхилено; рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20.12.2011 року залишено без змін.

Задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму рішенні встановив, що згідно з Актом обстеження технічного стану будинку АДРЕСА_1 та будинку АДРЕСА_5 з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання непридатним для мешкання, який затверджено розпорядженням представника Президента України від 28.06.1994 року 505, встановлено, що будинок АДРЕСА_1 в м. Києві не відповідає санітарним та технічним вимогам, що потребують жилі будинки, і є, непридатним для мешкання, права позивачів на користування житлом: квартирою АДРЕСА_1 припинилися у зв'язку з визнанням будинку непридатним для мешкання.

Права позивачів на користування житлом припинено до укладання оспорюваних договорів, а відповідно немає підстав вважати, що цими договорами порушено їх право на користування житлом, оскільки такого права на час їх укладання вони не мали.

Права позивачів на надання їм житлового приміщення у зв'язку з визнанням непридатним для мешкання будинку, де вони проживали, у разі їх порушення підлягають захисту в інший спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановлено, що право позивача та його родини на користування спірним житлом припинено до укладання оспорюваних договорів.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Докази, які знаходяться в матеріалах справи, вказують на те, що відповідач ТОВ «Шато» є добросовісним набувачем спірної квартири, а отже, у позивача відсутні будь-які правові підстави для вселення до вищевказаної квартири.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 334 ЦК України, ст.. 7. 111 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шато» про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: