Рішення № 57335096, 20.04.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 754/6407/15-ц

пр. № 2/759/790/16

20 квітня 2016 року Святошинський районний суд м.Києва

в складі судді Лук"яненко Л.М.

при секретарі Скляренко В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві

справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, АТ Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача фінансових послуг та повернення коштів ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відділення № 14 Філії «Центрального РУ» АТ Банк» Фінанси та кредит» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, в якому зазначив, що 15 січня 2015 року між ОСОБА_1 та АТ Банк» Фінанси та кредит» було укладено депозитний договір -заява № 300937/4392/3-15, у відповідності з яким він розмістив в установі банку депозит на суму 72 000,00 гривень на строк з 15.01.2015 року по 15.04.2015 року з виплатою 23% річних. 15.04.2015 року після закінчення строку вкладу позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про намір забрати вклад і нараховані відсотки. Отримав відмову в поверненні вкладу і виплаті відсотків, посилаючись на скрутне фінансове становище банку та відсутність коштів у відділенні банку.

В подальшому позивачем було неодноразово надано уточнені позовні вимоги, у якому позивач зазначив, що 26 листопада 2015 р. ним отримано через Фонд гарантування вкладників у відділенні банк-агент ПАТ «Альфа Банк» кошти за депозитним вкладом разом з відсотками у сумі 75 169, 77 гривень у зв'язку із чим в порядку ст.. 31 ЦПК України сума позовних вимог позивачем була зменшена і станом на 14.04.2016 р. після зменшення позовних вимог позивач просив суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відсотки в розмірі 23% від вкладу в сумі 75 169,77 грн. за період з 15 квітня по день повернення вкладу, тобто по 25 липня 2015 р., так як ці кошти працювали на користь банку, у розмірі, приблизно, 10 515,53 грн.. тобто: (75 169,77/100/365 х 23) х 222 = 10 515,53 грн.; виплатити ОСОБА_1 матеріальну шкоду із-за індексу інфляції в 14,9% за період з 15 квітня по день повернення вкладу 25 листопада 2015 р. в розмірі 11 200 грн. тобто (75 169,77х 0,149) = 11 200 грн.; виплатити ОСОБА_1 в якості пені (моральна шкода і в розміри 200 (двесті) грн., а не 3%, які визначені Вищим спеціалізуваним судом України по справі №6-43516св14, за кожний день прострочки видачи вкладу до 25 листопада 2015 р. в розмірі 44 400 грн., тобто: 200 х 222 =44 400 грн., так як вклад разом з невиплаченими відсотками по вині банку, прострочений з поверненням на 222 дні. Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідальний за ліквідацію банку «Фінанси і кредит», забов'язаний виплатити ОСОБА_1 кошти за несвоечасне повернення вкладу банком за період з 15 квітня 2Н15 року по день повернення вкладу, тобто 25 листопада 2015 р.в розмірі 66 115,53 грн . тобто: 10 515,53 + 11 200 + 44 400 = 66 115,53 грн.

Представником відповідача - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до суду були подані письмові заперечення на позов, в обґрунтування яких представник зазначив, що вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Так, 17 вересня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - під час тимчасової адміністрації не здійснюється - задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, … тощо. Між сторонами у даній праві склались зобов'язальні правовідносини на підставі Договору про банківський строковий вклад (депозит), який носить майново-грошовий характер, а отже Позивач виступає владником за майновою вимогою з розпорядженням належними йому коштами, а Відповідач є боржником у спірних правовідносинах і вказані вимоги підпадають під обмеження, встановлені положеннями п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, діючим законодавством України заборонено задоволення вимог вкладників у зазначений у позовній заяві Позивачем спосіб. Натомість, положення Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено окремий порядок заявлення кредиторами власних вимог до банку, в який було введено тимчасову адміністрацію. Крім того зазначили, що позивачем 26.11.2016 року було отримано суму вкладу та відсотки по ньому у сумі 75 169,77 гривень. На підставі вище викладеного, просив суд відмовити позивачу в задоволені позову в повному обсязі.

Позивач в судове засідання з'явився, зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх здовольнити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надали через канцелярію суду письмові пояснення по суті позову від 30.12.2015 року № 27-57449/15 року.

У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю сторін, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушенних прав відповідачем у спосіб, що відповідає ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до ч. 3 ст. 1060 ЦК України за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Відповідно до ст. 1061 ЦК України Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також при проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15 січня 2015 року між ОСОБА_1 та АТ Банк» Фінанси та кредит» було укладено депозитний договір -заява № 300937/4392/3-15, у відповідності з яким він розмістив в установі банку депозит на суму 72 000,00 гривень на строк з 15.01.2015 року по 15.04.2015 року з виплатою 23% річних. (а.с. 4).

Факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань підтверджується меморіальним валютним ордером № 204591645 від 15.01.2015р. ОСОБА_1 на дебетовий рахунок Банку сплатив 72 000,00 гривень, призначення платежу: перерахування коштів на депозитний рахунок ОСОБА_1 згідно дог. банк. вкладу «ФиК Класик» № 300937/4392/3-15від 15.01.2015р. (а.с. 4 на звороті)

На підставі викладеного суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язальні правовідносин.

Відповідно до п. 6. Договору про банківського вкладу після закінчення строку визначеного п. 1 цього Договору… кошти з депозитного рахунку повертаються Клієнту за письмовою вимогою. Згідно з заявою ОСОБА_1 від 15.01.2015р. останній просить повернути банківський вклад в сумі 72 000,00 гривень відповідно до умов договору банківського вкладу «ФиК Класичний» № 300937/4392/3-15 від 15.01.2015р.

Отже, Позивачем, як вкладником і клієнтом банку було виконано вимоги договору щодо повернення вкладу, оскільки ним 15 квітня 2015р. було надано до банку заяву про повернення вкладу, тобто до дати закінчення строку дії договору, а тому договір вкладу припиняє свою дію в строк визначений п. 1, а саме 15 квітня 2015р.

Згідно з письмовою відповіддю № 4560/07-15 від 30.07.2015р., наданою керуючим філією Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», 04.06.2015 року набула чинності Постанова Правління Національного банку України від 03.03.2015р. за №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», відповідно до якої «Банки зобов'язані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах до 300 000 гривень на добу на одного клієнта». (а.с. 47)

Згідно з заявою ОСОБА_1 15.04.2015 року на ім'я Керуючого Правління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» просить повернути банківський вклад в сумі 72 000, 00 гривень відповідно до договору банківського вкладу «ФиК Класик» № 300937/4392/3-15 від 15.01.2015р.

Згідно з заявою на видачу готівки № 35931 від 25.11.2015р. ОСОБА_1 отримав вклад та відсотки по вкладу на загальну суму 75 169,80 грн., зміст операції: виплата грошових коштів вкладнику ОСОБА_1. (а.с. 58) Тобто відповідачем порушено умови договору та повернуто вклад з відсотками лише 25.11.2015 року, а не як зазначено в умовах договору 15.04.2015 року.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про порушення відповідачем умов договору.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для: 1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону … тощо.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом:

1) прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання банками;

2) здійснення контролю за виконанням зобов'язань банків у зв'язку з їх участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб;

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача ПАТ «Бнк «Фінанси та кредит» 23 березня 2016 року Правлінням НБУ прийнято постанову № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - під час тимчасової адміністрації не здійснюється - задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, … тощо. Між сторонами у даній праві склались зобов'язальні правовідносини на підставі Договору про банківський строковий вклад (депозит), який носить майново-грошовий характер, а отже Позивач виступає владником за майновою вимогою з розпорядженням належними йому коштами, а Відповідач є боржником у спірних правовідносинах і вказані вимоги підпадають під обмеження, встановлені положеннями п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, діючим законодавством України заборонено задоволення вимог вкладників у зазначений у позовній заяві Позивачем спосіб.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження встановлені п. 1 ч. 5 цієї статті не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Згідно з заявою ОСОБА_1 15.04.2015 року на ім'я Керуючого Правління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» просить повернути банківський вклад в сумі 72 000, 00 гривень відповідно до договору банківського вкладу «ФиК Класик» № 300937/4392/3-15 від 15.01.2015р.

Отже, позивачем були дотримані вимоги Договору банківського вкладу «ФиК Класичний» № 300937/4392/3-15 від 15.01.2015р., а отже даний договір вважається таким, строк дії якого закінчився ще 15.04.2015 року, тоді як виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», тобто після закінчення строку дії договору.

З урахуванням ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка передбачає, що обмеження встановлені п. 1 ч. 5 цієї статті не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та того, що строк дії договору банківського вкладу «ФиК Класичний» № 300937/4392/3-15 від 15.01.2015р. закінчився, суд доходить висновку, що обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на зобов'язальні правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем за договором банківського вкладу «ФиК Класичний» № 300937/4392/3-15 від 15.01.2015р. в частині стягнення індексу інфляції в 14.9% за період з 15.04.2015 року по 25.11.2015 року в розмірі 11 200, 00 гривень (75169,77*0,149).

Що ж стосується вимог нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відсотки в розмірі 23% від вкладу в сумі 75 169,77 грн. за період з 15 квітня по день повернення вкладу, тобто по 25 листопада 2015 р., так як ці кошти працювали на користь банку, у розмірі, приблизно, 10 515,53 грн.. тобто: (75 169,77/100/365 х 23) х 222 = 10 515,53 грн.; виплатити ОСОБА_1 в якості пені (моральна шкода і в розміри 200 (двесті) грн., а не 3%, які визначені Вищим спеціалізуваним судом України по справі №6-43516св14, за кожний день прострочки видачи вкладу до 25 листопада 2015 р. в розмірі 44 400 грн., тобто: 200 х 222 =44 400 грн., так як вклад разом з невиплаченими відсотками по вині банку, прострочений з поверненням на 222 дні, суд звертає увагу, що виплата вказаних коштів обмежується п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказаний Закон не містить норм, які б передбачали, що при дії тимчасової адміністрації на вклад (депозит) нараховуються відсотки за весь час прострочення, неня (моральна шкода) за період прострочення вкладу, які б стягувались разом із гарантованими Фондом сумами відшкодування коштів за вкладами.

За таких обставин, суд, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 41

Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, ст.ст. 16, 316, 530, 599, 610, 625, 1058, 1060, 1061, 1074 ЦК України, ст.ст. 28, 30, 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ,суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, АТ Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача фінансових послуг та повернення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб м.Київ бульвар Тараса Шевченко 33 б код ЄДРПОУ 21708016 на користь ОСОБА_1 суму 11 200 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

СУДДЯ: