Ухвала суду № 57334247, 21.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА[1]

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Музичко С.Г., Рейнарт І.М.

при секретарі Матвійчуку І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3, Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року,

встановила:

05.11.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_5 Після її смерті залишилось спадкове майно, до якого входить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом є він та його сестра ОСОБА_2 У встановлений законом строк він звернувся до Чотирнадцятої київської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте отримав відмову у зв'язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру. Відповідач в добровільному порядку надати нотаріусу вказаний документ відмовилась.

31.01.2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла її мати ОСОБА_5, яка проживала разом з нею в квартирі АДРЕСА_2. Після смерті матері відкрилась спадщина на 1/8 частину вказаної квартири, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.02.2007 року. Приблизно 10-15 років до своєї смерті мати хворіла, потребувала сторонньої допомоги, постійного медикаментозного лікування, турботи та піклування. 22.10.2013 р. мати зламала шийку стегна. Через похилий вік та перелом стегна вона до смерті була у безпорадному стані, потребувала постійного піклування, догляду та матеріального утримання. Посилаючись на те, що відповідач, який є сином ОСОБА_5, під час тяжкої хвороби матері мав можливість надавати допомогу, але свідомо ухилявся від надання її спадкодавцю, просила позов задовольнити.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті матері ОСОБА_5

Свої доводи мотивує тим, що суду першої інстанції були надані докази на підтвердження факту перебування ОСОБА_5 в безпорадному стані, її потреби у додатковому матеріальному утриманні. Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які є сусідами та родичами померлої та позивача за зустрічним позовом, підтвердили, що лише ОСОБА_2 піклувалась про матір, а її брат ухилявся від свого обов'язку: не відвідував її, не купував їй ліків, продуктів харчування, не здійснював жодних дій по догляду, хоча до нього неодноразово звертались по допомогу.

Допитані в якості свідків дружина позивача ОСОБА_12, донька ОСОБА_13 та двоюрідна сестра ОСОБА_14, які в період перебування спадкодавця у безпорадному стані жодного разу не були в квартирі, де вона мешкала, не були свідками подій, які відбувались перед її смертю. Теща позивача ОСОБА_15 взагалі не давала свідчень в судовому засіданні, проте в рішенні суд зазначає вказану особу, як допитану.

Судове рішення не містить мотивів відхилення наданих відповідачем доказів, а також потреби спадкодавця саме у фізичній допомозі сина, яка була лежачою і її весь час потрібно було повертати, піднімати, доглядати, а також у фінансовій допомозі. Грошей на ліки та харчування у матері не вистачало, її пенсія складала 1200 грн. Надання допомоги з боку інших осіб не може розцінюватись як відсутність потреби в допомозі ОСОБА_1

Під час розгляду первісного позову суд припустився порушення норм матеріального права. Станом на час звернення до суду та усього часу розгляду справи нотаріусом за місцем відкриття спадщини не виносилась постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а отже звернення ОСОБА_1 з позовом є необґрунтованим та передчасним.

В судовому засіданні ОСОБА_2, її представник ОСОБА_16, третя особа ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_17 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове зсідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 86 років (а.с.10 т.1).

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, що складається із ј частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.63 т.1).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є відповідно сином та донькою спадкодавця ОСОБА_5

Судом встановлено, що ОСОБА_2 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що її прийняла.

Судом також встановлено, що 14 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 (а.с.79 т.1).

Відповідно до листа державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори від 15.09.2014 р. №2723/02-14, видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно не можливо, у зв'язку з тим, що згідно глави 10 п.4.15 «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» не було надано право встановлювального документу, який підтверджував би право власності на квартиру (а.с.74 т.1).

Як пояснила ОСОБА_2 в судовому засіданні, свідоцтво про право власності на житло від 26 лютого 2007 року на даний час втрачено.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що останній позбавлений можливості одержати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі.

Колегія суддів вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав.

Як вбачається з листа Державного нотаріуса 14-ї Київської державної нотаріальної контори від 15 вересня 2014 року №2723/02-14, видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 неможливо у зв'язку з тим, що згідно глави 10 п.4.15 «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» ОСОБА_1 не надав правовстановлюючого документу, який би підтверджував право власності на квартиру. Одночасно роз'яснено, що з приводу встановлення факту належності майна останній може звернутись до суду (а.с.74 т.1).

За наявності перешкод для оформлення спадкового права, відсутність постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не є обставиною, що спростовує висновок суду першої інстанції у вказаній частині.

Відповідно до ч. 5 ст.1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої вимоги згідно з положеннями ст. 214 ЦПК України повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі від цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги матері ОСОБА_5, потреби у такій допомозі саме від нього, правильно відмовив у задоволенні позову.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що спадкодавець потребувала утримання саме від сина ОСОБА_1, який свідомо ухилявся від надання такого утримання.

Так, позивач за зустрічним позовом визнала, що ОСОБА_1 за п'ять місяців до смерті тричі відвідував свою матір, яка отримувала від неї та членів її родини необхідну допомогу.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що за характером своєї роботи він не мав можливості приділяти більше уваги своїй матері. При цьому він надавав їй необхідну матеріальну допомогу, яку остання потребувала.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що спадкодавець потребувала фізичної та матеріальної допомоги саме від позивача, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги останній та не може бути підставою для усунення його від права на спадщину.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судове рішення ґрунтується на показах свідка, якого не було допитано в судовому засіданні, є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2016 р. ОСОБА_15 приводилася до присяги та була допитана в якості свідка, про що зазначено в журналі судового засідання та підтверджується технічним звукозаписом судового засідання (а.с. 136, 137-139 т.1).

Вирішуючи даний спір суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, що виникли між ними та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/5781/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Буша Н.Д.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М