Постанова № 57333537, 21.04.2016, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/57/16

Єдиний унікальний № 742/1124/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Гумен В.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати їй пенсії як інваліду третьої групи та про зобов'язання поновити їй виплату цієї пенсії.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 14.10.2011 року їй було встановлено 3 групу інвалідності з дитинства безтерміново, з даного часу вона перебуває на обліку в Прилуцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 09 листопада 2011 року і по теперішній час позивачка працює на посаді начальника управління соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області, а тому є посадовою особою місцевого самоврядування.

В лютому 2016 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивачка вирішила пройти чергове реабілітаційне лікування, проте не виявила коштів на своєму пенсійному рахунку, які зазвичай вона використовує один-два рази на рік виключно для проходження щорічного реабілітаційного лікування з приводу свого захворювання. З даного питання 31.03.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про надання їй роз'яснення щодо припинення виплати пенсії, на яку листом від 04.04.2016 року отримала відповідь про те, що їй, як посадовій особі місцевого самоврядування, пенсія по інвалідності не виплачується з 01.04.2015 року на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIIІ та ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24.12.2015 року № 911-VІІІ.

Такі дії відповідача позивачка вважає неправомірними, дискримінаційними та такими, що порушують її конституційні права, тому і звернулася до суду з даним позовом.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення на позовну заяву в якій не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити позивачці в задоволенні позову повністю, посилаючись на обставини викладені в письмовому запереченні.

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для задоволення позовних вимог, з наступних підстав:

З 14 жовтня 2011 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Прилуцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України як отримувач пенсії по інвалідності з дитинства 3 групи, призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується довідкою МСЕК від 14 жовтня 2011 року, пенсійним посвідченням та довідкою відповідача (а.с.11,13,14).

Згідно довідки Прилуцької районної державної адміністрації від 01 квітня 2016 року № 2.9-09/13, позивачка працює в управлінні соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації на посаді начальника управління з 09 листопада 2011 року по теперішній час та є посадовою особою місцевого самоврядування (а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2016 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про роз'яснення причин не виплати їй пенсії по інвалідності з дитинства 3 групи, за період з 01 квітня 2015 року по теперішній час (а.с.12).

Листом Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 04 квітня 2016 року № 49/10/Б-3 позивачці було роз'яснено, що тимчасово в період з 01 квітня 2015 року посадовим особам органів місцевого самоврядування на період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Суд погоджується з доводами позивачки про те, що вказане рішення не ґрунтується на положеннях закону, з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не мажуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі Закон № 213-VIII), п.9 розділу І якого внесені зміни до ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", згідно яких:

Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються".

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911 -VIII, дію частини сьомої статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» продовжено з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 року.

При цьому, у відповідності до п.5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України №213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України","Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Проте, у вказаний в п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213, строк щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, станом на 01 квітня 2015 року посада, на якій працює позивачка, дійсно, передбачала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачці було припинено.

Разом з тим п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 213- VIII від 02 березня 2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України… «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Таким чином, дана правова норма чітко визначає подію, з настанням якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та інших спеціальних законів.

Оскільки, у зазначений у п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 213- VIII від 02 березня 2015 року, строк, тобто до 01 червня 2015 року, закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, прийнятий не був, то із вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим законом посадовим особам не призначаються, тому позивачка, яка є посадовою особою органу місцевого самоврядування, перестала бути особою, яка має право, а призначення пенсії, у порядку передбаченому спеціальним законом, і відповідно перестала бути особою, передбаченою у ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», яка й була підставою для зупинення виплати пенсії з 01 квітня 2015 року.

Тобто з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивачка, вже не дає їй право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», тому позивачка з 01 червня 2015 року перестала бути особою, якій у відповідності до ст.21 Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» з 01 квітня 2015 року було призупинено виплату пенсії, тому і відпали підстави для застосування даної норми закону, і відповідно пенсія позивачці з даної дати повинна бути поновлена до виплати, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Посилання ж відповідача на ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним, оскільки вказана норма розповсюджується на осіб, яким пенсія призначена відповідно до Законів України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру" та "Про судоустрій та статус суддів".

У відповідності до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Нормою ст.5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Проте відповідачем на виконання вимог ст.71 КАС України не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не має права на поновлення виплати їй раніше призначеної пенсії по інвалідності. Також судом не встановлено підстав для відмови позивачці у поновленні виплати раніше призначеної пенсії.

З урахуванням наведеного, суд переконаний у тому, що відновленню підлягає виплата призначеної позивачці пенсії по інвалідності з 01.06.2015 року у зв'язку з відсутністю будь-яких підстав для її невиплати, оскільки поновити її права та інтереси іншим шляхом, ніж відновленням виплати такої, суд вважає неможливим.

З даним позовом позивачка звернулася до суду 12 квітня 2016 року, після того як у лютому 2016 року дізналася про невиплату їй пенсії за період з квітня 2015 року по березень 2016 року.

Відповідно до положень ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду з захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишаеться без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

За таких обставин, суд вважає що в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущеним строком звернення до суду слід відмовити, оскільки такий пропущений на незначний строк, з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі стягнути на користь позивача 551 грн. 20 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 6, 8, 9, 17-18, 69, 94, 104-106, 158-163, 183-2, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 по 3 групі інвалідності з дитинства, призначену у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 червня 2015 року.

Зобов'язати Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України поновити виплату пенсії ОСОБА_1 по 3 групі інвалідності з дитинства, призначену у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 червня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останньою під час розгляду справи у суді в розмірі 551 грн. 20 коп.

Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Гумен В.М.